Владика Богдан Дзюрах: Плід Святого Духа — мир

21 червня 2022

У черговому духовному роздумі, присвяченому плодам Святого Духа, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владика Богдан Дзюрах запрошує застановитися над миром. Але як можна осягнути мир на цій землі, зраненій численними конфліктами, війнами, протистояннями і ворожнечами?

Мир. «Оправдані ж вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа» (Рим. 5, 1).

Мир…

З певністю, немає іншого слова, яке б для нас, українців, в теперішніх часах війни приходило на думку частіше і неустанно було б темою наших молитов і наших найпотаємніших бажань. У наших побажаннях одне одному з нагоди уродин чи іменин ми останнім часом спонтанно додаємо «бажаю Тобі і нашій Неньці-Україні миру!». Мабуть, цілком з новим налаштуванням слухаємо на початку Літургії заклики до молитви, в котрих постійно повторюється слово «мир»: «В мирі Господу помолімся!», «За мир з висот і спасіння душ наших Господеві помолімся», «За мир всього світу, добрий стан святих Божих Церков і з’єднання всіх Господу помолімся»… Мир… Мир… Мир…

Але як можна осягнути мир на цій землі, зраненій численними конфліктами, війнами, протистояннями і ворожнечами?

Мир у біблійному розумінні — це не просто відсутність воєн та конфліктів. Мир — це не лише почуття внутрішнього спокою і умиротворення. Мир — це стан гармонії і єдності людини з Богом, яка поширює свою дію на всі виміри людського буття. Мир — це повна згода людських прагнень, побажань і дій із планами, думками і побажаннями Творця в стосунку до людини.

Все, що відбувається з нами, людьми, на цьому світі, має два виміри — вертикальний, тобто наше відношення до Бога і до Його закону, і горизонтальний — наше відношення до ближніх. У центрі цих двох вимірів людського буття є наше серце — простір нашої свободи, де людина покликана без примусу і вільно виявляти Творцеві свій послух, люблячи Його «всім серцем», а відтак скеровувати дію свого серця до ближнього, огортаючи його тією самою і єдиною любов’ю.

Мир між людьми, так само як і його протилежність — конфлікти, несправедливість і війна, — також починається у серці: «З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство…» (Мр. 7, 21). Щоб міг запанувати мир на світі, потрібно, щоб людина прийняла Божий мир до свого серця: «і нехай панує в серцях ваших мир Христовий, до якого ви були покликані» (Кол. 3, 15). Цей мир Христовий буде оберігати людину від недобрих помислів і намірів, від лиходійства, загребущості і агресивності: «І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі» (Флп. 4, 7).

Остаточно, бути людиною миру, втішатися миром, прийняти мир до свого серця і життя означає прийняти Бога, Який приходить у цей світ в Христі Ісусі. Невипадково народження Христа Ангели звіщали як подарунок миру для «людей доброї волі», а пророк Ісая заповідає прихід Месії як «Князя миру» (Іс. 9, 5). Христос своєю смертю на Хресті перемагає саму причину ворожнечі людини з Богом: гріх, і ця перемога над гріхом є передумовою справжнього миру. Остаточно, тільки Бог може нам дати мир, не як тимчасовий перепочинок від воєнних дій, чи хитке і зрадливе перемир’я, але тривалий, справедливий, повний мир: «Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!» (Йо. 14, 27). А після Свого Воскресіння Господь Ісус приносить своїм учням мир, вітаючи їх: «Мир вам!» та даючи владу відпускати людські гріхи: «Як мене послав Отець, так я посилаю вас.» Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому ж затримаєте — затримаються.» (Йо. 20, 20–23).

У той час, коли ми підтримуємо і дякуємо нашим захисникам на фронті і спільно трудимося над настанням миру в нашій Батьківщині, просімо Того, Котрий є «нашим миром» (Еф. 2, 14) і може дати нам тривалий і непохитний мир, якого жодна інституція і жодна зброя у світі не здатна нам гарантувати: «Твій мир і Твою любов даруй нам, Господи Боже наш, бо Ти все воздав нам!» (Літургія св. Василія Великого).

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії