Проповідь Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава на неділю Праотців

29 грудня 2020

«Нехай час очікування на народження Спасителя допоможе нам відчути себе покликаними на свято Різдва Господнього, а наша відповідь на це запрошення зробить нас вибраними синами і доньками Божими в Христі-Ісусі». Про це мовив під час проповіді на XXIX Неділю по Зісланні Святого Духа та Неділю Праотців Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав.

Проповідь Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава на неділю Праотців
«Ідіть! Усе готове!»
(Лк. 14, 17)

Преподобні та всечесні отці!
Дорогі в Христі брати і сестри!

Слава Ісусу Христу!

У сьогоднішній притчі Ісуса Христа про запрошених на вечерю євангелист Лука малює нам ікону повноти часів. Старозавітні пророки провіщали момент приходу на землю довгоочікуваного Месії, використовуючи образ месіанського бенкету. Знаком приходу Спасителя буде бенкет Його Царства, на який будуть запрошені покликані. Отож підготована господарем вечеря, про яку чуємо у сьогоднішньому євангельському читанні, є проголошенням, що час настав: «Усе готове!».

Господар, запрошення і його прийняття

У цьому благовісті повноти часів необхідно звернути увагу на три речі: господаря, який готує вечерю; запрошення на бенкет і відповідь запрошених. Очевидно, в образі господаря ми бачимо Небесного Отця, Творця неба і землі, Володаря історії та часу. Це Він готує гостину, це Його бенкет і від Нього виходить ствердження, що все готове.

Повнота часів, про яку говорили пророки, час приходу на землю Спасителя, — це час Різдва Христового. Бо саме в Ньому, у Божому Сині, який народиться від Діви, що не знала мужа, спочиває всяка повнота. Про це нас навчає апостол Павло, кажучи: «У ньому бо враз з людською природою живе вся повнота Божества, і ви причасні в тій його повноті» (Кол. 2, 9–10). Отож цією повнотою часів, повнотою людини в усіх вимірах її буття є сам Син Божий, який приходить, щоб народитися як дитя. У Ньому здійсняться старозавітні Закон і пророки, очікування і сподівання людства, мрії і бажання кожної людини всіх часів і народів.

Господар кличе на цю вечерю гостей. Він бажає, щоб у цій повноті взяли участь усі люди. Усі, хто шукає повноти свого життя та існування, покликані куштувати цю таїнственну вечерю, яка є іконою Божественної Літургії. Ті, що відмовилися прийняти запрошення, так і не збагнули, що без повноти часу і плідності людського життя, яке дарує і гарантує лише Господь Бог, ані поле не виявить своєї родючості, і тому йти дивитися на нього — марна справа; ані воли не викажуть своєї сили, і тому йти їх випробовувати — лише пересвідчитися у власному безсиллі прийняти мудре рішення при покупці; ані радості від вірності та плідності подружжя як моменту повноти і цвітіння людської істоти без вінця повноти Божого благословення ніколи не осягнути!

Запрошені стають вибраними лише тоді, коли, за словами апостола Павла, є учасниками Господньої вечері, причасниками повноти самого Сина Божого. Бо в житті можна намагатися бути багато ким, але ніким так і не стати: ні справжнім господарем землі, ні справжнім мудрим покупцем волів, ані щасливим чоловіком чи щасливою жінкою. Ось чому Пан вкотре посилає слуг на роздоріжжя сучасного світу і наказує наполягати, бо вечеря готова і відкрита для всіх. Він прагне, щоб у святі Різдва Його Сина Його дім наповнився!

Прийняття Божого запрошення Праотцями

Сьогодні, у неділю Праотців, ми вшановуємо пам’ять тих, що, відповідаючи на Боже запрошення упродовж існування людства — від першої людини Адама до повноти людського буття в Христі — були рушіями часу та історії, скерованої до воплочення Сина Божого. Господь готував повноту часів саме через людину в той чи той історичний момент і зробив цих осіб віддзеркаленням вітцівства самого Бога і Творця, яке об’явиться і стане видимим та близьким людині в момент народження Його Сина у вертепі, у Вифлеємі Юдейському. Кожне ім’я Христових праотців, які будуть докладно перелічені наступної неділі, пригадує нам різні періоди історії спасіння. Разом із цими періодами відкриває нам поступовість і поетапність Божого об’явлення, тобто поступовість усвідомлення самою людиною, ким є її Бог і Господь, який першим виходить їй назустріч, відкриває їй дорогу до повноти життя, укладає з нею свій союз, а потім і Завіт, дає їй обітниці та провіщає прийдешнє спасіння, що відкриється свого часу як підготований час у повноті самого Христа.

Різдво Сина Божого готує не людина, а сам Бог Отець!

Слухаючи сьогодні Боже Слово та спогадуючи історію життя та особистого пошуку Бога святими праотцями, ми сьогодні сповнюємося радістю від того, що свято Різдва, повнота його радості буде, адже Різдво Сина Божого готує не людина, а сам Бог Отець! Серед скорботи і болю сучасного людства ми чуємо запрошення Церкви Христової до Святої вечері Господньої. Бо саме в Тому, хто ось гряде, щоби народитися, ми знайдемо відповіді на наші питання і турботи. Однак не пропустімо моменту, не втратьмо справжнього змісту Різдва за шумом розваг та світських справ і турбот. Задля пустоти не відмовмося від повноти! Нашою небезпекою сьогодні є прожити Різдво без Новонародженого, без Того, у кому спочиває всяка повнота. Якщо будемо думати лише про наші людські звички і звичаї, то станемо подібними до тих, хто не прийняв запрошення на підготоване Господом свято. Нехай час очікування на народження Спасителя допоможе нам відчути себе покликаними на свято Різдва Господнього, а наша відповідь на це запрошення зробить нас вибраними синами і доньками Божими в Христі-Ісусі.

Амінь.

† СВЯТОСЛАВ,
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви

Персони

Дивіться також

Живе Телебачення Мукачівська греко-католицька єпархія Релігійно-інформаційна служба України Український Католицький Університет Офіційний сайт Ватикану Новини Ватикану Consilium Conferentiarum Episcoporum Europae