Владика Богдан Дзюрах: Плід Святого Духа — здержливість

3 липня 2022

Владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії, у черговому духовному роздумі про плоди Святого Духа застановляється над здержливістю. Що означає бути здержливим та як цього досягнути у теперішньому світі?

Владика Богдан Дзюрах: Плід Святого Духа — здержливість

Здержливість. «Єпископ бо, як Божий управитель, мусить бути бездоганний: не зухвалий, не гнівливий, не п’яниця, не сварливий, не жадібний до нечесної наживи, а гостинний, добролюбивий, мудрий, справедливий, благочестивий, стриманий» (Тт. 1, 7–8).

Те, що стосується єпископа, стосується кожного християнина, згідно з гарним висловом св. Августина, який, будучи єпископом Іппони, казав своїм вірним: «Для вас я — єпископ; з вами я — християнин». Одним з плодів Св. Духа, яким повинен відзначатися кожен Христовий учень, є стриманість, або здержливість.

Людина, котра не відзначається здержливістю у мові і у вчинках, як бурхлива гірська річка підчас повені, руйнує все на своєму шляху, відштовхує від себе все оточення, спричинює своїми нерозважливими словами і діями чвари та непорозуміння, нищить те, що сама вона чи інші творили і здобували. Тому здержливість є ознакою людини зрілої, переображеної дією Святого Духа.

Нездержливість стала причиною першого гріхопадіння. До нездержливості спокушав Ісуса Христа диявол на пустині, коли намовляв Його перемінити камінь на хліб, або зробити щось незвичне (кинутися з наріжника храму вниз), щоб викликати подив і популярність серед глядачів, замість того, щоб залишитися послушним волі Небесного Отця.

Здержливість — ознака справжньої мудрості і сили духа, проникнутого живою вірою і Божою любов’ю: «Хто в словах здержливий, той має знання, і розумний той, у кого кров холодна» (Прип. 17, 27). Натомість для «тілесної» людини, зануреної у пристрасність та невпорядковану чуттєвість, сама згадка про стриманість викликає спротив і несприйняття: «Коли ж Павло почав говорити про справедливість, про здержливість та про майбутній суд, Фелікс, злякавшись, мовив: „Тепер іди собі! Як буду мати час, тебе покличу“ (Діяння 24, 25).

Нездержливість є ознакою неочищеного і опанованого пристрастями людського серця. Невипадково Господь, знаючи стан серця співрозмовників, кликав до книжників і фарисеїв: «Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні здирства та нездержливости. Сліпий фарисею! Очисть но спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті» (Мт. 23, 25–26).

Щоб бути здержливим, не вистачить «взяти себе в руки», — слід віддати себе в руки Божі, в руки Святого Духа, Який зможе очистити наше серце, втихомирити у нас запал пристрастей, зупинити нашу гарячковість, до якої провокує сатана («ти мусиш мати все і відразу!», «роби, а потім будеш міркувати і зважувати „за“ і „проти“!), допоможе нам реагувати духом на емоції і таким чином наближатися до глибшого пізнання таїнства Христа, щораз то більше уподібнюючись до Нього.

Святий Петро, який з природи був досить гарячковою і нестриманою особистістю, сповнившись благодаті Святого Духа, зрозумів цінність стриманості для справжньої побожності і залишив нам цей чудовий заповіт-повчання, яким закінчуємо ці наші спільні роздуми над плодами Святого Духа: «І тому саме докладіть усі ваші старання і зрощуйте у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання, у пізнанні — стриманість, у стриманості терпеливість, у терпеливості побожність, у побожності братолюбство, в братолюбстві загальну любов. Бо якщо це буде у вас, і буде у вас його багато, то воно не залишить вас без діла й без плоду для глибшого пізнання Господа нашого Ісуса Христа» (2 П. 1, 5–8).

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії