СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Тарас Сеньків на Воздвиження: «На Хресті Спасителя людська трагедія зустрічає Милосердя Бога»
Проповідь преосвященного владики Тараса Сеньківа, єпарха Стрийського, у день свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста, 27 вересня 2021 року, виголошена в часі Архиєрейської Божественної Літургії в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.
Сьогодні, в празник Воздвиження Чесного Хреста, хотів би застановитися не так на історичності події, як на значенні цього центрального символу християнства. Власне тому слово Євангелія і приводить нас нині на Голгофу, щоб споглянути на Розп’ятого. Таке нераз бувало в історії. Але цей Розп’ятий особливий якраз тому, що він на Хресті, ганебному знарядді смерті, страждав і помер не за свій злочин. Не страждав за себе, за свої провини, але прийняв на себе провини та страждання інших. Тому, що їх любив. Цими «іншими» не була «якась безіменна маса людства», а конкретно кожен з нас. Він був тим Єдиним, хто випив до дна чашу гіркоти, яку мали випити ми. Ради цього він дозволив себе обплювати, став мішенню диких знущань, зносив нестерпний біль пробитих рук і ніг. Його розтоптували і принижували так, ніби він був черв’як, а не чоловік. Ці страждання виразив Хрест, а мірилом Хреста стала неймовірна любов Розп’ятого до людини.
Дві протилежності Хреста — смерть і життя
Воздвиження Чесного Хреста скриває в собі протилежності — смерть і життя, зневагу та перемогу. Це є канва, на якій виткане Христове, а в ньому і наше існування. Люди розп’яли свого Бога, а він натомість став їх Спасителем. Шибениця, на якій його стратили, не стала для нього ганебним тавром, але знаменням прослави. Воздвиження Чесного Хреста є маніфестацією безконечності Божого милосердя. Страждання Розп’ятого стали мовою його любові, а Хрест став її голосом. Бо хоч людська злоба присудили навіть пам’ять про нього похоронити з ним у гробі, Господь досягнув цілі: відкупив людство з в’язниці прокляття, та воскресінням дарував сопричастя на своїй перемозі усім, хто його розпинав, за кого він терпів та помер.
Йов Кондзелевич, Воздвиження Чесного Хреста, 1697-1705 рр.
Вірою у воскреслого Христа, ми теж можемо йти тим же самим шляхом — і дійти до мети. Багато разів ми падаємо на землю, але якщо хоч трохи піднімемо голову з земного пороху і поглянемо на Розп’ятого, то віднайдемо у ньому джерело зцілення наших відкритих та кровоточивих ран, нанесених падіннями, та силу встати і впевнено йти вперед. Ми ж бо не покликані залишитися лежати на землі, але прийняти вінок перемоги — так само, як Розп’ятий на хресті.
Три хрести на Голгофі
Сьогодні Хрест знаходиться в центрі нашої уваги. Він є символом, котрий вказує на якусь дійсність. На «щось» або на «когось», хто стоїть за ним, та визначає його вартість. На Голгофі було три хрести. Той, на якому був розп’ятий Христос, є «Хрестом жертовної любові». Але євангелисти згадують і про інших, що були на Голгофі в часі розп’яття Спасителя: «Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його, кажучи: „Спаси себе самого; якщо ти Син Божий“. Теж один із розп’ятих злочинців зневажав його, кажучи: „Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!“». Аж до смерті Ісус мусить зносити людське приниження, зневагу та насмішки, навіть від розп’ятого по лівиці злочинця. Хрест цього є «хрестом байдужості та розпуки».
І раптом у цьому блюзнірському галасі лунає зовсім інший голос, який відмовився скоритися безумству натовпу. Це голос злочинця з третього хреста, з «хреста жалю та розкаяння»: «Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у своє царство». І відразу пролунало Боже запевнення: «Істинно кажу тобі: сьогодні ти будеш зі мною в раю».
Хочемо ми цього чи ні, але тінь від якогось з цих хрестів вказує на вартість нашого життя. Якщо ми під «Хрестом жертовної любові» або «хрестом каяття», тоді все добре. Але якщо під «хрестом байдужості», то це те найгірше, що може людина для себе зробити.
Свідчити про Хрест чи зневажати Його?
Не дивно, що і сьогодні Хрест Христа оточений безліччю голосів повних зневаги, глузування та байдужості. Багато з тих, що творять цей горластий натовп, навіть не пробували пізнати Христа. Але є серед них і християни, які в догоду «сучасності» принижують «Хрест», пропагують неморальність та заперечують цінності християнства.
Як легко злитися з галасливою юрбою, особливо в моменти, коли її перевага є очевидною. Розкаяний злочинець звертається до розп’ятого Ісуса, якому світ вже не міг зробити йому нічого гіршого, і навіть апостоли думали, що все втрачено. Але саме в цей момент він визнає Ісуса Богом. Замість того, щоб просити порятунку в тих, хто міг би зняти його з хреста, він звертається до того, хто прибитий до хреста та є цілковито безпорадний. І у відповідь чує найкращий вирок Найвищого Судді Останнього Суду.
Наші щоденні хрести
Хрест є «привілейованим місцем», де має слово лише безумовна Божа любов, і, як не дивно, є місцем неосяжної свободи. Незважаючи на те, що Ісус розп’ятий, він є абсолютно свобідним. Він навіть не хоче подобатися людям, бо на хресті чинними є інші стандарти. Засаджений у землю, і ніби вкорінений у людському гніві, Хрест одночасно піднесений до висот неба. На Хресті Спасителя людська трагедія зустрічає Милосердя Бога. Тому Хрест є знаком присутності Бога в історії людства, та доказом, що Бог не «викупив» людину дешево, але що за її життя розгорілася нещадна і смертельна боротьба зі смертю. На Хресті Господь своєю кров’ю підписав Декрет остаточної перемоги над злом, скасування влади смерті, та відновлення надії людини на вічне життя.
У кожної людини, навіть у тої, яка не вірить у Бога, є свій «хрест». І у кожному з цих «хресті» є присутня цілюща сила Хреста Господнього. Він є ключем, яким ми відкриваємо ворота Неба. Той, хто його кинув, або загубив і більше не шукав, позбавляє себе права туди увійти, бо зрадив своїй життєвій місії. Іншого шляху до Божого царства немає. Тому справжнє поклоніння Чесному Хресту складають ті, що зберігають вірність йому навіть ціною страждань. Особливо тоді, коли здається, що безбожний натовп сучасності над ним торжествує. Знаком великої відваги віри є в усіх обставинах непохитно стояти під Хрестом Спасителя. Хто вистоїть до кінця, почує з Голгофи голос Ісуса: «Істинно, Я „СУЩИЙ“ кажу тобі: сьогодні будеш зі мною в раю». Бо Небо є місцем, де збираються лише солідарні з Христом. Амінь
† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський
