СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПроповіді та промови
Заохочення на святий Великий піст для воїнів, капеланів, волонтерів та всіх людей доброї волі
Владика Михаїл Колтун як керівник Департаменту військового капеланства УГКЦ звернувся із заохоченням до військовослужбовців, капеланів, волонтерів та усіх людей доброї волі на початок Великопосної мандрівки назустріч Воскреслому Господу і Спасу нашому Ісусові Христові.
8 думок Папи Франциска про місце і роль жінки
Останнім часом Папа Франциск все більше говорить про місце і роль жінки. Чого тільки варта цьогорічна проповідь понтифіка в Урочистість Пресвятої Богородиці Марії. Крім того, статистика свідчить про зростання кількості жінок, які працюють у ватиканських структурах. Тому хочемо сьогодні, 8 березня 2020 року, пригадати деякі думки Папи про жінок.
Владика Богдан Данило пригадав про гігієнічні норми поведінки у храмі в період зростання ризику зараження сезонними хворобами
Владика Богдан Данило звернувся окремим проханням до вірних та священників Пармської єпархії святого Йосафата стосовно гігієнічних заходів задля зменшення ризику зараження грипом чи коронавірусом. Зокрема владика пригадав про норми прийняття Святого Причастя під час Літургії у візантійському обряді та уточнив правила вшанування ікон та хреста на тетраподі.
«Піст — це час, коли очищуємо душу та тіло від пристрастей та зростаємо у чеснотах», — владика Іван Кулик
Піст — це час радості, а не смутку, тому і радісно слід його звершувати. Адже це час, коли очищуємо душу та тіло від пристрастей та зростаємо у чеснотах. Робимо це через три основні засоби: молитву, стримання в їжі та милостиню.
Звернення до вірних Чернівецької єпархії у зв’язку із захворюванням на коронавірус у Чернівцях
Владика Йосафат Мощич та єпархіальне управління Чернівецької єпархії відреагували на спалах коронавірусу у Чернівецькій області, а також зріст панічних настроїв серед населення, видавши окреме Звернення до вірних Чернівецької єпархії у зв’язку із захворюванням на коронавірус у Чернівцях. Окрім того, у цьому посланні владика Йосафат наголосив на тому, що Великий піст є благодатним часом покаяння та подав кілька рекомендацій для священників та мирян щодо його плідного проведення.
Митрополит Євген Попович: «Нехай цей час святої Чотиридесятниці буде для всіх нас часом оживлення нашої віри»
Ісус Христос бажає кожному з нас допомогти, віднайти себе та свою дорогу до Бога через всі великопосні практики, якими є: наполеглива великопосна молитва, духовні вправи чи реколекції увінчані сповіддю, тобто визнанням гріхів і прощенням, яке Він у своєму великому милосерді дає нам у Святому Таїнстві Покаяння.
Пастирський лист митрополита Володимира Війтишина на Великий піст 2020 року
Що є для нас тим міцним фундаментом, на якому ми повинні будувати своє життя? — Головні добрі діла: молитва, піст, милостиня. Саме ними стараймося освятити свою душу в цей благословенний час через служіння потребуючим і нужденним. Не обмежуймо нашу допомогу тільки матеріальними речами. Пам’ятаймо, що можемо присвятити свій час іншому, поділитися своїм досвідом, сумного потішити, хворого відвідати, дати добру пораду ближньому тощо. І таким чином своєю пожертвою і своїм серцем ми будемо наближатися до Господа нашого Ісуса Христа. «Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6, 21).
«Пробачити — це відпустити ув’язненого і зрозуміти, що ув’язненими були ви», — владика Василь Івасюк
Швидкими темпами до нас наблизилася неділя Сиропусна або її ще називають неділею Прощення. Саме слово «простити» означає подати руку людині, піти назустріч і пробачити їй. Не подати руки, подивитися недобрим поглядом, не піти назустріч і не простити, означає добровільно відкинути Бога зі свого життя. Існує така правда: не подаємо руки, тоді між нами немає любові; не прощаємо ближньому, тоді закриваємося в собі і це стає для нас небезпекою духовної смерті. Тому Церква спрямовує до людей — науку прощення. Прощення є початком любові на землі і ключем до Небесного Царства.
Владика Ярослав Приріз: «Піст повинен стати наверненням та наближенням до Бога, а не приводом до слави від людей»
Тільки у взаємному смиренні, взаєморозумінні і всепрощенні можливо для людини знайти душевний мир і вступити на шлях покаяння, наближаючись до Бога. Важко є прощати, але можливо, ще важче — просити прощення. Наш страх перед впокоренням, - але ще більше наша гордість, - противляться тому, щоб просити прощення. Все ж фразу «Прощаю і прошу прощення» не можна розділити! Якщо не простимо ближньому, тоді ми нездатні визнати Бога як Отця (Лк. 15, 25–32) і прийняти від Нього прощення своїх гріхів.
Владика Богдан Дзюрах: Чи вистачить лише менше їсти, щоб це називалося християнським постом?
Стоїмо на порозі Великого посту. Це — час благодатний, час спасіння. В цьому часі будемо роздумувати над страстями Господа нашого Ісуса Христа, які Він витерпів задля нашого спасіння. Господь нас спас. Але чи значить це, що ми всі автоматично будемо спасенні? — Ні! Св. Августин каже: «Бог сотворив нас без нас, але не спасе нас без нас». Саме в часі Великого посту ми будемо виявляти наше бажання спастися, нашу готовність прийняти отой дар спасіння, який нам пропонує Господь Бог. Сьогоднішнє Євангеліє показує нам, як ми маємо приготуватися до прийняття спасіння. Воно говорить про дві речі: піст і примирення з ближнім.
«Ми не можемо абстрагуватися від створеного світу виключно в любові до ближнього», — владика Михаїл Колтун у Великопосному зверненні
Період посту хай нам послужить часом для примирення з сотворенним світом, в якому ми живемо і щоб цей сотворений світ відчував нашу любов, а головно, щоб ми відчували нашу любов, якa гоїть рани гріха і для життя відкриває Божій ласці можливість діяти по Божому задуму, щоб ми за Бога, а Бог за нас були в радості. Щоб примиритися з Богом, треба примиритися з ближнім. Щоб примиритися з ближнім, треба примиритися з сотворінням і признати його в Божій і у нашій любові: «Щоб Бог був в усьому і усім» (пор. 1 Кр. 15, 28).
Майданек: найкраще місце після раю
На околиці Любліна є місце, знакове для всього людства. Тут, у таборі Майданек, за два листопадових дні 1943-го пострілом у потилицю вбили 18 тисяч євреїв — це своєрідний нацистський рекорд зі знищення «нижчої раси». Дві доби, поки люди лягали в ряди на щойно вбитих, у таборі гриміла весела музика. Табір створили 1941-го й він проіснував до 1944-го. За ці три роки там лишився попіл від 80 тисяч в’язнів. У 1948 році табір став державним музеєм. За 70 років його відвідали 12 мільйонів людей.
