СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Відпущення гріхів — це шанс надати життю добрий напрямок», — владика Володимир Груца у Другу неділю Великого посту
«Мій сину» — таким є звернення Ісуса до немічної людини. Можливо, цей чоловік ніколи не бачив своїх батьків, або був ними зранений… Цим зверненням Ісус дарує паралітику особисту любов і довіру. А після цього серце чоловіка є відкрите на прощення гріхів. Про це зазначив єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, у роздумах на другу неділю Великого посту.
За словами проповідника, Ісус міг оздоровити паралітика і навіддалі. Тож, за його словами, у даному випадку випробовується також віра членів маленької групи. Не знаємо, хто були ці четверо людей: рідні чи друзі паралітика, представники з оточення Ісуса, які співчували хворому, чи просто випадкові люди, яких він просив про допомогу. «У будь-якому випадку тут показана важливість спільноти. Бо через інших людей знаходимо дорогу до Бога або, інакше кажучи, інші люди допомагають нам відкрити серце для Бога», — підкреслив єпископ, як повідомляє пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.
Хоча, — наголошує архиєрей, — є ще протилежна сторона: інші люди можуть бути для нас випробуванням на дорозі до Бога. Книжники невдоволені тим, що Ісус допоміг людині. Проблема глибша: вони в особі Ісуса не бачать Месії.
«Перед тим, як лікувати, важливо є встановити діагноз. Вчитель з Назарету є добрим лікарем та педагогом. Він відразу ставить діагноз: гріхи. Їх на перший погляд не видно, а лише наслідок, параліч, кидається в очі. Після відпущення гріхів чоловік стає мобільним, може сам нести своє ліжко. Ми не можемо викреслити минуле з власної історії, але завжди є шанс надати життю добрий напрямок. Таку „подію Капернауму“ можна пережити в Святому Таїнстві Покаяння», — мовив владика Володимир Груца, закликаючи до великопосної сповіді.
Наприкінці, архиєрей пояснив значення взятих на руки нош: «„Взяти ліжко“ — це своєрідна покута чи терапія, медицина, яка лікує рани зціленого, додає йому відваги йти життєвим шляхом. Повірити, що це сталося!»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
