СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПроповіді та промови
Розсекречені архіви радянських спецслужб: «Наша церква першою зазнала переслідувань від червоних», — Іван Бучко
Служба зовнішньої розвідки України на підставі розсекречених документів органів МДБ / КДБ СРСР розпочинає серію публікацій до 80-річчя Львівського псевдособору (8–10 березня 1946 року). Ці матеріали дають змогу доповнити вже відому інформацію про організацію сталінським режимом спецоперацій із ліквідації Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) і поглинання її Російською Православною Церквою (РПЦ).
«Іди за Мною»: проповідь єпископа Володимира Груци у 1-шу неділю Великого посту
У 1-шу неділю Великого посту, 1 березня 2026 року, у храмі Святих Володимира і Ольги єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ Володимир Груца виголосив проповідь під час Божественної Літургії з дияконським рукоположенням Петра Чайковського. У слові владика роздумував над уривком з Євангелія від Івана (Ів. 1, 43–51), звернувши увагу на особисту зустріч з Христом як основу учнівства, на справжність у стосунках з Богом та людьми, а також на те, що Бог не вибирає досконалих, а удосконалює немічних.
«Ісус не шукає шанувальників, але учнів, які підуть за ним», — єпископ Тарас Сеньків
Ця проповідь владики Тараса Сеньківа, єпископа Стрийської єпархії УГКЦ, запрошує замислитися над тим, як починається справжня зустріч з Христом і що означає бути Його учнем. Через історії перших покликаних він відкриває глибину особистого пошуку, силу свідчення та виклик, який несе за собою слідування за Ісусом. Це роздуми не лише про події з Євангелія, а й про наш власний шлях віри — шлях, що починається з питання і веде до життєвого рішення.
«Вкрасти дитину означає спробувати вкрасти майбутнє», — кардинал Микола Бичок у 4-ту річницю повномасштабного вторгнення
24 лютого владика Микола кардинал Бичок, єпарх Мельбурнський, взяв участь у заході в Сіднеї, присвяченому четвертій річниці повномасштабної війни в Україні. Він мав нагоду звернутися до присутніх із промовою, повний текст якої подаємо нижче.
«Покинути свою смоковницю»: єпископ Василь Івасюк окреслив шлях віри і відповідальності в час війни
1 березня 2026 року, у першу неділю Великого посту — Неділю Православ’я, у місті Коломия єпископ Коломийської єпархії УГКЦ Василій Івасюк виголосив проповідь на євангельський уривок про покликання учнів — Филипа та Натанаїла. У слові архиєрей поєднує біблійний образ смоковниці з реаліями війни в Україні, роздумує над відповідальністю народу, покликанням кожного християнина та пошуком миру в час випробувань. Цей текст запрошує замислитися над особистою вірою, духовним вибором і місцем Бога в історії сучасної України.
Не лише автор Гімну України: які ще великі здобутки залишив Михайло Вербицький
Ім’я Михайла Вербицького назавжди вписане в історію української культури. Його музика звучить у найважливіші для країни моменти — від урочистостей до хвилин національного єднання. Та постать композитора значно глибша, ніж лише авторство гімну.
Покликані бути образом Божим: єпископ Ярослав Приріз ділиться роздумами у першу неділю Великого посту
Владика Ярослав Приріз, єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, поєднує біблійне тлумачення покликання апостолів із глибоким осмисленням значення ікони, віри та покликання людини бути образом Божим. У світлі історичного досвіду Церкви та сучасних випробувань для України він закликає до особистого навернення, вірності Христові та молитви за мир і справедливість.
Єпископ, чия вірність Церкві коштувала йому життя: 150 років тому народився блаженний священномученик Йосафат Коциловський
Йосафат Коциловський — український релігійний діяч, доктор філософії та теології, професор, єпископ Перемишльської єпархії УГКЦ, виходець із Чину святого Василія Великого, блаженний Католицької Церкви. Він очолив найстаршу українську єпархію у час воєн і розпаду імперій, рятував священників із концтаборів і відмовився перейти під юрисдикцію Москви.
«Торжество живої віри»: проповідь Блаженнішого Святослава у неділю Православ’я
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав розкриває богословське значення події «Торжества православ’я» через історію перемоги над іконоборством, символіку ікони Богородиці-Нікопеї та євангельський заклик «Прийди та подивися». У центрі роздумів — місія Церкви як простору живої зустрічі з Христом, сутність передання віри та справжній сенс великопісного подвигу як прагнення Бога і внутрішнього оновлення людини.
Єпископ Ярослав Приріз: Великий піст — це час відродження духовного життя людини
22 лютого 2026 року, у Сиропусну неділю — безпосередній поріг Великого посту, владика Ярослав Приріз, єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії, виголосив проповідь в місті Дрогобич. У слові архипастир розкриває богословський сенс посту як дороги навернення, покаяння і примирення, застерігає від лицемірства та матеріальної залежності, наголошує на пріоритеті «правдивого скарбу» — Христа, а також проводить паралель між духовною боротьбою посту і випробуваннями війни, закликаючи зберігати гідність, любов і перемагати зло добром.
«Нехай цей Великий піст стане для нас святим часом пошуку відчуття Бога», — єпископ Тарас Сеньків
Великий піст — це не лише період стриманості чи давня церковна традиція. Це запрошення увійти в простір тиші, переосмислити власне життя і віднайти живе відчуття Бога посеред гамору сучасного світу. Ця проповідь владики Тараса Сеньківа, єпископа Стрийської єпархії, у Сиропусну неділю, 22 лютого, допоможе глибше зрозуміти духовний сенс посту, побачити його як шлях оновлення та особистої зустрічі з Господом. Запрошуємо уважно прочитати й дозволити цим словам стати нагодою для внутрішнього пробудження.
«Піст — це не обмеження, а можливості», — єпископ Володимир Груца у Неділю прощення
22 лютого 2026 року, у Сиропусну неділю, у соборі Святого Юра у Львові владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, виголосив проповідь над євангельським уривком Мт. 6, 14–21. Ця неділя відкриває нам двері Великого посту і традиційно пов’язана з темою прощення. У своєму слові архиєрей звернув увагу на справжній зміст посту, який не зводиться лише до обмежень у їжі, а стосується передусім відносин з Богом і ближніми. Він наголосив на важливості прощення, молитви за тих, кого нам важко прийняти, а також на тому, що піст є можливістю для внутрішнього оновлення і руху вперед.
