СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Пастухи стають першими капеланами Святої родини»: думки владики Володимира Груци з реколекцій для медичних капеланів
У вівторок, 11 січня 2022 року, у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці, що в Патріаршому домі у Львові, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир Груца провів реколекції для голів єпархіяльних Комісій охорони та душпастирства здоров’я УГКЦ. Організатор — Патріарша комісія УГКЦ у справах душпастирства та охорони здоров’я.
Реколекції для священників розпочалися зі спільної молитви — Архиєрейської Божественної Літургії у храмі Патріаршого дому, яку очолив владика Володимир Груца. Про це повідомляє пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.
Під час проповіді за уривком Євангелія (Мр. 8, 22–26) архиєрей звернув особливу увагу на жести Ісуса Христа, якими Він дотикнувся сліпця. «Як важливо заступництво чи прохання, щоб Ісус діткнув того, хто не може чи не хоче діткнути Ісуса! Ми знаємо, яка небезпечна солідарність у злі, але великим скарбом є солідарність у добрих справах», — наголосив владика Володимир.
Відтак проповідник перерахував жести, які чинить Ісус у відношенні до сліпого: бере сліпого за руку, як батько сина, та веде за село, немов на реколекції; намащує очі слиною; кладе руки на сліпця, остаточно покладає руки для цілковитого зцілення сліпого.
«Все в житті є процесом, ніщо не стається раптово. Від Бога можна віддалятися поступово, тоді бачимо якийсь привид. Поступово до Нього і приходимо, наближаємося, бо треба пройти цей самий шлях. Можемо йти швидко, але треба робити кроки. Так роблять і спортсмени. Оздоровлений має вернутися додому, але не в село. Тоді, де є цей дім? Сам Бог є домом для людини, Він її годує. Вифлеєм є „дім хліба“. Село було місцем перебування в тіні смерті. Покликання людини є перебувати в світлі!» — зазначив єпископ-помічник.
Владика Володимир провів реколекційну науку для священників — голів комісій.
Під час науки реколектант поділився своїми думками, які, на його переконання, є важливими для духовної віднови, особливо у різдвяний час, в який потребуємо мати силу ще дзвінкіше колядувати.
Йосиф та Марія запрошують нас до своєї різдвяної школи. В різдвяний час споглядаємо на Святу родину. Вони не прагнуть кар’єри, але Бог має для них свій план.
Великим мистецтвом є вміти слухати, а радше почути. Люди часто вважають розумним того, хто багато говорить. Хоча можна багато говорити і нічого не сказати. Щоб когось почути, то потрібно замовкнути, вслухатися в його голос. Мовчанка не полягає в тому, що ця чи інша особа не має що сказати або втікає від життєвих викликів.
Подружжя Йосифа та Марії вчить нас, що людина мовчить для того, щоб дати простір дії Богові. Слухання Йосифа та Марії є дуже плідним місцем в їхньому житті, зокрема в подружжі. Вони найбільше промовляють до нас своєю мовчанкою, яка робить людину уважною до голосу Бога, рішучою та творчою. Думаю, нема такої людини на землі, яка б не могла іншим чимсь послужити.
Найперше покликання священника — бути душпастирем. Церква є не лише центром соціального порятунку, хоча вона часто бере на себе таку роль в суспільстві. Вона має сакраментально-харитативний вимір служіння. Коли йдеться про священника, то в Галичині часто питають: ну а де він править? Священник не є менеджером релігійного культу, його покликання найперше бути душпастирем, нести людям живого Христа в святих таїнствах. Хоча не менш важливе є соціальне служіння, різні види капеланства.
Ніхто з людей не хоче жити в стайні, бо там панує специфічна атмосфера. Йосиф та Марія стоять перед викликом — прийшов час народжувати, ніхто їх не приймає до дому, Ісус народжується в стаєнці. Так, ми оспівуємо ясла і стаєнку в наших колядках, прославляємо у вертепах, прикрашаємо у формі шопки. Але будьмо відверті, ніхто з людей не хоче жити в стайні, бо там панує специфічна атмосфера. Довкола події Різдва Христового є немало драматизму. Так само ніхто не хоче довго бути в лікарні, тим більше там жити, але там є люди, яким потрібно послужити.
Пастухи стають першими капеланами Святої родини. В цю різдвяну ніч ангел не приходить до Йосифа і Марії до стайні, хоча вони б так цього потребували. Ангели передають вістку пастухам. Пастухи були простими людьми, часто асоціювалися з людьми з поганою репутацією. Це показує, що адресатом Воплочення Божого Сина є кожна людина, також найпростіша, найбільш грішна. Ангел посилає пастухів до вифлеємської яскині. Вони передають Йосифу і Марії те, що почули про новонародженого. А ці дивуються почутим. Марія, слухаючи, зберігає все в своєму серці.
Найперше Йосиф є хранителем Ісуса. Цим показана велика опіка, він не будить Марію, кажучи, вставай, збирай дитину, а діє рішуче.
Якщо Бог хоче нами послужитися, то передусім обирає наші немочі.
У Різдві все-таки домінує радість, переплетена з великим оптимізмом, бо Бог стає людиною, і це вже ніхто і ніколи не може змінити. Бог є дуже вірний, навіть якщо ми не завжди це цінимо.
Марія свідома, якої жертви вимагає Її материнство. Важливо вміти не лише приймати, а й віддавати, жертвувати. Свята Родина в момент Стрітення наближається до святині. Це не лише виконання припису. Ангел надалі мовчить. Але промовляють Симеон та Анна, а Йосиф та Марія їх слухають, дивуються. Тому подивляємо їхню покору. Для Марії прозвучало неприємне пророцтво. Вона усвідомлює, якої жертви вимагає Її материнство.
Пацієнт є той, який терпеливо очікує одужання. Ми товаришуємо людям, також коли вони отримують невтішні діагнози.
Матір’ю медицини є хвора людина, їй треба послужити. Дуже важливим у сфері охорони здоров’я є душпастирство медиків, які проводять в лікарнях велику частину свого життя. Ми повинні їм також нагадувати, що матір’ю медицини є хвора людина. Матері треба послужити.
На завершення реколекційних наук Голова Патріаршої комісії у справах душпастирства та охорони здоров’я сестра Севастіяна Карвацька подарувала владиці Володимиру відзнаку медичного капелана, зауваживши, наскільки для архиєрея є важливою і близькою сфера медичного капеланства та наскільки цінно Комісії мати у своїй команді єпископа, який особисто має чималий досвід душпастирства медиків і продовжує його розвивати.
У свою чергу, голови комісій подякували єпископу за духовну віднову, практичні поради та відкритість і розуміння реального стану середовища медичного капеланства.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
