СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Світ ще ніколи не був настільки українським», — митрополит Борис Ґудзяк про майбутнє глобальної української спільноти
28–30 жовтня 2026 року митрополит Борис Ґудзяк, архиєпископ Філадельфійської архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви, взяв участь у міжнародному симпозіумі «Переосмислення гуманітарних наук: Україна і світ», який відбувся в Едмонтоні, Канада, з нагоди 50-річчя Канадського інституту українських студій (CIUS) Альбертського університету. Серед учасників заходу були також представники Філадельфійської архиєпархії.
28 жовтня митрополит Борис виголосив головну доповідь «Світ ще ніколи не був настільки українським: виклики та можливості глобальної української спільноти» в межах 25-ї Меморіальної лекції імені Богдана Боцюрківа. Про це розповідає Служба комунікації Філадельфійської архиєпархії.
Наступного дня він долучився до панельної дискусії «Суб’єктність, стійкість, діалог: релігія в часи потрясінь». Учасники обговорили вплив війни на релігійне життя українців, зокрема зростання релігійної активності в одних спільнотах і її зниження в інших, а також випробування віри в умовах війни. «Війна згуртувала нашу спільноту», — зазначив митрополит Борис.
«Російська війна проти України змінила її місце у світі»
У своїй доповіді архиєпископ розмірковував над тим, як російська війна проти України змінила її місце у світі та водночас змусила мільйони українців залишити свої домівки. Особливу увагу він приділив майбутньому глобальної української спільноти, спадщині попередніх поколінь емігрантів і ролі релігійних, освітніх та культурних інституцій у збереженні зв’язків між українцями.
«Світ ще ніколи не був настільки українським, а українці ще ніколи не були настільки широко представлені у світі, настільки розсіяні по різних країнах», — сказав митрополит.
За словами архиєпископа, опір України російській агресії привернув міжнародну увагу до питань демократії, міжнародного права, релігійної свободи та людської гідності. Боротьба українського народу стала прикладом того, як менша держава може протистояти могутньому агресору, даючи надію іншим народам, які стикаються з подібними загрозами.
Пам’яті професора Богдана Бацюрківа
Значну частину виступу митрополит Борис присвятив професору Богдану Боцюрківу, одному із засновників Канадського інституту українських студій, відомому досліднику історії Української Церкви та радянської релігійної політики.
Архиєпископ пригадав його життєвий шлях — від вимушеного переселення після Другої світової війни до наукової діяльності в Канаді. Особливе місце в дослідженнях Боцюрківа посідали релігійні переслідування за радянського режиму та історія Української Греко-Католицької Церкви. Зокрема, науковець працював із раніше засекреченими радянськими архівними матеріалами, доступ до яких став можливим завдяки співпраці з Інститутом історії Церкви у Львові.
Звертаючись до його спадщини, митрополит пояснив, що попередні покоління українців за кордоном створювали інституції для збереження культури, наукової думки та релігійних традицій, які не могли вільно розвиватися в Радянському Союзі. Сьогодні ж відносини між Україною та українськими громадами за кордоном потребують нового підходу.
«Сьогодні Україні не потрібен замінник, міжнародний сурогат чи представник, який діятиме замість неї. Їй потрібні партнери», — наголосив архиєпископ Борис.
Глобальна українська спільнота
Митрополит підкреслив, що глобальна українська спільнота об’єднує тих, хто живе в Україні, представників історичної діаспори та українців, які були змушені виїхати через війну. На його переконання, відчуття належності до цієї спільноти не повинно обмежуватися географією, мовою чи обставинами міграції.
«Нас об’єднує спільне відчуття людської гідності, яке несуть у собі релігійні спільноти, спільна пам’ять, спільне служіння, а також відвага будувати там, де ми є, залишаючись водночас близькими до рідного дому, — сказав митрополит.
Архиєпископ зауважив, що мова та культурні традиції залишаються важливими, проте самі по собі не можуть забезпечити зв’язок між поколіннями. Не меншого значення набувають спільна історична пам’ять, родинні історії та освітні інституції, особливо для молодих українців, які зростають у різних культурних середовищах.
Українська Церква в Північній Америці
Окремо митрополит Борис зупинився на історичній ролі Української Церкви в Північній Америці. Згадуючи перші українські греко-католицькі парафії у Сполучених Штатах, зокрема громаду в Шенандоа, штат Пенсильванія, він наголосив, що вони були не лише місцями молитви, а й осередками освіти, культурного життя та взаємодопомоги.
«Від Шенандоа до Едмонтона наші парафії були не лише місцями молитви, а й шкільними залами та прихистками. На чужині Церква була тим шляхом, завдяки якому розсіяний народ знову ставав спільнотою», — зазначив архиєпископ.
Говорячи про сучасні душпастирські виклики, митрополит звернув увагу на те, що багато українців, які прибули до США після початку повномасштабного вторгнення, досі не мають постійного зв’язку з церковними чи громадськими організаціями. На його думку, це вимагає нових, гнучкіших форм служіння, здатних відповідати на потреби людей там, де вони перебувають.
«Вони не приходять до Церкви. Церква повинна йти до них. Мобільна, гнучка, присутня — Церква в сумці», — сказав митрополит Борис.
Архиєпископ також порушив питання непорозумінь між різними поколіннями емігрантів, а також між українцями, які залишилися на Батьківщині, та тими, хто виїхав за кордон. Він закликав до смирення, гостинності, взаємної поваги та примирення.
Майбутнє глобальної української спільноти
Розмірковуючи про майбутнє, митрополит Борис наголосив на необхідності зміцнювати зв’язки через освіту, інформаційний обмін і культуру. Він заохотив українців не обмежуватися ностальгією та пам’яттю про минулі страждання, а зосередитися на спільній праці та внеску, який вони можуть зробити в суспільство.
Завершуючи доповідь, архиєпископ підкреслив, що майбутнє глобальної української спільноти залежить від свідомого вибору підтримувати зв’язки та співпрацювати.
«Світ ще ніколи не був настільки українським. Чи залишиться він таким і чи збережуться українці як народ у цьому світі — це не доля чи неминучість. Це рішення. Відновімо його. Нехай Бог благословить вас усіх».
Міжнародний симпозіум, присвячений 50-річчю Канадського інституту українських студій, став нагодою осмислити місце України у світі та внесок українських наукових досліджень у міжнародний академічний і суспільний дискурс.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
