СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Бути духовним і не любити — суперечить одне одному», — єпископ Степан Меньок
У своїх духовних роздумах владика Степан Меньок, вислужений єпископ Донецького екзархату, розмірковує над небезпекою перетворення духовного життя на механічне виконання релігійних обов’язків. Автор запрошує читача замислитися над глибиною особистої молитви, роллю медитації та контемпляції, дією Святого Духа в житті людини й тим, як справжнє пізнання Бога веде до пізнання самого себе.
Я — духовна особа, тому можу зблизька приглянутись до життя священників, ієромонахів. Також можу проаналізувати своє життя, свою поведінку. І що тут завважується?
Виконуючи свої священичі обов’язки, навіть добре виконуючи, ми іноді стаємо ніби роботами правильних зовнішніх дій. Поїхати відправити Святу Літургію, сісти у сповідальницю, поїхати до хворого, уділити йому Святі Тайни. Але не треба забувати, що наше тіло також потребує їжі, відпочинку, сну; все це забирає час, а доба не може тягнутися більше 24 годин. І якщо це відбувається постійно, кожного дня, то виникає питання — хто ти? Тільки якийсь виконувач зовнішніх дій? Ось тут і є глибина мудрості — знайти час, щоб застановитись над станом своєї душі.
Ми ходимо і своїми діями ніби обкаджуємо велику статую Бога, але не стараємось увійти в Його нутро. Кожен з нас знає, що контакт з Богом стається через молитву. Скільки часу ми їй уділяємо? І яка наша молитва? Можна і далі запитувати. Який вид молитви найбільше наближає нас до Творця? Я пишу це, згадуючи духовних осіб, але мої дописи читають і світські люди. Серед них є особи, які також хочуть ближче пізнати Бога, незважаючи на труднощі їхнього життя. На мою думку, найкращим способом поєднатися з Богом і увійти з Ним у контакт є медитація і контемпляція.
Медитація — це розумова молитва. Контемпляція — це безмовна молитва серця. Господь як Дух. Одночасно Господь є самою Любов’ю. Ввійти в Єство Бога — це ввійти в безмежний океан Любові. Наш Дух повинен завжди пізнавати цього Великого Духа, яким є Любов. «Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі. Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі» (Еф. 2, 17–19). Про кого йде мова? Ісус прийшов звістувати мир, через Нього ми маємо доступ до Отця. Бог-Отець. В Дусі Святому. Третя Особа Пресвятої Тройці. В Дусі Святому через сина Ісуса ми приходимо до Отця. Природа Божа, яка є спільною для всіх трьох Осіб — океан любові, в якому всі три особи постійно і вічно перебувають у незбагненному танку любові.
Наш Дух, якого нам уділив Бог у момент зачаття разом із безсмертною душею, також тягнеться до цього великого Духа. Ця безсмертна частина нашого духовного єства тягне за собою наше смертне тіло, нашу свідомість, розум і волю до єдності з Ним. Наша душа, наділена розумом і волею, неспроможна молитись до Творця, якщо Дух, ця інтелігенція душі, не допоможе нам. «Так само й Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитися, як належить, але сам Дух заступається за нас невимовними зітханнями» (Рим. 2, 26). Святий Дух разом з нашим духом допомагає нам. Ми можемо признатись у безпорадності і просити про заступництво Святого Духа.
Щоб пізнавати цього Великого Духа, ми починаємо застановлятись над нашим станом духовним. Дух Святий відкриває нам глибини нашого серця, і тоді робиться страшно. Ми бачимо таке, чого раніше могли і не помічати. Наш низький рівень духовний, ніби ми хотіли силою свого розуму пізнати безмежне Духовне Єство. Ось тут смиренно можемо замовчати, і це нас спасе. Смиренна покора, в якій хочеться більше мовчати, ніж говорити.
Пізнання Бога повертає нас до пізнання себе. Тому, хто шукає, Бог відкриває. «Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити» (Мт. 11, 27). Шукаючи Бога, ми стаємо духовнішими, і Бог нам буде більше відкриватись.
Чим займається Бог? Є внутрішня дія Бога і зовнішня. Внутрішня — пізнання самого себе, через це стається родження Сина як найповніший відбиток його Єства Отця. Також походження Святого Духа — любов Отця і Сина дає нам третю особу Пресвятої Тройці. Зовнішня дія — творити все нове, очищати і освячувати. «І сказав той, хто сидить на престолі: „От, нове творю все“; і говорить: „Напиши, бо ці слова вірні і правдиві“ (Одкр. 21, 5). Яке відношення цей вислів має до нас?
† Степан Меньок,
єпископ-емерит
