СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Не біймося зла! Полюбімо добро і живімо в ньому!» — владика Володимир Груца у 4-ту неділю Великого посту
Якщо ми є з Богом, в Божій ласці, то сумління підкаже нам, що робити в тій чи іншій ситуації. Не треба боятися зла, хочемо полюбити добро, в ньому бути і жити! На цьому наголосив єпископ-помічник Львівської архиєпархії преосвященний владика Володимир Груца у своїх роздумах над Божим Словом у 4-ту неділю Великого посту.
«Євангельський уривок розповідає про хлопця, який може бути образом багатьох сучасних людей. Нічого не стається раптово, людина не може в один момент стати доброю чи поганою», — зазначив єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир Груца.
Зло є підступним
«Не йдеться про це, — продовжив архиєрей, — щоб демонізувати світ, що він такий поганий. Бог створив світ добрим, це людина вносить в нього зло або добро. Зло є підступним. Завданням гріха є людину до себе притягнути, трохи потішити і вкінці знищити. Тому на початку не завжди легко розрізнити, що добре, а що погане. Все здебільшого починається на рівні думок».
Справжній батько
Переказуючи зміст Євангелії, єпископ-помічник Львівської архиєпархії зауважив, що сьогоднішня євангельська розповідь почалася з того, що батько привів до Ісуса свого сина, який названий біснуватим епілептиком. Він кидався у вогонь чи воду. А вогонь і вода — це дві крайності, які хитають людиною.
«Благословенні батьки, які показують дітям дорогу до Ісуса. Проте, щоб показати комусь дорогу, треба самому її знати», — підкреслив він і додав: «Цей батько, який також є одним з героїв сьогоднішньої євангельської розповіді, також терпить з приводу хвороби сина. Бо хто ж тоді буде спадкоємцем і продовжувачем роду?»
Іспит сумління від батька
Як пояснив проповідник, цей син від дитячих років був опанований німим та глухим духом, отже, батько також опанований цією проблемою, тому й просить про допомогу для сина, а тим самим для себе і свого роду. Оздоровлення сина оздоровить і батька, дасть певність майбутнього. Він знає, що тоді буде кому пошанувати його старість.
«Батько каже до Ісуса: „Вірую, допоможи моєму невірству“ — з цим проханням переплітається своєрідний іспит сумління. Через недугу дитини, можливо, захиталася віра батька. Ніхто не міг вилікувати дитину, бо хвороба мала духовний характер», — каже він.
«Невідомо, наскільки в цій всій родинній трагедії є провина батька? Можливо син був відображенням, дзеркалом життя батька? Чи він прищепив сину достатньо любові, чи батько навчив його любити і шанувати маму? В будь-якому випадку, чоловік знайшов дорогу до Бога. Тим самим, він зробив правильний вибір, за яким згодом не було потреби жаліти», — переконаний владика Володимир.
Динамічна віра і християнство
«Іван Ліствичник, якого пам’ять в цю неділю святкуємо, вчить, що християнин не може стояти на місці, повинен йти вгору, до досконалості. Якщо ми є з Богом, в Божій ласці, то сумління підкаже нам, що робити в тій чи іншій ситуації. Не треба боятися зла, хочемо полюбити добро, в ньому бути і жити!» — додав на завершення владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
За матеріалами Львівської архиєпархії УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
