СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПроповіді та промови
«Христос посеред нас». Звершення Святих Таїнств та інших літургійних священнодійств: Містагогійно-пастирські настанови
«Христос посеред нас». Звершення Святих Таїнств та інших літургійних священнодійств: Містагогійно-пастирські настанови — документ, затверджений Отцем і Главою Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішим Святославом 1 вересня 2026 року.
Єпископ Богдан Дзюрах: У чому проявляється Божа любов до нас, до мене?
У центрі нашої віри — не лише події, не лише вчення, а Живий Христос, Який відкриває Себе кожному, хто слухає, довіряє, і відповідає любов’ю на любов. Бути християнином — це не лише знати певні істини, виконувати обряди чи дотримуватися правил. Це — означає впустити Ісуса в найглибші закутки власного серця, дозволити Йому змінити спосіб нашого мислення, ставлення до себе й інших. Господь показав нам, якою є Його дорога: це шлях правди, яка визволяє, і любові, яка служить. І сьогодні перед кожним із нас стоїть питання — не теоретичне, а глибоко особисте: чи я справді Його учень? Саме це запитання ставить перед кожним владика Богдан Дзюрах у своєму духовному роздумі.
«Бути духовним і не любити — суперечить одне одному», — єпископ Степан Меньок
У своїх духовних роздумах владика Степан Меньок, вислужений єпископ Донецького екзархату, розмірковує над небезпекою перетворення духовного життя на механічне виконання релігійних обов’язків. Автор запрошує читача замислитися над глибиною особистої молитви, роллю медитації та контемпляції, дією Святого Духа в житті людини й тим, як справжнє пізнання Бога веде до пізнання самого себе.
Владика Степан Меньок: Знову і знову виникає питання любові
Що означає любити по-справжньому? Чому нам часто закидають, що ми не маємо любові, навіть коли здається, що все робимо правильно? Святе Письмо дає нам відповідь, наголошуючи, що без любові будь-які зусилля та чесноти — ніщо. Любов — це не просто почуття чи обіцянка, це жертвенність, терпіння та милосердя. Але як нам навчитися любити тих, хто сам не має любові?
«Людина, яка здатна прощати, своєю чинністю уподібнюється до Бога», — владика Тарас Сеньків
У проповіді над євангельською притчею про немилосердного слугу владика Тарас Сеньків, єпископ Стрийської єпархії, роздумує над «математикою милосердя» та небезпекою «в’язниці непрощення». Він пояснює, чому Христовий заклик прощати не заперечує справедливості, не применшує завданого зла й не вимагає забути пережиту кривду. Прощення постає як свідоме рішення відмовитися від помсти, звільнити власне серце від ненависті та дозволити Божому милосердю стати способом життя. Особливого значення цей заклик набуває для українців, які серед спричинених війною страждань покликані берегти свою гідність і внутрішню свободу.
Монастир на Голоско — колиска львівських редемптористів: погляд зсередини
Історію Згромадження редемптористів в Україні неможливо уявити без Львова: тутешні монастирі дали Церкві великих сподвижників і вписали особливу сторінку в її історію. Один із них — монастир святого Альфонса, історичне місце формації блаженних, що не тільки береже пам’ять у своїх стінах, а й збирає в них Христових свідків сьогодення.
Владика Степан Меньок: «Бог кожного з нас бачить і тримає на своїй долоні. Чи відчуваємо Його тепло?»
Яким чином наше духовне життя є відповіддю на безмежну та безумовну Божу любов? Як відчути цю любов у своєму житті настільки, щоби послідувати за нею? Владика Степан Меньок, єпископ-емерит, пропонує свої духовні роздуми стосовно цього.
На шляху до святості: Беатифікаційні процеси УГКЦ
Маловідома широкому загалу, але надзвичайно важлива для вірян, справа беатифікації — це довгий і складний шлях до визнання святості. В Українській Греко-Католицькій Церкві цей процес має свою унікальну історію, позначену випробуваннями та десятиліттями наполегливої праці. Від багаторічного очікування на визнання Митрополита Андрея Шептицького до відновлення пам’яті про десятки мучеників, що постраждали за віру, — кожен беатифікаційний процес є свідченням незламності духу та вірності Церкви.
«Пам’ятати, вірити й молитися, діяти»: ВРЦіРО закликала не припиняти пошуки безвісти зниклих
Напередодні Міжнародного дня безвісти зниклих, який відзначають 30 серпня, Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій закликала пам’ятати про тих, чиє місцеперебування залишається невідомим, підтримувати їхні родини та використовувати всі можливі механізми для встановлення долі зниклих. У заяві «Пам’ятати, вірити й молитися, діяти» представники релігійних спільнот також закликали державу не припиняти пошуки кожної людини, а міжнародну спільноту — не дозволити війні зробити трагедію безвісти зниклих звичною.
#Ісповідники_віри. Отець Марʼян Чорнега, ЧСВВ, — славний Божий виноградар
Ісповідник віри, який пройшов усе підпілля, відважно та жертовно служачи незрадливим вірним катакомбної Церкви. Ревний трудівник в Божому винограднику в роки незалежності України, що працював в різних ділянках церковного служіння, які йому доручали. Знаменитий проповідник, сповідник, молільник, наставник чернечої молоді. Вірний Господеві, своєму народові та Василіянському чинові скромний чернець з даром Божого синівства. Це все про нього.
Єпископ Володимир Груца: Молода людина потребує чіткого дороговказу
23 серпня 2026 року, у 12-ту неділю по Зісланні Святого Духа, у соборі Святого Юра у Львові владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, виголосив проповідь на Євангеліє від Матея про багатого юнака, який запитав Ісуса Христа: «Що маю робити, щоб мати вічне життя?» У проповіді владика роздумує над питанням життєвої дороги та її мети. Єпископ також говорить про ставлення до багатства, жертовності та благодійності, наголошуючи, що матеріальні речі самі по собі не є злом, якщо вони служать добру, а не стають паном над людиною. Водночас він застерігає від небезпеки втратити через матеріальне те, що є Божим.
