Владика Миколай Бичок: «Друзі — це Божий дар»

29 березня 2021

У другу Неділю Великого посту, роздумуючи над євангельським уривком про зцілення розслабленого, якого друзі доправили до Ісуса Христа через отвір у покрівлі будинку, владика Миколай Бичок зазначив, що справжні друзі є також даром Бога для нас.

Владика Миколай Бичок: «Друзі — це Божий дар»

Від Марка святого Євангелія читáння:

1. В той час, колй прийшов Ісус до Капернауму, чутка пішла, що він у домі. 2. І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; і він промовляв до них словом. 3. І от прийшли до нього несучи розслабленого; несли його четверо. 4. А що із-за народу не могли принести до нього, розкрили стелю над місцем, де він був, і через отвір спустили ліжко, на якому лежав розслаблений. 5. Ісус, уздрівши їхню віру, каже до розслабленого:

– Сину, відпускаються тобі твої гріхи.

6. Були ж деякі книжники, що сиділи там і думали собі:

7. – Як може цей так говорити? Він богохулить! Хто може прощати гріхи, крім одного Бога?

8. Ісус вмить збагнув духом, що вони таке собі думають, і каже до них:

9. – Чого таке мислите у серцях ваших? Що легше – сказати розслабленому: відпускаються тобі гріхи, чи сказати: встань, візьми твоє ліжко й ходи? 10. Та щоб ви знали, що Син чоловічий має на землі владу відпускати гріхи, – мовить до розслабленого, – 11. кажу тобі: встань, візьми своє ліжко і йди додому.

12. Устав той і зараз же взяв ліжко, й вийшов на очу всіх; і дивувалися всі, хвалили Бога й казали: – Ніколи ми такого не бачили.

Сьогоднішнє Євангеліє про оздоровлення розслабленого. Історія оздоровлення цього чоловіка починається з моменту, що його приносять четверо людей. Скоріш за все, це були його друзі. Найбільше чого вони хотіли — це одужання їхнього друга, який був нездатний до життя і повністю залежав від інших. Це були не просто друзі — це були креативні друзі, які побачивши перешкоду перед собою «із-за народу» не могли його донести до Христа, тому розбирають дах. Звісно, дах в тих часах не був таким, як ми собі уявляємо, але все одно, це було геніальне рішення. І вони добиваються своєї цілі: через отвір спускають ліжко зі своїм другом перед Ісуса. І завдяки їхній вірі Христос оздоровляє цього чоловіка.

Як часто ми опиняємося в такій ситуації, що здається нема виходу. Небо, «стеля» закриті перед нами і ми просто лежимо, як цей розслаблений. Про що ми тоді найбільше мріємо? Звісно, щоб це все закінчилось. Але чи в таких ситуаціях серед кола наших друзів знайдеться четверо, які як ця «євангельська четвірка», принесуть нас до Христа? Що більше, не тільки принесуть, а зустрівши перешкоди, чи будуть креативними, щоб допомогти нам?

Друзі — це Божий дар! Чи ми молимось про такий дар? Чи ми дякуємо за цей дар, коли отримали? Бо інколи завдяки їхній вірі ми живемо, ми продовжуємо свій життєвий шлях і знаємо, щоб не сталось — вони завжди поряд.

Щоб мати таких друзів — потрібно перш за все бути таким другом для ближнього!

† Миколай Бичок,
єпарх Мельбурнський