СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Милість більша, глибша, вища і ширша за суд», — єпископ Василь Івасюк
У чому полягає справжнє християнське милосердя і чому воно повинно бути вищим за людський суд та осуд? Яке духовне значення мають Святий Престіл та іконостас і як вони допомагають людині наблизитися до Бога? Над цими питаннями роздумує владика Василь Івасюк, єпарх Коломийський, у проповіді, виголошеній 11 жовтня 2026 року під час Божественної Літургії з нагоди освячення престолу й іконостасу в селі Вербівці. Розкриваючи зміст євангельського «золотого правила моралі», архиєрей закликає вірних виявляти милосердя до кожної людини, не обмежувати любов лише тими, хто відповідає взаємністю, та ставати живими храмами Божої присутності у світі.
З цієї проповіді єпископа Василя Івасюка ви довідаєтеся:
- у чому полягає «золоте правило моралі», яке Ісус Христос проголошує в Євангелії від Луки?
- чим християнське милосердя відрізняється від звичайної людської доброзичливості?
- чому Христос закликає своїх послідовників любити не лише тих, хто відповідає їм взаємністю, а й ворогів?
- як через любов людина уподібнюється до Небесного Отця?
- як християнину поєднувати розсудливість із безкорисливою любов’ю до ближнього?
- яке духовне та богословське значення має святий Престіл у християнському храмі?
- чому нерідко іконостас називають «вікном у небо», яке значення мають його ікони та Царські ворота і як через них розкривається єдність земної та небесної Церкви?
«Як хочете, щоб з вами чинили люди,
так і ви чиніть з ними»
(Лк. 6, 31–36)
Вступ. Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Щиросердечно вітаю отця пароха, деканів, священників, вірних, родини військовослужбовців християнським привітом «Слава Ісусу Христу». Нині Церква звертає увагу людей на «Золоте правило моралі».
І). У дев’ятнадцяту неділю після П’ятидесятниці євангелист Лука пригадує нам це правило «І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм» (Лк. 6, 31). Ці слова любив повторяти світлої пам’яті патріарх Любомир Гузар.
Приклад. В Талмуді є Передання про золоте правило. За одне покоління до Христа в Єрусалимі жили й учили два відомі рабини Гіллель і Шаммай. Один язичник прийшов до Шаммая і сказав: «Я навернуся в юдаїзм, якщо ти навчиш мене цілої Тори допоки я можу вистояти на одній нозі». Шаммай прогнав його, побивши тростиною. Ця тростина була будівельною вимірювальною лінійкою, що у перекладі з грецької мови означає канон. Після цього цей язичник прийшов до Гіллеля з такою самою пропозицією. Гіллель відповів: «Не роби ближньому те, що ненависне тобі самому: у цьому вся Тора; а все інше коментарі; іди і вчи».
Важливою є заповідь любити ближнього свого, як самого себе. Християнське милосердя відрізняє нас від тих, хто не увірував у Христа. Природне милосердя властиве віруючим і невіруючим людям, грішникам і праведним. Наприклад, любити свою сім’ю — властиво для людини, незалежно від того, віруюча вона чи ні. Любити того, хто робить для нас добро — природно для будь-якої людини, незалежно від її світогляду і релігійних поглядів і т. д. Однак, від християн очікується більшого: «І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те подяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх люблять. І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те подяка? Бо і грішники те саме роблять» (Лк. 6, 32–33). Отже, доброзичливість властива всім людям.
1.1). Що ж таке є милосердя? У Святому Письмі милосердя — це проявлення любові у добрих ділах. Апостол Павло прямо вказує, що любов проявляється у милосерді. (пор. І Кор. 13, 4). Навіть самі грішні і невіруючі люди здатні любити і надавати милість своїм родичам та друзям: «Бо і грішники люблять тих, хто їх любить» (Лк. 6, 32).
Християнин теж любить тих, хто його любить. А коли любов і милосердя на цьому закінчуються, то такий християнин нічим не відрізняється від тих, хто не прийняв Христа. Апостол Павло каже: «ви любіть ворогів ваших, добро творіть» (Лк. 6, 35). Христос хоче любити ворогів і робити їм добро. Для багатьох такий підхід є неприємний і незрозумілий. Господь дає обґрунтування цьому основному принципу християнського життя: «і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних і злих» (Лк. 6, 35).
ІІ). Отже, ми покликані бути милосердними до всіх. Милосердя — це допомога любові. Люди матеріально забезпечені потребують милосердя — доброго слова, уваги, підтримки і щирості. Однак, скупість і жорстокість стали візитними картками сучасного суспільства.
Люди похилого віку вже ніколи не помолодшають, сироти ніколи не знайдуть біологічних батьків. Багато з них ведуть аморальний спосіб життя і вони потребують милосердя. І тут при щирому бажанні проявити милосердя, в нас включається суддя. Ми починаємо судити, хто гідний милосердя, а хто ні. Ось той — гідний моєї уваги і милосердя, а ось цей — ні. Потрібно бути розсудливим і мудрим навіть в питаннях милосердя. Не можна бути милосердним бездумно. Адже навіть Святі Отці рекомендують, щоб «не запітніла милостиня в руках твоїх, перш ніж ти дізнаєшся, кому даєш». Однак, чи ми маємо право судити? Адже, визначаючи, хто гідний, а хто не гідний милосердя, ми чинимо суд та навіть більше — осуд. Однак, милосердя — прояв любові, яка «все покриває» (І Кор. 13, 7). Суть і сила милосердя саме в тому, що воно діє не по справедливості, а по любові. Апостол Яків прямо говорить: «милість звеличується над судом» (Як. 2, 13). Милість більша, глибша, вища і ширша за суд.
ІІІ). Нині здійснюємо освячення престолу й іконостасу у селі Вербівці. Переступаючи поріг Божого храму, наш погляд мимоволі тягнеться до вівтаря. Там, за іконостасом, прихований від людських очей, стоїть Святий Престіл, місце особливої присутності самого Бога.
Престіл — це чотирикутний стіл у центрі вівтаря. Його освячують для здійснення головного таїнства — Пресвятої Євхаристії. Свята Трапеза — це серце християнського храму, найсвятіше місце, де під час кожної Літургії небо з’єднується із землею і на людей сходить Боже милосердя. Там, за іконостасом, прихований від людських очей, стоїть Святий Престіл, який є серцем храму та джерелом благодаті. Тут в кивоті переховуються Святі Дари. Свята Церква відкриває нам три значення цього святого місця:
3.1). Престіл — це трон Вседержителя. Він свідчить нам, що Бог царює над світом. Але Його царювання — це не тиранія земних володарів, а царювання безмежної Любові, яка віддала Себе за спасіння людей.
2). Престіл символізує Гріб Господній, у який було покладено тіло Ісуса Христа після розп’яття. Проте цей гріб порожній! Він став місцем Воскресіння, символом перемоги над гріхом і смертю. Одягнений у світлі обруси, Престіл сяє для нас світлом вічного життя.
3). Свята Трапеза — це Тайна Вечеря. Це той самий стіл, за яким Спаситель збирав Своїх учнів. І сьогодні, під час Божественної Літургії, Господь знову невидимо стоїть біля Престолу і закликає кожного з нас: «Прийміть, споживайте… Пийте з неї всі…». Тут хліб і вино силою Духа Святого стають Істинним Тілом і Кров’ю Христа.
Чому Престіл має чотири кути? Святі отці навчають, що чотири кути Престолу знаменують чотири сторони світу. Це пророцтво про те, що Божественна благодать, яка виходить від цієї Жертви, закликає до спасіння всі народи — від сходу до заходу, від півночі до півдня. На Престолі завжди лежить Святе Євангеліє — Слово Боже, Хрест — знамення нашого спасіння та Кивот, де зберігаються Святі Дари. Із престолу тече джерело благодаті з якого ми п’ємо воду живу. Але пам’ятаймо слова апостола Павла: «Хіба ви не знаєте, що ви — храм Божий, і Дух Божий живе в вас?» (І Кор. 3, 16).
Кожен із нас у момент Хрещення і Миропомазання став живим храмом. А наше серце — це той самий жертовник, той самий престіл, на якому має сидіти Христос, як Цар Слави на престолі нашого життя.
3.2). Іконостас — це вертикальна стіна з іконами у Східній Церкві, яка відокремлює вівтар від центральної частини храму. Він має центральні «царські» ворота та двоє бічних «дияконських» дверей. За царськими воротами зазвичай розміщується завіса. Іконостас служить межею між земним та небесним, видимим та невидимим світами.
Храм об’єднує небо і землю, а іконостас представляє вікно у небо. Через це вікно вірні переходять від світу видимого — Землі до невидимого — Неба і за посередництвом святих, котрі звільнились від пристрастей і вже перебувають у небесному блаженстві.
Іконостас з іконами святих — це видиме зображення Царства Божого. Іконостас у храмі привертає увагу віруючих під час молитви, щоб допомогти бачити духовними за тією стіною живих свідків Божих. Знищити ікони — це значить замурувати ці вікна…
В іконостасі маємо троє дверей, які ведуть у вівтар. Середні називаються Царськими воротами, бо через них в Святих Дарах проходить Цар Слави — Ісус Христос. Через Царські ворота можна проходити тільки священнослужителям. Всередині вівтаря Царські ворота закриваються додатково завісою, яка в процесі богослужіння відкривається або закривається.
На Царських воротах зображають ікони Благовіщення Пресвятої Богородиці і чотирьох євангелістів: Матвія, Марка, Луки та Івана. По праву сторону Царських воріт розміщена ікона Спасителя, а за нею — храмова, тобто ікона того празника чи святого, в честь якого освячений храм; по ліву сторону — ікона Божої Матері та святого Миколая. Над Царськими воротами розміщена ікона Тайної Вечері — символ того, що діється за іконостасом під час Літургії.
Направо від ікони Спасителя знаходяться двері, а наліво від ікони Божої Матері — північні двері. На цих бокових південних дверях зображується архангел Гавриїл та Михаїл, або перші диякони св. Стефан та св. Пилип. В другому ярусі розміщуються ікони дванадцяти празників, в третьому ярусі — ікони Апостолів, в четвертому — ікони пророків, а на самому верху завжди розміщується Хрест з розп’яттям Ісуса Христа на ньому. Вся стіна іконостасу містить ікони, котрі зображують всю небесну Церкву разом зі Спасителем.
Висновки. Освятивши іконостас і престіл ми відкрили вікно до неба і двері для Божої благодаті. Тому поширення золотого правила робити всім добро у світі допомагає обмежити егоїзм, будувати гідні відносини з ближніми. Ці завдання стоять перед священиком і кожним християнином.
Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» допоможе нам робити всім добро.
Господи, за молитвами блаженного Миколая Чарнецького за допомогою золотого правила зберегти життя воїнів і благословити мир для українського народу.
Благословення Господнє на Вас! Амінь.
† Василь Івасюк,
єпископ Коломийської єпархії
с. Вербівці,
11 жовтня 2026 року
