«Покаяння — це не лише усвідомлення минулого, а також дорога у майбутнє», — владика Володимир Груца

Євангеліє від Марка 14, 10–42.

10. В той час Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб його видати їм. 11. Почувши це, вони зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час. 12. Першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні: — Де хочеш, щоб ми йшли і приготували тобі їсти Пасху? 13. Тоді він послав двох із своїх учнів і сказав їм: — Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; ідіть лишень за ним, 14. і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає, де моя світлиця, в якій я міг би їсти з моїми учнями Пасху? 15. І він вам покаже велику світлицю, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам.16. Учні пішли, прибули до міста й найшли, як він сказав їм, і приготували Пасху.17. Як же настав вечір, приходить він з дванадцятьма. 18. І коли вони сиділи за столом та їли, Ісус промовив: — Істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі мною, зрадить мене.19. Вони засмутились, і один по одному почали його питати: — Чи це я? 20. Він відповів їм: — Один з дванадцятьох, що вмачає зі мною руку в миску. 21. Син чоловічий іде, як написано про нього, але горе тому чоловікові, що зрадить Сина чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому! 22. І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: — Беріть, це моє тіло. 23. Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі. 24. І сказав їм: — Це моя кров завіту, що проливається за багатьох. 25. Істинно кажу вам, що не питиму більше від плоду винограду аж по той день, як буду його пити новим в царстві Божім. 26. І, проспівавши хвалу, вийшли на Оливну гору. 27. Сказав їм Ісус: — Усі ви спокуситеся, бо написано: вдарю пастиря, і вівці розбіжаться. 28. Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї. 29. Петро сказав до нього: — Хоч і всі спокусяться, та не я! 30. Відповів йому Ісус: — Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ж ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся.31. Та він ще більше твердив: — Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречуся тебе! І всі говорили так само.32. Прийшли вони на місце, що зветься Гетсиманія, і він сказав своїм учням: — Посидьте тут, поки я помолюся.33. І взяв зі собою Петра, Якова та Івана, і його став огортати жах і тривога. 34. Потім сказав до них: — Душа моя смутна аж до смерти. Лишіться тут і чувайте.35. Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб якщо можливо, минула його ця година. 36. І мовив: — Авва-Отче, усе тобі можливе: мимонеси від мене цю чашу! Та не, що я хочу, але що ти.37. І приходить, і находить їх уві сні, і каже до Петра: — Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ні однієї години? Чувайте, моліться, щоб не ввійти в спокусу. 38. Дух бо бадьорий, але тіло кволе.39. І знову відійшовши, молився та говорив те саме слово. 40. І, вернувшися, знову найшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відповісти. 41. Вернувся він утретє й каже їм: — Усе ще спите і спочиваєте? Годі! Прийшла година: ось Син чоловічий буде виданий у руки грішникам. 42. Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився.