СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПроповіді та промови
Проповідь на 31 Неділю по Зісланні Святого Духа
Дорогі брати і сестри у Христі! Чуваймо над тим, як ми святкуємо Різдво. Щоб не сталося так, що пан Добробут і пані Комерція та їхні діти — світська суєта і домашні клопоти тихо і непомітно позбавлять нас правдивого Христового Різдва. На поклик Божий, який лунає в сьогоднішньому Слові Божому, проведімо дні, що залишаються ще до Різдва, не в суєті і в передсвятковому гармидері, а у молитовній тиші, у роздумах над нашим життям, приступімо до Таїнства Покаяння, щоб приготувати наше серце для приходу Спасителя, приходьмо з рідними і близькими на всі різдвяні богослуження…
Проповідь на празник Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії
Подібно і християнин, який бажає, щоб інші зустріли і повірили у Бога, не повинен лише повчати, «моралізувати», чи навіть вказувати іншим дорогу до Христа, — він повинен радше супроводжувати їх у цій дорозі, йти разом з ними аж до порогу їхньої особистої зустрічі з Ісусом, до моменту, коли вони зможуть зробити останній крок самостійно: прийняти Боже Слово і почати «зберігати його», тобто втілювати у своєму щоденному житті. Християнин не може бути подібним до дорожнього знаку, який тільки вказує напрямок, але сам непорушно залишається стояти на місці.
Проповідь на празник Святого Миколая Чудотворця
Св. Миколай виступає перед нами не просто як людина, яка чинила багато добрих діл. Він виступає перед нашими очима як людина добра. Він є добрий, тому чинить добро. Бог є «благий і чоловіколюбець», тому він милує і спасає нас.
Проповідь на 29 Неділю по Зісланні Святого Духа
Але Господь в своєму милосерді, не виключає нас навіки зі спільноти святих, не оминає нас «десятою дорогою». На крик нашої зболеної і спотвореної гріхами душі, Ісус нас посилає до священика: до Сповіді — «Ідіть, покажіться священикові!» Він не змушує нас кричати на увесь світ про наші недуги, запрошує до тихої зустрічі, де прагне вилити на нас потоки свого милосердя і пригорнути нас до свого серця. Там, в Таїнстві покаяння, в нашому житті довершується чудо: проказа, яку ми стягнули на себе через недотримання 10 заповідей Божих, відступає, полишає нас, а в нашу душу входить зцілення, спасіння, порятунок.
Слово Блаженнішого Святослава до гостей благодійного вечора УКУ
Ми відчуваємо, що Небесний Отець творить історію й нові обставини, але тільки ми, Предстоятелі українських Церков, спадкоємці Київського християнства мусимо бути на висоті наших великих попередників та йти накресленими ними дорогами.
Слово Блаженнішого Святослава під час зустрічі координаторів програми «Жива парафія»
Церква — це спільнота живого Христа, Його містичне Тіло, продовження в часі й просторі таїнства Воплочення та єдності всіх людей у Христі. На мою думку, назва, що її шукаємо для нашої нової стратегії, повинна пояснити нашим вірним, що таке патріархат, який прагнемо збудувати. Ми хочемо мати живу Церкву, яка є спільнотою живого Христа (незалежно від того, де ця спільнота живе) і має елементи своєї церковної тотожності.
Проповідь на 28 Неділю по Зісланні Святого Духа
Ісусова дорога і дорога Церкви це — дорога спасіння, дорога жертви, дорога служіння. Дорога, котрою ми йдемо, будучи відкритими на голос Отця Небесного, послушними Його святій волі, а водночас, відкритими на крик убогого і нужденного. Ми не зможемо їх спасти. Але нашим завданням є пригадати їм про близькість Бога, Спасителя і допомогти їм підвестися і підвести їх, наблизити до їхньої особистої зустрічі зі Спасителем.
Проповідь на празник Введення в храм Пресвятої Богородиці
Як же часто ми, дорослі, забуваємо, що вже сьогодні, тобто від самого малечку в наших дітях є присутнє їхнє майбутнє, і не тільки їхнє, але й доля усіх тих людей — десятків, сотень, тисяч, а може навіть і мільйонів, на яких наша дитина матиме вплив у своєму житті. Ми ще не знаємо, але тут між нами, в храмі, в наших дітях вже сьогодні присутні майбутні вчителі, може, президенти, міністри, священики, монахині, зрештою, люди, які обов’язково матимуть вплив на інших. Як же часто ми, батьки, піддаємося хибним думкам, що дитина ще має час, що нехай підросте, нехай сама зробить вибір, якою мовою спілкуватися, до якого Бога молитися, якими цінностями керуватися.
