Владика Богдан Дзюрах у день Воскресіння: «Нехай Воскреслий Христос очистить наше серце від страху і тривоги»

4 травня 2021

«Нехай присутність Воскреслого Господа усуне з наших душ і сердець тривоги і страхи, який під сучасну пору не бракує: ми боїмося за життя наших захисників на східному фронті і наших співгромадян на окупованих територіях Донбасу і українського Криму; боїмося за здоров’я власне і своїх рідних та близьких; боїмося втратити роботу чи не знайти її; боїмося завтрашнього дня і боїмося клопотів і журб, якими насичене наше щоденне життя сьогодні». Такими словами звернувся до вірних апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії владика Богдан Дзюрах у день світлого празника Воскресіння Христового.

Владика Богдан Дзюрах у день Воскресіння: «Нехай Воскреслий Христос очистить наше серце від страху і тривоги»

Преосвященний Владико Петре,
Hochwürdigster Herr Prälat Lotar Waldmüller,
Hochwürdigster Pater Kyrillos Hubertus,
всесвітліші отці-душпастирі,
преподобні сестри, богопосвячені особи,
дорогі брати-семінаристи,
дорогі брати і сестри у Христі!

Христос Воскрес!

Від серця нашого Екзархату, з цього катедрального собору Покрова Пресвятої Богородиці і св. Андрія Первозванного засилаю Вам усім сьогодні свої сердечні привітання з Празником празників і торжеством усіх торжеств — зі світлим Воскресінням Христовим!

«Вітаю нашого владику Петра»

Вітаю, в першу чергу, нашого владику Петра. Ви, мабуть, зауважили, що цьогорічне Великоднє Послання ієрархів УГКЦ в Західній Європі було підписане дещо незвичним способом: там бракувало підпису Апостольського екзарха для Німеччини і Скандинавії, проте були імена відразу двох Єпископів, пов’язаних з нашим Екзархатом: владики Петра Крика як Апостольського адміністратора екзархату, і мене, як Новоіменованого екзарха. У міжчасі, 18 квітня, відбулося моє впровадження в це нове служіння і я сьогодні дякую нашому владиці Петрові за його довголітнє батьківське служіння для нашої екзархальної родини. Дякую також вам, дорогі у Христі, отці, брати і сестри, за зичливе прийняття мене, Вашого нового екзарха. В останньому номері «Християнського голосу» (тут роблю невеличку рекламу для нашої церковної газети) одна особа поділилася своїми почуттями водночас радості і смутку, які вона, і, мабуть, не лише вона, відчувала під час інтронізації, підсумувавши їх образно і лаконічно: «Сьогодні мої емоції були настільки різними, немов би я наїлася солодких лимонів». Про мої почуття, які я пережив того дня і які ще надалі переживаю, можливо, колись напишу в мемуарах, або ж вони залишаться назавжди між мною і Господом. Але я впевнений, що як смуток, так і радість є виявами вашої щирої любові і пошани до нас, ваших владик, і за це я вам щиро вдячний. Вдячний владиці Петрові, що теплою зичливою рукою передає екзархальні справи, і надалі буде підтримувати нас молитвою, навіть перейшовши у статус «заслуженого відпочинку». Бо для слуги Христового відпочинок — дуже відносна річ. Бо хіба може бути відпочинок від молитви, від Літургії, від… Бога? Як гарно висловився свого часу наш праведний митрополит Андрей Шептицький: «Господи, дай мені мудрість праці та мудрість відпочинку; нехай мені буде розкішшю праця для Тебе, а втомою відпочинок без Тебе». То ж ми надіємось, що наш вислужений екзарх не забуватиме про нас, але, у міру сил, буде навідуватися до Мюнхена і ми ще не один Великдень відсвяткуємо разом, в одній великій Божій родині.

«Вітаю духовенство екзархату»

Vom Herzen grüße ich und danke für Präsenz und Mitzelebrieren unseren Gästen und Mitbrüdern im priesterlichen Dienst: dem hochwürdigsten Pater Mitrat Prälat Lotar Waldmüller, echtem und treuem Freund unserer Kirche und unseres Volkes; danke dem Hochwürdigsten Pater Kyrillos Hubertus, der durch seine griechischen Gesänge uns an unsere byzantinischen liturgischen Wurzeln erinnert und diese heutige Feier bereichert hat. Ihnen, lieben Mitbrüder — ein herzliches «Vergelt´s Gott!»

Вітаю з Пасхою Христовою наших Отців-душпастирів, що служите в цьому катедральному соборі, і тих, які у різних країнах нашої душпастирської опіки несете Боже Слово і Божу благодать нашим вірним і усім, хто прагне Божої любові і Божого життя, та як добрі пастирі шукаєте наших вірних на розлогих теренах Екзархату, щоб їх згуртувати в парафіяльні громади і церковні спільноти.

Вітаю наших Сестер-монахинь і дякую за те, що об’являєте турботливе материнське обличчя Церкви нашим дітям, молоді і дорослим та є великою підтримкою і опорою для наших душпастирів і владик.

Нехай Воскреслий Христос очистить наше серце від страху і тривоги

Вітаю вас усіх, брати і сестри у Христі, що проживаєте в країнах нашої душпастирської опіки, — в Німеччині, Данії, Фінляндії, Швеції, Норвегії та Ісландії; вітаю тих, що прибули сюди давно, тих, що тут народилися, і тих, котрі прибули зовсім нещодавно. Скеровую до всіх вас слово Ангела, який зустрів жінок-мироносиць у гробі нашого Спасителя, кажучи: «Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого Він воскрес. Ось місце, де його були поклали. Але йдіть, скажіть його учням та Петрові, що випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам» (Мр. 16, 6–7).

Нехай присутність Воскреслого Господа усуне з наших душ і сердець тривоги і страхи, який під сучасну пору не бракує: ми боїмося за життя наших захисників на східному фронті і наших співгромадян на окупованих територіях Донбасу і українського Криму; боїмося за здоров’я власне і своїх рідних та близьких; боїмося втратити роботу чи не знайти її; боїмося завтрашнього дня і боїмося клопотів і журб, якими насичене наше щоденне життя сьогодні. Нехай Воскреслий наш Господь, Який знає наше серце і всі його тривоги і страхи, очистить нас від всякої тривоги і сум’яття та наповнить нас надією і впевненістю, що з Його поміччю зможемо подолати усі труднощі і супротивні сили, бо «Коли Бог за нас, хто проти нас?» (Рим. 8, 31) — скажемо словами апостола народів.

А Він, Господь, ніколи нас не покидає. Що більше, Він нас випереджує у наших мандрах і скитаннях, як Він це заповів жінкам-мироносицям, що випередить їх і учнів в Галилеї. Пригадую собі, як понад 20 років тому мене, ще молодого ієромонаха, настоятелі скеровували на непросту місію до однієї з країн Західної Європи. Я відчував тривогу і страх перед новим і вимогливим завданням. І тоді одна мудра сестра-монахиня сказала мені слова, які мене укріпили і принесли мир до серця: «Отче, не бійтеся їхати туди, бо там на вас уже чекає Ісус!». Подумаймо собі, що всюди, куди ми б не вирушали, Ісус Воскреслий вже на нас чекає. Тому ніхто, де б він не був, нехай не почувається самотнім, забутим чи покинутим.

Допоможімо один одному відчути цю турботливу і люблячу присутність нашого Воскреслого

А ми, Христові учні, сини і дочки цього екзархату, допоможімо один одному цю турботливу і люблячу присутність нашого Воскреслого Спасителя відчути. Зробімо це через пошану і вдячність до старшого покоління, яке приготувало тут для нас спільноти, храми і організації, щоб нині ми мали куди приїхати і віднайти тут на поселеннях частинку рідної землі, частинку Батьківщини; але робімо це також через гостинність до новоприбулих, бо кожен знає, як нелегко буває і дорослим, і дітям робити перші кроки у новій країні; нехай наші спільноти стануть відкритими гостинними місцями, де новоприбулі відчують підтримку, отримають добру пораду, почують добре слово і будуть впевнені у наших молитвах за них. Зростаймо у взаємній любові і укріпляймо нашу єдність, бо в єдності сила народу!

Можливо, наші недруги будуть намагатися знищити любов між нами і ослабити нашу єдність. Але з Божою допомогою ми все здолаємо! Так як це було в нашій історії вже не раз. Хоча б в минулому столітті: здавалося саме пекло сповило нашу Батьківщину темрявою войовничого безбожництва, насилля і терору. Але світло Христа Воскреслого, яке наші вірні зберегли в своїх серцях, було сильнішим від пекельних сил, і ця темрява відступила. Так, Боже Світло, наш Воскреслий Спаситель, світить серед темряви і темрява його не подолала (див. Йо. 1, 5).

Будьте відважними і вірними свідками Воскресіння

Ми, живучи у Західній Європі, покликані свідчити про це світло Воскреслого Христа, подібно як це робив Йоан Предтеча, який «не був світло — був лише, щоб свідчити світло» (Йо. 1, 8). Наше світло — це скарб святої віри, яку ми винесли з родинного дому, але не втратили, не загубили у дорозі, а принесли зі собою як найціннішу спадщину. Нехай це світло віри надалі світить у серці кожного з нас, нехай світить в наших сім’ях і родинах, у нашому спільному Європейському домі, до якого наш народ повертається ціною таких великих жертв! Втім, нам не треба «повертатися» до Європи, бо ми від віків творили християнське обличчя європейської культури і цивілізації, а блаженна Едігна, дочка Анни Ярославни, яка подвизалася в цих околицях, в Баварії, є тисячолітнім свідком цієї нашої історичної і духовної приналежності до великої європейської родини.

Воскреслий Господь Ісус, подібно як посилав своїх апостолів, і нас сьогодні посилає у цей світ, з єдиною метою, а саме, — щоб ми були Його відважними і вірними свідками: «Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії і аж по край землі» (Дії. 1, 8). Неначе відгомін цих слів Спасителя звучить Заповіт ісповідника віри патріярха Йосифа: «Будьте свідками Христа в Україні і на землях вашого вільного і невільного поселення, в усіх країнах вашого поселення, аж до краю землі і до краю вашого земного життя! Будьте свідками на всіх континентах нашої бідної планети! Не посоромте землі української, землі ваших предків! Збережіть у ваших душах чисте-непорочне ім’я своєї Святої Церкви! Не посоромте також вашого власного українського імени, не забуваючи слів Христових: „Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив. Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його. Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете“» (Йо. 13, 15–17).

Нехай Воскреслий наш Господь благословить усіх Вас, Ваших рідних і близьких, нехай дарує мир нашій многостраждальній батьківщині і визволення від агресора, нехай зішле у наші серця свою любов, благодать і тривалу радість! Христос Воскрес!

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії