СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Cповідь поширює в душі Божу благодать і дає силу провадити добре християнське життя», — митрополит Ігор Возьняк
Під час освячення новозбудованого храму в селі Кожичі владика Ігор Возьняк, архиєпископ і митрополит Львівський, звернувся до вірних із проповіддю, у якій роздумував над прикладом святого апостола Павла, його вірністю Богові серед випробувань та силою Божої благодаті в людській немочі. Особливу увагу проповідник присвятив духовному значенню храму як місця зустрічі з Богом, важливості Святих Таїнств Сповіді та Євхаристії, а також подякував усім, хто долучився до спорудження нової святині.
З цієї проповіді митрополита Ігоря Возьняка ви довідаєтеся:
- як апостол Павло зберігав вірність Богові серед численних переслідувань, небезпек і життєвих випробувань?
- чому апостол Павло, переживши особливі духовні об’явлення, уникав похвали та наголошував на важливості смирення?
- як у житті апостола Павла виявлялася Божа сила через його людську неміч, терпіння та приниження?
- чому будівництво храмів завжди мало особливе значення для українських християн, зокрема тих, які опинилися далеко від Батьківщини?
- у чому полягає справжнє духовне значення храму?
- як християнин може підтримувати зв’язок із присутнім у ньому Христом у повсякденному житті?
- чому регулярна участь у Святих Таїнствах Сповіді та Євхаристії є важливою для духовного зростання і християнського життя?
Сила віри, яка перемагає всі перешкоди
Святий апостол Павло прославляв Господа, Небесного Батька та заявляв про його вічне благословення. Він написав розповідь про те, що у місті Дамаску вождь царя Арети стеріг міста, щоб схопити його, апостола. Павла врятували тим, що його спустили в кошику крізь вікно в мурі й вождь не зловив його. Цікаві висновки вчинив святий Іван Золотоустий, роздумуючи над писанням Павла: «Хоч він й бажав переселитися з цього життя, однак, шукав спасіння людського, тому неодноразово винаходив і подібні засоби, щоби зберегти себе для проповіді, коли цього вимагали обставини. Так він був обережний і чуйний» (св. Ів. Золот. Бесіда ??V на 2 Кр п.2). Знаємо немало про життя апостола Павла і, як Господь рятував його з різних небезпечних обставин. Він був випробуваний різними несподіванками: побиття камінням, палицями, кинутий у в’язницю, терпів розбиття корабля на морі тощо, Господь контролював усе й не дозволив загинути святому апостолові Павлові. Святий Іван Золотоустий, глибокий знавець життя і діяльності святого апостола Павла, на кого нападав диявол, написав такі слова про нього: «Він (диявол) готував йому спокуси не лише одного роду… Кидав його то в труди, то у скорботу, то в страх, то в страждання, то в турботу, то в стид, то у все інше. А (Павло) у всьому залишався переможцем» (св. Ів. Золот. Бесіда ??V на 2 Кр п.3). Святий Павло був вірний Богові, цілковито віддався в руки Господні та спокійно виконував волю Небесного Батька. Демон мстився Павлові, але не міг знайти жодної зачіпки для себе, щоб втішатися якоюсь перемогою.
Божа сила виявляється через людську неміч
Святий апостол Павло написав теж про людину, яка була взята Господом до третього неба. Очевидно, він написав про себе, але зі скромності не бажав хвалитися, бо написав, що знає людину взяту до неба, але не знає чи з тілом, чи без тіла була взята. Він описав про взяття людини до раю і про почуті там слова, яких не можна казати людині. Про це він, Павло, мовчав чотирнадцять років, але захотів, скриваючись за незнаною людиною, повідомити віруючим цю подію. Святий апостол, розповідаючи з прикриттям про себе, як знану йому людину, бажав навчати вірний Христові люд, що не потрібно хвалитися своїми успіхами. Можна щось сказати, але дуже обережно, щоб не виставляти себе, як вершителя чогось для отримання за це похвали та признання. Учитель Церкви ставить таке питання: «А для чого був піднятий (Павло)? Для того, як думаю, щоби його не сприймали як меншого від інших апостолів. Ті були разом з Христом, а він не був; тому (Господь) для виявлення його слави, і підняв його у рай» (св. Ів. Золот. Бесіда ??VΙ на 2 Кр п.1). І святий Павло виразно сказав про ці не дуже виразні, бо скриті ним факти, що він не бажає, щоб хтось думав про нього більше (пор. (2 Кор. 12, 6). Апостол Павло дуже критично підходив до себе, бо написав, «… щоби не запишався, то дано мені жало у тіло, посланця сатани…» Святий Учитель Церкви має таке пояснення на ці слова: «… Бог не благоволив, щоби наша проповідь розповсюджувалася без перешкод, бажав упокорити наше високе про себе думання, але дозволив противникам нападати на нас. Це було дійсно достатньо до приниження гордих думок; а біль голови не могла цього вчинити. Таким чином під іменем ангела сатани він розумів Олександра коваля, його спільників Іменея та Филита, й усіх противників слова, котрі вступали з ним у змагання, і протистояли йому, кидали його у темницю, били й волочили, так вони чинили сатанинські діла» (св. Ів. Золот. Бесіда ??VΙ на 2 Кр п.2). Господь допускав противникам апостола Павла, щоб вони не один раз нападали на нього, а він молився та благав Господа про звільнення від прикрих напосідань ворогів. Так, Павло був принижений, багато терпів, його мучили, але Господь бажав, щоб він молився й показав, що своїми терпіннями, упокореннями та приниженням, а, навіть смертю, вірні особи Богові перемагають ворогів, бо сила Божа вселена в особу сильніша від катувань та мук ворогів.
Новозбудований храм — плід віри та спільних зусиль
Достойні сестри і брати, сьогодні ми взяли участь у благословенні новозбудованого храму. Кілька років тому, отець Іван Михайлевський приходив з питанням будови нового храму в Кожичах. Так, вірні села Кожичі посідаєте храм Воздвиження, якому понад 150 років, а, ось, стараннями пресвітера Івана та вашими зусиллями в Кожичах постав новий величавий храм, який сьогодні благословляємо, щоб ви молилися у ньому, прославляючи Небесного Батька. У західній частині України, вірні майже кожного села посідають храм! Для нашого люду, який виїжджав за кордон, було великим пріоритетом збудувати храм Господній. Коли ми побували у Бразилії й приїхали у одну місцевість, там побачили нашу старовинну дерев’яну церковцю, яку збудували наші майстри без жодного плану і певним стилем, який зацікавив місцевих тодішні архітекторів, навіть дотепер згадують про неї. І це не одна святиня, таких багато не лише в Бразилії, але розкидані по усьому світі.
Храм — місце зустрічі людини з живим Богом
Людина не тільки тілесне єство, вона посідає безсмертну душу, яку Господь очікує нагородити вічним щастям у небі. У цьому допомагають нам священники, які обслуговують наш вірний люд у храмах. У храмі мешкає Бог під видом святого Причастя, стараймося, щоби в часі дня, також і ночі, коли пробудимося, думкою полетіти до храм й привітати Ісуса, принаймні сказавши: Господи, люблю тебе, помилуй нас!
Сповідь і Євхаристія — джерела духовної сили
У храмі найголовніша частина — престол, де Ісус Христос перебуває у кивоті під видами хліба та вина. Старайтеся, щоб часто сповідатися та причащатися. Очевидці розповідають, що блаженний владика Микола Чернецький, коли повернувся із ув’язнення, сповідався кілька разів на день, коли до нього приходили священники. Подумаєте: чому і з чого? Так, він — свята особа, але до того, щоб отримати розрішення від священника, можна висповіданий гріх обжалувати на кожній сповіді. Потім сповідь поширює в душі Божу благодать, дає силу, щоб провадити добре християнське життя, тому побожні особи часто сповідаються, хоч і не мають гріхів, але додають якусь духовну помилку з минулого життя.
«Нехай новий храм стане осередком Божого благословення»
Дякую священникові Івану Михайлевському за його наполегливість у будові храму! Висловлюю вдячність місцевим представникам уряду, архітекторам, будівничим, вірим села Кожичі, добродіям та жертводавцям, що брали різну участь в будові цього гарного Божого храму! . Хай Господь дає вам мудрість, доброту серця та добре здоров’я на гідне християнське життя! Пресвята Богородице, опікуйся вірними села Кожичі та навколишніх сіл!
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
