СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Ігор Возьняк: «Дбаймо про гідне християнське життя кожного дня»
У цій проповіді архиєпископ і митрополит Львівський Ігор Возьняк роздумує над владою Бога над життям, смертю і силами зла. Від слів апостола Павла про воскресіння людини він переходить до євангельської події в Капернаумі, де Христос силою свого слова звільняє людину від злого духа. Нагода освячення храму стає водночас закликом пам’ятати про мету християнського життя: перебувати з Христом, протистояти злу, примирюватися з Богом і прямувати до вічності.
З цієї проповіді митрополита Ігоря Возьняка ви довідаєтеся:
- що слова апостола Павла про різноманітність земних і небесних тіл говорять про майбутнє воскресіння людини?
- як святий Іван Золотоустий пояснює відмінність між нагородою праведників і покаранням грішників у вічності?
- чому присутні в синагозі Капернаума дивувалися словам і вчинкам Ісуса Христа?
- що вигнання злого духа відкриває про владу Христа над силами зла?
- як християнин повинен діяти, коли переживає спокусу та духовну боротьбу?
Від земного життя до вічності
Святому апостолові Павлові захотілося представити тілесність створених Господом суб’єктів, які проживають на землі. Він наголошував на тому, що тіла у людей, тварин, риб, птахів, тощо, різняться між собою. Апостол також згадав про славу сонця, місяця, зірок… Очевидно, це неживі організми, які відіграють свою роль в створеному Господом світі. Бог нічого зайвого та непотрібного не покликав до існування, як часом думають про зайві члени тіла у людини?! Ніхто не може поправити Господа у його творінні, тому що ніхто не може створити, навіть, грудки землі із нічого. І святий Павло представляв тіла небесні, порівнюючи їх до людських тіл, які воскресить Господь.
Святий Іван Золотоустий пояснює це таким чином: «Існує різниця не тільки між сонцем і місяцем, між місяцем та звіздами, але й між самими звіздами: хоч усі вони на небі, але одні мають більше, а другі менше слави.… Тому, хоч усі праведники будуть в Царстві (Небесному), але не усі отримають однакове блаженство; і грішники, хоч усі будуть в геєні (пеклі), але не всі будуть однаково мучитися» (св. Ів. Золот. Бесіда XLl на 1 Кр п.3). Усі, хто відійшов у вічність, нікуди не діваються, не зникають, але отримають справедливу нагороду або покарання, і то вічне.
Слово Христа, яке має владу
Святий євангелист Лука в короткому уривку описує присутність Спасителя в синагозі у Капернаумі. У суботу навчав людей. Присутні дивувалися з його навчання, «бо слово його мало владу».
Тоді був присутній чоловік, що мав злого духа, який промовив «Ісусе Назарянцю» із запитом: чи Ісус прийшов їх вигубити? І диявол продовжив: «Я знаю, хто ти, — Святий, Божий» (Лк. 4, 34). Дослідники Святого Писання стверджують, що такі вислови демона означали бажання підпорядкувати собі Ісуса, бо так поступали чорнокнижники, щоб підпорядкувати собі духа. Але в цьому випадку нічого не вийшло, бо Ісус, Господь, наказав злому духові вийти з людини. І демон, кинувши чоловіком до землі, опустив його, не спричинивши йому жодного зла. Присутні жахнулися, подивляючи владу та силу Ісуса. Людям було страшно і дивно, коли бачили, що Ісус без жодної магії чи промовок наказує й диявол слухається його, виходить із людини. Таких випадків й подібних історій народ досі не зустрічав! Лиш дивувалися владі та силі Христа.
Не залишатися наодинці зі спокусою
Ми свідомі, що демон не перестає воювати проти віруючих в Ісуса Христа як Бога. Злий не любить таких осіб, він готовий мститися та наносити різні шкоди таким людям, але не має такої влади. Вигнані Ісусом із людини злі духи просили: «Посилай нас у свиней, щоб у них увійшли ми» (Мр. 5, 12). Демони мають таку владу, яку дозволяє їм Господь?! Тому, в часі спокуси призиваймо Святого Духа, Сина Божого, Богородицю, когось із святих, щоб допомогли нам прогнати диявола, який спокушає до вчинення гріху. Господь ніколи не забариться, щоб нам допомогти, подібно, як він вчинив колись у синаґозі в Капернаумі.
Місце, де нас очікує Христос
А ми вдячні Господу Богу за можливість свячення цього храму, який стараннями отця Романа Яцика та його співучасників постав на цьому місці. Своїм старанням отець розбудував його і храм став більшим за розмірами, який ми сьогодні благословили, щоб тут продовжувалася молитва Служби Божої… Дякую усім добрим людям, причетним до постання цієї святої будівлі: священнику Роману, архітекторам, місцевій владі, будівничим, доброчинцям, вірним молільникам, які своїми пожертвами та молитвами підтримували будову невеликої святині! Тут мешкає Ісус Христос, наш Спаситель, який очікує нас у небі, щоб нагородити за старання та зусилля жити згідно Заповідей Божих, практикуючи їх з любові до Небесного Батька.
Дбаймо про гідне християнське життя кожного дня, коли ж у чомусь помиляємося спішімо до Святої Сповіді, щоб примиритися з Господом.
Хай пресвята Богородиця захищає нас своїм святим омофором від усякого духовного та фізичного зла, і прискорить закінчення війни!
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
