Великоднє привітання владики Михайла Бубнія: «Любов і милосердя мають велику силу притягання»

16 травня 2021

«Так, нам деколи не вистачає тієї терплячої «творчої» любові, яка плодоносить радісними почуттями, Великим радісним днем — Великоднем. Возлюблені сестри і брати! Ісус Христос, свідок терплячої та щедрої любові — Направду Воскрес. Нехай ця сила Христового Воскресіння підтримує вас в терпіннях та в години різноманітних випробувань, щоб попри різні життєві перешкоди, Ви все ж таки були відкритими для життя в радості й надії. У молитві я завжди буду поруч із вами!» Такими словами до вірних та всіх людей доброї волі звернувся владика Михайло Бубній, екзарх Одеський, у цьогорічному Великодньому посланні.

Великоднє привітання владики Михайла Бубнія: «Любов і милосердя мають велику силу притягання»

ВЕЛИКОДНЄ ПРИВІТАННЯ

преосвященного владики Михайла Бубнія,

екзарха Одеського

Всесвітлішим та Всечесним Отцям,
Преподобним Ченцям і Черницям,
Достойним Братам Лицарям Колумба,
Возлюбленим у Христі братам і сестрам Одеського екзархату,
Любим нашим захисникам — медичним працівникам та військовослужбовцям

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Возлюблені у Христі Брати і Сестри!

З Великоднім привітом «Христос Воскрес!», що несе у собі велику радість надії, прагну завітати до кожної нашої парафії та родини і щиро усіх Вас привітати: священнослужителів із родинами, богопосвячених осіб, достойних співбратів у лицарстві, наших дорогих прихожан, медиків, військових, наших дорогих діток та молодь і всіх людей доброї волі із цим величним святом Христового Воскресіння — Пасхи Господньої!

В своєму серці та в молитві розділяю з вами всі ті прикрі почуття, які супроводжували вас останнім часом та продовжують супроводжувати й сьогодні: почуття горя й смутку, спричинені втратою рідної особи, болю й страждання від прикрого досвіду в боротьбі з різними фізичними й душевними хворобами, почуття страху й тривоги, яке виникає внаслідок роздумів про завтрашній день чи взагалі про майбутнє своє, своєї родини чи держави… Довготривала війна і затяжна пандемія залишили нам суспільство, зранене морально, фізично, духовно і психологічно. Декого із наших рідних та близьких вже, на жаль, немає поруч з нами, а деякі, можливо в даний час, стоять перед обличчям смерті вдома, шпиталі чи на фронті. Природньо, що в таких непростих обставинах опановують нас ці прикрі почуття, тому я хочу бути в цей час поруч із вами — в молитві та співпереживанні.

Для нас, дітей «надії і воскресіння», ці перешкоди і «життєві незручності» НЕ повинні затьмарити почуття великодньої радості або відвернути нас від основної нашої мети — життя вічного і Царства Небесного. Бо саме задля того Отець наш Небесний зі своєї великої любові до нас, дає світові свого Єдинородного Сина, щоб кожен, хто в нього увірує не загинув, але мав життя вічне (Ів. 3,16). Перебуваючи серед людей, навіть Син Божий не був позбавлений прикрих почуттів — він плакав над померлим Лазарем, зазнавав зради найближчих учеників, досвідчив знущань, бичувань, катувань, висміювання, а вкінці зазнав ще й ганебної смерті на хресті. І про все це розповідали нам євангелисти, апостоли й пророки в літургійних відправах у Страстній седмиці (у Страсному тижні).

Напевно, не було б такої Великодньої радості у Христових учеників та в жінок-мироносиць, якщо б вони перед тим не пережили Скорботної п’ятниці. Щоб зрозуміти цю велику таємницю «терпіння Ісуса Христа», яке призводить до великодньої радості, потрібно звернути увагу хоча б на одну невеличку молитву, яку промовив Ісус Христос, висячи на хресті, і яку ми в подібний спосіб чи не щодня повторюємо в молитві «Отче наш»: «Отче, прости їм, не знають бо, що роблять» (Лк. 23, 34). Дивлячись по-людськи на Страсний тиждень, то справедливість вимагає засудження тих, хто кричав «розіпни-розіпни Його», як і тих, хто Його засудив та розпинав. Однак, Господь керується іншою логікою, — Він не нарікає і нікого не звинувачує! Він милосердя ставить понад суд (пор. Як. 2,13). Не засуджує своїх катів і розпинателів, а проявляє до них своє велике милосердя і любов, навчаючи своїх учнів: «Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе» (Ів. 12, 32). Бо ж справді — любов і милосердя мають велику силу притягання, а помста, ненависть та злоба — відштовхують. Господь прийшов у цей світ, щоб притягнути кожного із нас до себе та вказати шлях до спасіння — життя вічного і Царства небесного, бо саме це і є та остаточна мета кожної людини, зокрема віруючого християнина; а наші земні терпіння чи страждання можуть лише послужити нам, — що так скажу, — доброю нагодою до співстраждання із своїм Розпятим Спасителем у «Страсну п’ятницю», щоб втішатися з Ним воскресінням на третій день.

Так, нам деколи не вистачає тієї терплячої «творчої» любові, яка плодоносить радісними почуттями, Великим радісним днем — Великоднем. Возлюблені сестри і брати! Ісус Христос, свідок терплячої та щедрої любові — Направду Воскрес!

Нехай ця сила Христового Воскресіння підтримує вас в терпіннях та в години різноманітних випробувань, щоб попри різні життєві перешкоди, Ви все ж таки були відкритими для життя в радості й надії. У молитві я завжди буду поруч із вами!

Усім Вам зичу благословенного Великодня, миру і перемоги від воскреслого Христа, сильної віри і надії на краще майбутнє, та неустанної опіки Пресвятої Богородиці.

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

† Михайло Бубній,
екзарх Одеський

ПАСХА 2021

Локації

Персони

Дивіться також

Живе Телебачення Мукачівська греко-католицька єпархія Релігійно-інформаційна служба України Український Католицький Університет Офіційний сайт Ватикану Новини Ватикану Consilium Conferentiarum Episcoporum Europae