СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЗ’явилася книга про митрополита Андрея Шептицького італійською мовою
Цього місяця у видавництві «Криниця Якова» вийшла друком книга італійською мовою під назвою «Per amore del suo popolo. La vita eroica del metropolita Andrea Szeptyckyj (1865–1944)» («Заради любові до свого народу. Героїчне життя Митрополита Андрея Шептицького) (1865–1944)». Її автором є священник Апостольського Екзархату, душпастир для українців у м. Больцано (північна Італії) о. д-р Августин Баб’як.
Отець Августин так пояснює виникнення задуму написання книги про видатного провідника Української Церкви та народу: «2022 року виповнилося 130 ліття ієрейських свячень молодого василіянина Андрея Шептицького у катедральному храмі св. Івана Хрестителя у княжому місті Перемишлі (28. 08.1892). Цей ювілей спонукав мене до написання книжки італійською мовою, щоб ознайомити італомовних читачів про визначну постать нашої Церкви і народу. Базовим матеріалом для цієї книги було Positio — досьє документів і свідчень у справі беатифікації праведного Митрополита Андрея; свідчення людей, які за життя бачили та спілкувалися із ним та цінні, але досі не цитовані архівні матеріали». Про це розповідає Відділ комунікації Апостольського екзархату в Італії.
Як зазначає автор, постать Митрополита Андрея є особливо актуальною в умовах сьогодення. Тому, книга націлена на те, щоб показати українському та італійському читачеві багатогранність цієї величної постаті: «Метою книги є висвітлити чесноти митрополита Андрея Шептицького, віру, надію і любов, духовність і людяність у його майже півстолітньому єпископському служінні. Митрополит Андрей — це стійкий і непохитний провідник Греко-Католицької Церкви та українського народу у важкі часи домінування імперій та тоталітарних держав; його постать і вчення особливо тепер є актуальними для українського народу, який продовжує шукати та утверджувати під час цієї війни свою національну та церковну ідентичність і державну самостійність, плекаючи цінності, притаманні європейській спільноті».
За словами автора, Митрополит Андрей Шептицький уособлює зразок відданого пастиря Церкви, який докінця пожертвував себе для свого народу, дбаючи про нього всупереч драматичним реаліям ХХ століття. «Сильний своїм досвідом віри, мудрістю та пастирською прозорливістю, Митрополит Андрей, щедро пожертвував себе цілопально як церковний душпастир для дорученого йому стада. Він зумів стерегти і кормити свою паству, щоб вона зростала духовно, не відповідаючи ненавистю на ненависть, у любові до Бога і ближнього, готуючи її протистояти атакам і переслідуванням, які почалися негайно після приходу окупантів безбожного режиму. Він також, як духовний батько пильнував, захищаючи всіх від терору, незалежно від національності, зокрема євреїв, від нацизму».
Проте, як підкреслює о. Августин, цей архипастир не лише одноосібно старався про розвиток Церкви, економіки та культури України, але приклав чималі зусилля, щоб сформувати команду однодумців, підтримуючи представників освіти і науки. «З такою ж ревністю Митрополит Андрей постійно дбав про виховання і удосконалення єпархіального та монашого духовенства, сприяючи відродженню монахів студитів, діяльності отців редемптористів східного обряду. Він, як монах, у монашестві вбачав достойну і ефективну опору у вихованні української еліти та народу. Він терпів від браку політичної та релігійної єдності українського народу, який, прагнув побудови суверенної Української Держави, послідовно розвиваючи громадянське суспільство, шкільництво, плекав українську культуру, зокрема через створення Національного музею у Львові та надавав соціальну підтримку сиротам і вдовам завдяки благодійним фондам».
Одним із пріоритетів діяльності митрополита, який випливав з його тісної злуки з Богом — пошук шляхів зближення роз’єднаних Церков заради відновлення єдності за словами Христа «Щоб всі були одно»: «З вчення і поглядів Митрополита Андрея, які містяться у його беатифікаційних матеріалах від 2003 року випливає жива, тверда і непохитна віра митрополита: цей інтимний зв’язок із живим Богом, який покликав його до святості, а також і готовність до мучеництва, щоб Українська Церква залишалася в єдності з Вселенською Церквою. Так само, у пророчому баченні, протягом усього свого життя Митрополит Андрей прагнув сприяти справі єднання Східних Церков, наголошуючи на збереженні чистоти східного обряду. Митрополит, таким чином, задовго до ІІ Ватиканського собору випередив екуменічний рух, щодо пошуків єднання Церков Сходу і Заходу, через примирення і пошуків єдності візантійського православ’я з Вселенською Церквою».
Книгу можна придбати за посиланням: https://www.ilpozzodigiacobbe.it/oi-christianoi/per-amore-del-suo-popolo/
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
