СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПроповіді та промови
«Крик переміщених дітей сьогодні підноситься до Бога»: Послання Папи на День мігранта і біженця
«Хто приймає дитину в моє ім’я, той мене приймає» — ці Ісусові слова, записані у 18-й главі Євангелії від Матея, стали натхненням для теми, яку Папа Лев XIV обрав для 112-го Всесвітнього дня мігранта і біженця, що звучить: «Навіть одного з цих дітей». Він відзначатиметься в останню неділю вересня, а 14 серпня 2026 року у Ватикані оприлюднено відповідне послання Святішого Отця.
«Христос посеред нас». Звершення Святих Таїнств та інших літургійних священнодійств: Містагогійно-пастирські настанови
«Христос посеред нас». Звершення Святих Таїнств та інших літургійних священнодійств: Містагогійно-пастирські настанови — документ, затверджений Отцем і Главою Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішим Святославом 1 вересня 2026 року.
Єпископ Богдан Дзюрах: У чому проявляється Божа любов до нас, до мене?
У центрі нашої віри — не лише події, не лише вчення, а Живий Христос, Який відкриває Себе кожному, хто слухає, довіряє, і відповідає любов’ю на любов. Бути християнином — це не лише знати певні істини, виконувати обряди чи дотримуватися правил. Це — означає впустити Ісуса в найглибші закутки власного серця, дозволити Йому змінити спосіб нашого мислення, ставлення до себе й інших. Господь показав нам, якою є Його дорога: це шлях правди, яка визволяє, і любові, яка служить. І сьогодні перед кожним із нас стоїть питання — не теоретичне, а глибоко особисте: чи я справді Його учень? Саме це запитання ставить перед кожним владика Богдан Дзюрах у своєму духовному роздумі.
«Бути духовним і не любити — суперечить одне одному», — єпископ Степан Меньок
У своїх духовних роздумах владика Степан Меньок, вислужений єпископ Донецького екзархату, розмірковує над небезпекою перетворення духовного життя на механічне виконання релігійних обов’язків. Автор запрошує читача замислитися над глибиною особистої молитви, роллю медитації та контемпляції, дією Святого Духа в житті людини й тим, як справжнє пізнання Бога веде до пізнання самого себе.
Владика Степан Меньок: Знову і знову виникає питання любові
Що означає любити по-справжньому? Чому нам часто закидають, що ми не маємо любові, навіть коли здається, що все робимо правильно? Святе Письмо дає нам відповідь, наголошуючи, що без любові будь-які зусилля та чесноти — ніщо. Любов — це не просто почуття чи обіцянка, це жертвенність, терпіння та милосердя. Але як нам навчитися любити тих, хто сам не має любові?
«Людина, яка здатна прощати, своєю чинністю уподібнюється до Бога», — владика Тарас Сеньків
У проповіді над євангельською притчею про немилосердного слугу владика Тарас Сеньків, єпископ Стрийської єпархії, роздумує над «математикою милосердя» та небезпекою «в’язниці непрощення». Він пояснює, чому Христовий заклик прощати не заперечує справедливості, не применшує завданого зла й не вимагає забути пережиту кривду. Прощення постає як свідоме рішення відмовитися від помсти, звільнити власне серце від ненависті та дозволити Божому милосердю стати способом життя. Особливого значення цей заклик набуває для українців, які серед спричинених війною страждань покликані берегти свою гідність і внутрішню свободу.
Монастир на Голоско — колиска львівських редемптористів: погляд зсередини
Історію Згромадження редемптористів в Україні неможливо уявити без Львова: тутешні монастирі дали Церкві великих сподвижників і вписали особливу сторінку в її історію. Один із них — монастир святого Альфонса, історичне місце формації блаженних, що не тільки береже пам’ять у своїх стінах, а й збирає в них Христових свідків сьогодення.
