СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Миколай Бичок: «Реальний Бог приходить до реального світу»
«Про що сьогоднішня євангельська розповідь? Вона має кілька моментів і найперше це те, що Небесний Отець, посилаючи у світ Свого Єдинородного Сина не робить для нього «тепличних умов»: народжується у печері, Марія і Йосиф разом з Божим Дитятком втікають у Єгипет, який для ізраїльського народу був місцем неволі і рабства, повертається у село, яке мало «дурну славу» і було дуже бідним». Владика Миколай Бичок, єпарх Мельбурнський, пропонує власні роздуми до євангельського уривку Неділі по Різдві.
Два дні тому ми святкували одне з величних празників церковного — Різдво Господа Нашого Ісуса Христа. Відгомін цього свята буде продовжуватися аж до Стрітення, адже до того часу ми вітаємось «Христос Рождається!» Величне свято, яке у нашому народі поєднується з давніми традиціями та дзвінкими колядами. І здається, що все кругом має сповнитись радістю, адже у грішний світ приходить Бог. Проте сьогоднішнє Євангеліє не про радість. Навпаки — сьогодні ми читаємо про вбивства дітей, про вигнання Пресвятої Родини і дитятка Ісус до чужої землі.
Про що сьогоднішня євангельська розповідь? Вона має кілька моментів і найперше це те, що Небесний Отець, посилаючи у світ Свого Єдинородного Сина не робить для нього «тепличних умов»: народжується у печері, Марія і Йосиф разом з Божим Дитятком втікають у Єгипет, який для ізраїльського народу був місцем неволі і рабства, повертається у село, яке мало «дурну славу» і було дуже бідним. Реальний Бог приходить до реального світу з його викликами і проблемами. Небесний Отець не дає «безхмарного життя» Пречистій Діві Марії, тій, яка погодилась слухати Бога, змушена, як жінка народжувати не в домі, не в гостинниці, а в стайні. І для Святого Йосифа також було великим випробуванням, бо він як чоловік нічого не міг зробити для Марії і народженого дитятка, лише те, що прийняти все як є. Але ні Діва Марія ні Святий Йосиф не опустили рук, не казали, «що вони заслужили» на краще ставлення до себе, вони лише слухали і довіряли і так вони зустріли Різдво.
Але у сьогоднішній розповіді ще є одна постать і це є Ірод. Здається, що можна про нього сказати? Але найважливішою справою Ірода Великого була реконструкція Єрусалимського храму. І ніби людина «була побожна» — храм збудував. Але з іншої сторони його вчинки і життя не мали «духа побожности» — він вбивав своїх власних дітей, дружин і родичів. Тому для нього віддати наказ, щоб вбивали чужих дітей серед яких, як він думав, міг бути його конкурент на трон — не було складною справою. І Різдво Христа він зустрів у заздрості, у гордості, у вбивстві.
Перед нами два зразки, як зустрічати і святкувати Різдво — приклад Діви Марії і св. Йосифа, та приклад Ірода. Ми можемо переживати Різдво у Божій благодаті або у грісі, який вбиває цю благодать у нашій душі. І звісно — вибір завжди за нами.
† Миколай Бичок,
єпарх Мельбурнський
Локації
Персони
Владика Миколай БичокЄпископ Єпархії Святих верховних апостолів Петра і Павла із осідком у м. Мельбурн (Австралія)
