СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Маріє, неустанно допомагай нам»: єпископи УГКЦ відвідали українські громади в Італії
6 липня 2025 року, у день свята Матері Божої Неустанної Помочі, українські громади в різних куточках Італії мали особливу радість — пастирські візити єпископів Української Греко-Католицької Церкви, які в ці дні перебувають у Римі на черговій сесії Синоду Єпископів. Цей день став свідченням єдності Церкви, духовної опіки над вірними у діаспорі та незламного зв’язку українського народу з Христом, Пресвятою Богородицею і своєю церковною спадщиною.
Блаженніший Святослав у соборі Святої Софії: «Перемогою України буде вияв сили Божої над зухвальством ворогів»
Патріарший прокатедральний собор Святої Софії в Римі став осердям молитви для українців з нагоди неділі Матері Божої Неустанної Помочі. Цього дня, Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у співслужінні владик Синоду очолив Божественну Літургію, під час якої виголосив глибоку проповідь про діючу силу Божого Слова:
«Сьогодні Христос каже до нас: „Я прийду…“ (Мт. 8, 7). Але для того, щоб те Слово стало дією, нам треба повірити в діяльну Божу силу, яка сьогодні виливається на нас у Христовій Церкві через Святі Таїнства. Ця сила дає нам надію й оновлює її», — сказав Блаженніший Святослав.
З Главою Церкви співслужили єпископи:
- Владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийської єпархії;
- Владика Богдан Манишин, єпископ-помічник Стрийської єпархії;
- Владика Ярослав Приріз, єпарх Самбірсько-Дрогобицької єпархії;
- Владика Петро Крик, єпископ-емерит Апостольського екзархату для українців візантійського обряду у Німеччині і Скандинавії.
Блаженніший Святослав звернувся до присутніх з особливими словами: «Найперше, дозвольте мені усіх вас обійняти батьківськими обіймами з Києва. З того Києва, який сьогодні перетворюється на одне з найбільш небезпечних міст України». Він наголосив, що ворог намагається знищити в українцях віру та надію. Та, за словами Глави УГКЦ, сама присутність єпископів у Римі свідчить, що «всі намагання ворога людського роду марні».
Особливою подією цього дня стало урочисте внесення до собору мощей святого рівноапостольного князя Володимира Великого. «Той Володимир, якого вкрали з України московські зайди, повертається сьогодні до своєї Церкви», — наголосив Глава УГКЦ.
Цей візит Глави Церкви підкреслив глибоку символіку спадкоємності, духовної єдності та місії УГКЦ бути голосом правди, надії й молитви для всього українського народу, як на Батьківщині, так і в розсіянні.
Наприкінці Предстоятель УГКЦ також нагадав про ювілейні дати — 30-річчя відродження структур Київської митрополії та 20-річчя повернення осідку Отця і Глави УГКЦ до Києва.
«Ми є спадкоємцями київського християнства. Київська Церква живе свою традицію у повному і видимому сопричасті з наступником апостола Петра. І це сопричастя рятувало цю Церкву впродовж століть, — наголосив Блаженніший Святослав, додавши: — І сьогодні Церква розквітає в Україні і по всьому світі, несе як Мати Неустанну Поміч своєму народові. А святий князь Володимир своєю присутністю тут, між нами, запевняє, що всі ісповідники, мученики, великі святі київського християнства сьогодні разом із нами».
Зустріч із спільнотою катедрального храму Жировицької Божої Матері і Свв. мучч. Сергія і Вакха
У катедральному храмі Жировицької Божої Матері та Святих мучеників Сергія і Вакха разом з українською громадою молилися владика Петро Лоза, єпископ Сокальсько-Жовківської єпархії, та владика Іван Кулик, єпископ Кам’янець-Подільської єпархії. Єпископ Іван Кулик, ще будучи священником, упродовж 10 років, з 2009 до 2019, здійснював душпастирство для цієї спільноти вірних. Також їм співслужив о. Юрій Коласа, Генеральний вікарій Віденського архиєпископа для вірних Східних Католицьких Церков в Австрії.
У проповіді архиєрей наголосив на спасенній силі Божого Слова, що приносить зцілення, та на прикладі Пресвятої Богородиці, яка довірилась Богові і стала досконалим знаряддям Його волі. За словами владики, Марія є для кожного християнина взірцем глибокої віри та покори, яка звертає на кожного свій материнський погляд: «Ласкавий погляд Богородиці, звернений до кожного, хто стоїть перед Її іконою, є знаком її турботи та ніжності. Це погляд Матері, яка не полишає своїх дітей, а навчає нас цілковитої довіри до Бога. Ми дивимось на Богородицю як на ту, яка своїм життям свідчила, як Бог провадить людину, — сказала „так“ Його волі та пройшла шляхом страждання разом зі Своїм Сином. Вона є для нас взірцем довіри, самопожертви та вірності, адже місія християнина — це передусім готовність приймати Боже Слово, слухати Його і жити ним у щоденності» — мовив архиєрей.
«Нехай Вона буде захистом для наших воїнів і заступницею для всіх, хто тут живе і молиться», — зазначив владика Петро на завершення богослужіння.
Карпі: душпастирський візит владики Григорія Комара і урочисте Святе Причастя
У четверту неділю після Зіслання Святого Духа, громада Вознесіння Господнього міста Карпі з великою радістю вітала владику Григорія Комара, апостольського адміністратора екзархату для українців в Італії. На запрошення місцевого душпастиря о. Олександра Сапунка владика Григорій здійснив душпастирський візит до парафіяльної спільноти, очоливши Архиєрейську Божественну Літургію. Зворушливим моментом богослужіння стало Урочисте Святе Причастя, до якого вперше, після тривалої катехитичної підготовки під проводом с. Йоанни Гриненко, ЗССЙ, і після прийняття Таїнства Покаяння, приступили дев’ятеро дітей. Єпископ наголосив, що ця перша зустріч з Христом у Пресвятій Євхаристії не повинна залишитися лише добрим спогадом, але оживати через часту участь у Святому Причасті.
«Господнє слово зціляє, Господнє слово оздоровлює», — владика Микола кардинал Бичок до українців Аверси
Особливою духовною подією стала Архиєрейська Божественна Літургія в українській громаді міста Аверса, яку очолив владика Микола, кардинал Бичок, єпарх Мельбурнський. Перед входом до храму Святого Августина владику зустрічали представники римо-католицької дієцезії Аверси — владика Анжело Спінілло та о. Карміне Скьявоне, директор Карітасу, а також душпастирі українських громад: о. Ігор Горішний, о. Мар’ян Лемчук і о. Володимир Крамар. Малеча та молодь у вишиванках щиро привітали архиєрея з короваями та квітами.
У своїй проповіді владика Микола звернув увагу на силу Божого Слова, яке здатне зцілювати і давати надію, навіть у найскладніших обставинах життя. Роздумуючи над недільним Євангелієм, він провів паралель між слугою римського сотника та стражданнями українського народу у війні, а також закликав до постійної молитви за мир, полонених, поранених і вивезених дітей. «Кожен із нас терпить у власних немочах: агресії, несправедливості, заздрості. Ми всі маємо свої душевні і тілесні недуги, з якими приходимо до Матері Божої Неустанної Помочі, яка завжди готова заступатися за нас перед своїм Сином», — мовив кардинал.
Після Літургії відбулося освячення води, мирування та архиєрейське благословення. Окремо єпископ поспілкувався з матерями, які втратили своїх синів на війні, і подякував їм за жертовність і молитву.
Молитва та благословення у місті Салерно: візит митрополита Володимира Війтишина
Того ж дня, українська громада Святого Апостола Андрія в місті Салерно мала велику радість вітати у своєму храмі архиєпископа і митрополита Івано-Франківського Володимира Війтишина.
Разом із Владикою прибули єпархіальні священники о. Віталій Токар та о. Андрій Туз, а зустрів їх біля входу до храму місцевий душпастир о. Іван Борин, діти та численні парафіяни. Під час Божественної Літургії митрополит у своїй проповіді звернув особливу увагу на присутність Матері Божої у житті кожного християнина, зазначивши: «Марія, Мати Божа — наша небесна заступниця, яка ніколи не втомлюється нам допомагати, коли ми з вірою і молитвою до Неї звертаємося».
На завершення богослужіння владика уділив архиєрейське благословення та окропив усіх свяченою водою. Зворушений теплим прийомом, він підкреслив, що «неначе побував вдома».
Після Літургії владика з супроводом відвідав катедральний собор Святого апостола і євангелиста Матея, в якому зберігаються мощі цього євангелиста та інших святих, перед якими помолився за мир в Україні та перемогу нашого народу над російськими агресорами.
Митрополит Теодор Мартинюк у Болоньї: «Віра, що спасає — це віра з покаяння»
На запрошення адміністратора о. Михайла Бойка, парафія Святого архистратига Михаїла у місті Болонья приймала владику Теодора Мартинюка, архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського, а також єпископа-помічника Тернопільсько-Зборівської архиєпархії Володимира Фірмана.
У проповідницькому слові владика Теодор зосередився на євангельському уривку про зцілення слуги римського сотника, який, будучи поганином, виявляє незвичайну віру та смирення перед Христом. «Цей сотник — не такий, як інші. Він, воїн язичницької армії, вступає в діалог з Ісусом. У ньому є співчуття, милосердя й віра. Він визнає себе грішним: „Господи, я не достойний, щоб Ти ввійшов під мій дах“, — але водночас щиро вірить у Божу силу», — сказав владика Теодор.
Владика підкреслив, що така віра, народжена з покаяння, має силу спасти не лише людину, яка її має, але й тих, за кого вона молиться. Христос, захоплений щирістю сотника, каже: «Навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри».
Проповідник навів також свідчення українського воїна, який, перебуваючи в полоні, відмовився зняти натільний хрест на вимогу ворога, промовивши: «Ти можеш мене вбити, але хрест я не зніму».
Цей приклад, за словами владики, є яскравим свідченням віри, що не боїться смерті, а міцно тримається Бога — навіть у стражданні й випробуванні.
На завершення Божественної Літургії єпископи, священники та вірні молилися за Україну перед копією Чудотворної ікони Зарваницької Божої Матері, заносячи свої прохання за мир та перемогу українського народу.
Остія: молитва за Церкву і мир в Україні
Громада апостольського екзархату в м. Остія, що неподалік Риму, цього дня мала особливу радість приймати трьох архиєреїв, які прибули на знак солідарності, духовної підтримки й спільної молитви.
До парафії завітали:
-
Владика Теодор Мацапула, єпарх Мукачівської греко-католицької єпархії;
-
Владика Ніл Лущак, єпископ-помічник Мукачівської єпархії;
-
Владика Михайло Бубній, екзарх Одеський.
Перед початком Літургії від імені владики Григорія Комара гостей привітав о. д-р Теодосій Роман Грень, ЧСВВ, протосинкел апостольського екзархату в Італії. У словах вітання він висловив вдячність за спільне служіння та особливо наголосив на прикладі єпископів, які в умовах війни не лише підтримують вірних в Україні, а й надихають українську діаспору в Італії.
Очолив молитву владика Теодор Мацапула, а проповідь виголосив владика Михайло Бубній, зосередивши її на темі свята Матері Божої Неустанної Помочі. Він пригадав, що папа Пій IX у 1866 році доручив Згромадженню отців-редемптористів поширення культу цієї ікони, яка стала джерелом утіхи і сили для мільйонів вірних у світі.
«Ця ікона не є лише зображенням, — сказав владика, — а символом постійної присутності Пресвятої Богородиці, Її безустанного заступництва. Ми повинні з вірою прибігати до Неї з молитвою за українських воїнів, за наш народ, за мир і перемогу».
У проповіді прозвучало також глибоке свідчення пастирської діяльності в умовах війни, яку очолює владика Михайло на теренах півдня України.
На завершення богослужіння владика Теодор Мацапула звернувся до вірних зі словами вдячності. Він згадав роки свого студентського життя в Римі, коли активно допомагав у душпастирстві українців в Італії: «Мені дуже приємно бути сьогодні разом із вами — у невеликій, але дуже живій і щирій громаді, яка випромінює любов до Бога, Церкви та України».
Після Літургії владики мали нагоду поспілкуватися з матерями, чоловіки, сини та внуки яких боронять Україну на передовій. Ця зустріч стала зворушливим моментом єднання, підтримки та надії, яку Церква приносить у серця своїх вірних — незалежно від кордонів.
«Світло, просто і легко»: відвідини митрополитом Борисом Ґудзяком спільноти м. Фоллоніка
Божественна Літургія 6 липня 2025 року могла бути звичайною недільною молитвою в житті Української громади міста Фоллоніка, але насправді ця Літургія залишиться надовго в серцях і спогадах вірних і вже увійшла в історію цією маленької громади Аппенінського півострова, бо архиєпископ і митрополит Борис Ґудзяк своїм візитом приніс вітання і благословення від Патріарха Святослава і від цілого Синоду Єпископів УГКЦ українській громаді містечка Фоллоніка (Тоскана) та її гостям з сусідніх парафій Гроссето та Пйомбіно.
«Щоби сказати про те, як все відбувалося, як то кажуть, трьома словами — то було: світло, просто і легко», — зазначають на власній фейсбук-сторінці вірні цієї громади.
Через пастирське слово владика Борис зумів заторкнути цілу вязку хвилювань притаманних людській душі: страх, зневіру, підозру, огиду, марнотратство і навіть ненависть до ворога. І на всім ці некомфортні виклики, послуговуючись центральними словами з недільного Євангеліє від Матея — «Ні в кого в Ізраїлі Я не знайшов такої віри», владика Борис запрошує «довіритись повністю Господеві!»
Він наголосив на притаманність відчуття страху людській природі, але за прикладом довіри римського окупанта, що просить лиш словом зцілити свого слугу, пропонує наслідувати таке радикальне рішення віри.
«Але скільки ми самі можемо змінити своїм страхом? А скільки міняємося ми, коли можемо довіряти Богові? Тоді приходить великий мир і також ми чуємо свою гідність, бо вона є на підставі нашого відношення до Бога — це Богом дана гідеість. Ніякий путін, ніякі труднощі, ніякий працедавець не може перекреслити цієї Богом даної гідності.… в цей день ми маємо урок довіри! Довіртеся!» — запросив усіх вірних владика Борис.
Духовна зустріч у Бергамо: молитва з владикою Богданом Дзюрахом
Зворушливою була неділя, 6 липня, і для української парафії м. Бергамо, яка цього дня мала честь приймати владику Богдана Дзюраха, апостольського екзарха для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії. Разом із владикою прибув також о. Андрій Кравець із м. Жовкви на Львівщині.
У своїй проповіді під час Божественної Літургії Владика Богдан роздумував над значенням ікони Матері Божої Неустанної Помочі, яка вшановувалася цього дня. Він підкреслив, що ця ікона — це не просто образ, а знак Божої вірності та присутності, джерело сили й надії для кожного, хто шукає опори в житті. «Матір Божа — це Мати, яка не перестає нас любити. Вона завжди чекає, навіть коли ми зранені, втомлені чи загублені. Вона — наша розрада, захист і підтримка. Її обійми відкриті завжди. До Неї ми прибігаємо, особливо як матері, батьки, воїни, хворі, ті, хто носить біль України у серці», — додав єпископ.
Владика закликав довіряти Її заступництву, зростати в молитві, не зневірюватися, а нести світло віри в щоденному житті — як родини, як спільнота, як народ.
«Як у піснях ми співаємо про білу хату, що чекає, — так само чекає нас і Матір Божа. Так само чекає й Україна. Ми покликані нести цю надію, не зневірюватися, а зростати в молитві та любові», — наголосив архиєрей.
Ліворно: материними молитвами тримається світ
У неділю, 6 липня 2025 року, в день Матері Божої Неустанної Помочі, в українській громаді міста Ліворно заснували молитовну спільноту «Матері в молитві». Цей рух, який об’єднує жінок у молитві за дітей, родини, духовенство та мир в Україні, урочисто розпочав своє служіння на теренах Тоскани.
Святкову подію очолив владика Петро Голіней, єпископ-помічник Коломийської єпархії, який перебував у Ліворно з душпастирським візитом. Владика очолив Божественну Літургію та благословив матерів, учасниць нової спільноти.
До цієї події долучився також о. Василь Вербіцький, національний координатор і духівник спільнот «Матері в молитві» в апостольському екзархаті в Італії. Його свідчення про витоки спільноти, її завдання та силу жіночої молитви стало джерелом великого натхнення для присутніх жінок. «Молитва матері — це не лише прохання; це жертва, любов і вірність. Ви стаєте невидимим, але могутнім фронтом, що бореться не мечем, а серцем», — мовив священник.
Місцевий душпастир о. Юрій Мачалаба подякував жінкам за відкритість серця та готовність відповісти на цей поклик молитви, започаткувавши нову духовну сторінку в житті громади.
Відтепер спільнота «Матері в молитві» в Ліворно регулярно збиратиметься на духовні розважання і молитву за Церкву, Україну й цілий світ. Їхнє служіння є світлим знаком надії, вірності та духовної сили в серці громади.
Святкування завершилося Благодійним обідом, на якому було зібрано 2700 євро для потреб ЗСУ.
Єпископи-василіяни про виклики для родини: Свята Літургія у храмі Христа Царя в Римі
У храмі Христа Царя Генеральної управи Василіянського Чину Святого Йосафата в Римі була відслужена Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолили два єпископи-василіяни — Володимир Ющак, єпарх Вроцлавсько-Кошалінський (Польща), та Мирон Мазур, єпарх Прудентопольський (Бразилія). Їм співслужили Протоархимандрит Чину о. Роберт Лисейко, ЧСВВ, та Генеральний радник о. Ілля Броновський, ЧСВВ.
Проповідь виголосив владика Володимир Ющак, акцентуючи увагу на Головній темі цьогорічного Синоду Єпископів УГКЦ: «Християнська родина в обставинах війни».
Єпископ із глибоким занепокоєнням говорив про демографічну ситуацію в Україні: «Щоб народ розвивався, потрібно в середньому 2,5 дитини на родину. В Україні ж цей показник — лише 0,6. Наш народ не росте — він вимирає. Це наслідок як низької народжуваності, так і масштабної еміграції».
На прикладі української громади у Вроцлаві, де проживає понад 150 тисяч українців, владика підкреслив проблему втрати духовних, мовних і культурних коренів, особливо серед молоді. Зокрема він наголосив: «Якщо Україна не вистоїть перед нападом ворога, то не зможе вистояти й у протистоянні зі статистикою та реаліями. Що ми можемо зробити? Молитися до Матері Божої Неустанної Помочі, яку сьогодні в особливий спосіб вшановуємо. Але Вона сама, без нас, нічого не зможе зробити. Необхідно підтримувати родини, особливо ті, які є повноцінними — тобто об’єднані: батько, мати, діти, — але перебувають у складних економічних обставинах».
«Подбаймо, щоб їм не бракувало найнеобхіднішого для гідного життя. Кожен із нас повинен дбати про те, щоб родина була місцем зростання в усіх аспектах: адже саме в родині ми формуємося як особистості, як християни, як греко-католики та як українці. Родина має бути тим місцем, де ми навчаємося молитви, де формуються й дозрівають покликання; місцем, де молодь засвоює рідну мову й любов до своєї традиції, обряду, історії, культури та народу», — закликав на завершення свого слова проповідник.
«Наше спасіння — у довірі до Бога»: владика Гліб Лончина у Генуї та Савоні
У неділю, 6 липня, у містах Генуя та Савона Архиєрейську Божественну Літургію очолив владика Гліб Лончина, апостольський адміністратор для українців візантійського обряду у Франції, Швейцарії та країнах Бенілюксу.
У храмі Святого Стефана в Генуї відбулася урочиста Архиєрейська Літургія за участю владики Гліба, місцевого архиєпископа Марко Таски, душпастиря о. Віталія Тарасенка та о. Богдана Гавришка з України. Цей візит був особливо зворушливим, адже саме владика Гліб, ще у 2003 році як Апостольський візитатор благословив початок душпастирської діяльності для українців у Лігурії.
На початку Літургії молодь і діти урочисто привітали єпископів хлібом-сіллю. Архиєпископ Марко Таска наголосив, що «ми разом — в одній Церкві!», підкреслюючи важливість присутності українців у житті місцевої спільноти.
У проповіді владика Гліб звернув увагу на образ римського сотника, якого згадує Євангеліє цієї неділі. «Наше спасіння — у довірі до Бога, — підкреслив проповідник і відтак додав: У випробуваннях, які переживає Україна, диявол сіє сумніви. Але християнська віра виявляється у вірності і довірі навіть у часи випробувань».
Після Літургії всі присутні отримали благословення та помазання святим єлеєм. Молитва завершилася гимном «Боже, Великий, Єдиний…», а громада щиро подякувала владиці за його присутність, слово і молитву.
Цього ж дня Владика Гліб відвідав українську громаду м. Савона, що також має глибокий історичний зв’язок із його служінням: 20 років тому він благословив початок її існування. Під час проповіді владика Лончина сказав: «Сотник із Євангелія — приклад віри, що йде разом із довірою. Не все в нашому житті є зрозумілим, але ми покликані залишатися вірними Богу, як Христос був вірний до кінця».
На завершення до молитви приєднався місцевий єпископ монс. Калоджеро Маріно, який висловив свою підтримку українській спільноті та підкреслив цінність молитви, єдності та взаємної підтримки в час випробувань.
Після молитви й помазання святим єлеєм, день завершився спільною трапезою, під час якої вірні ділилися спогадами й вдячністю.
«Разом у молитві — разом до перемоги!» — такою була провідна нота цього візиту, який залишиться світлим і натхненним спогадом для вірних Лігурії.
«Ось я слугиня Господня»: Владика Микола Семенишин у Фоджі
Владика Микола Семенишин, єпископ-помічник Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ, цього дня молився з українською громадою м. Фоджі, що на півдні Італії. У контексті боротьби українського народу за свободу та гідність єпископ запропонував вірним роздуми про Марію як Ученицю Божого Слова, взірець довіри, покори та непохитності у духовній боротьбі.
У проповіді владика наголосив, що Пресвята Богородиця була не лише Матір’ю Ісуса, але й Його Ученицею — тією, що уважно слухала, приймала та жила Божим Словом. Її духовна боротьба тривала від Назарету до Голготи. І кожен етап Її життя є свідченням безмежної довіри до Божого Провидіння.
«Марія — жінка з чистим серцем, яка зреклася всього. Вона не наказує, не керує, не домінує, а покірно служить у довірі. Її „Ось я, слугиня Господня“ — не просто слова, це стиль життя», — підкреслив проповідник. — Ми зуміли б розв’язати багато проблем, якби, як Марія, дозволили Богові вести себе».
Відтак архиєрей запросив усіх наслідувати цю поставу — слухати Боже Слово, роздумувати над ним у серці, дозволити Богові провадити нас у складних обставинах життя, зберігаючи внутрішню чистоту та мир.
«Віра — це дар Божий, вкладений у нас»: візит владики Йосафата Мощича до Мантови
Також українська громада м. Мантова вітала у своєму храмі єпископа — її відвідав владика Йосафат Мощич, єпископ Чернівецької єпархії.
На початку богослужіння єпископа щиро привітали діти парафії. У своїй проповіді архиєрей звернув увагу на євангельську постать сотника з Капернауму, який вразив Ісуса глибокою вірою у силу Його слова. «Я вірю в Твоє слово» — ці слова, за словами владики, свідчать про довіру, яка відкриває шлях Божій дії. «Без віри Ісус Христос не робив жодного чуда, жодного оздоровлення чи зцілення», — додав єпископ.
Продовжуючи проповідь, владика підкреслив, що без віри не можна подобатися Богу. «Що таке віра? Віра — це дар Божий, вкладений у нас у Таїнстві Хрещення, у якому нас включають у Божу родину Отця і Сина Духа Святого. Віра — це також відповідь людини, рішення людини. Ми відповідальні за цей дар віри, який ми отримали у Хрещенні, щоб він немов квітка у нас розквітнув. Віра зароджується від слухання Слова Божого. Коли ми слухаємо Слово Боже, коли Його читаємо, воно приходить до вух, до серця, до розуму і тут відбувається це „щеплення“, і якщо людина його приймає завдяки свобідній волі, то стає віруючою», — пояснив проповідник.
Для громади цей день став особливим ще й тому, що владика Йосафат звершив Таїнство Хрещення і Миропомазання новопросвіченому Габріелю-Матвію, що стало ще одним знаком Божої благодаті, якою була пронизана вся подія.
«Лише скажи слово», — владика Даниїл Козлинський у Каттоліці
У день Матері Божої Неустанної Помочі владика Даниїл Козлинський, єпископ Єпархії Покрови Пресвятої Богородиці із осідком у м. Буенос-Айрес (Аргентина), звершив Божественну Літургію для вірних української громади у місті Каттоліка. У своїй проповіді він роздумував над постаттю римського сотника, який своїм глибоким смиренням і вірою вразив самого Ісуса: «Господи, я не достойний, щоб Ти ввійшов під мій дах. Але лише скажи слово — і слуга мій одужає».
Єпископ підкреслив, що саме таку поставу — віри, щирості та довіри — ми покликані мати щоразу, коли готуємось до Святого Причастя. Це не лише слова молитви, але визнання нашої повної залежності від Бога та Його милосердя.
У світлі свята Матері Божої Неустанної Помочі владика Даниїл заохотив вірних довіряти її заступництву, згадуючи, що цей образ є не просто іконою, але знаком духовної близькості Марії, яка провадить і береже нас. Він зазначив, що всі ми маємо у житті моменти болю, втрат, викликів, хвороб чи складних рішень — і саме тоді покликані звертатися до Марії, до Святого Йосифа, до самого Ісуса. «Не ми самі творимо своє життя — Господь діє в нас. Навіть труднощі — це знак, що ми ще живі, і що можемо будувати щось нове», — додав він.
На завершення архиєрей наголосив, що Бог запрошує нас подивитися в глибину серця і дозволити Йому будувати з нами наше життя. Тоді, у повноті довіри, ми відкриємо справжню присутність Господа у щоденності — навіть серед вигнання, болю й боротьби.
Любов — фундамент християнства: владика Йосиф Мілян у громаді Авелліно
Парафія Святих рівноапостольних Володимира та Ольги у місті Авелліно радісно вітала владику Йосифа Міляна, єпископа-помічника Київської архиєпархії УГКЦ, який очолив святкування храмового празника. Цього дня парафіяльна спільнота молилася разом із архиєреєм, дякувала Богові за дар їхньої громади, а також привітала архиєрея з його 69-літтям, яке він відзначив напередодні.
Після Божественної Літургії відбулося освячення води, а святковий день завершився спільною трапезою.
У своїй проповіді під час Євхаристійного богослужіння Владика Йосиф наголосив на головному джерелі християнського життя — любові: «Господь не хоче, щоб ми були зі страху перед Ним, — Він хоче, щоб ми Його любили. Єдиний фундамент християнства — це Любов. Бог є Любов, і той, хто перебуває в Любові, той перебуває в Бозі».
Єпископ також нагадав, що Церква — це не лише будівля, а насамперед — живе Тіло Христове, зібране з віруючих: «Ми чомусь помилково вважаємо, що Церква — це сакральна споруда. Та Церква — це ми, це ви. Святість Церкви залежить від того, наскільки ми досконало тримаємося віри, заповідей, живемо Таїнствами, Божим Словом щодня. А найбільше — любов’ю».
Звертаючись до присутніх, владика заохотив кожного християнина стати апостолом у своєму щоденному житті. «Важливо пам’ятати, що кожен із нас для своїх дітей, для своїх онуків, для всіх людей може і має бути апостолом. Найкраща проповідь — та, коли хтось проповідує своїм життям», — мовив на завершення архиєрей.
«Хай станеться тобі за твоєю вірою»: владика Василь Тучапець у Венеції
У свою чергу, цього дня громада українських вірних у Венеції молитовно єдналася з екзархом Харківським Василем Тучапцем, який очолив Архиєрейську Божественну Літургію.
У проповіді владика Василь закликав до щирого переосмислення власної віри як джерела духовного оновлення, що веде до життя вічного. Роздумуючи над уривком з Послання апостола Павла, єпископ зауважив, що «коли ви грішили, то наслідок цього гріха — смерть. Але коли ви змінили життя, увірували, то плід вашої віри — життя. Плід гріха — смерть. А плід Божої ласки — дар вічного життя в Ісусі Христі».
Поставивши риторичне запитання: «Якою є наша віра?», владика заохотив до іспиту сумління. «Чи наша віра справді проявляється у щоденних вчинках? А чи, можливо, ми живемо подвійним життям — зовнішньо християнським, але зсередини далеким від євангельського покликання?»
Особливу увагу вірних єпископ звернув на приклад Пресвятої Богородиці — Її віра стала джерелом Її великого покликання. «Саме через віру Діва Марія удостоїлася стати Матір’ю нашого Спасителя. І завдяки цій вірі й Її Божому материнству ми отримуємо Її безнастанне заступництво. Ось чому зродився культ ікони Матері Божої Неустанної Помочі», — сказав єпископ.
У другій частині проповіді владика Василь поділився думками про тематику цьогорічного Синоду Єпископів УГКЦ у Римі, присвяченого душпастирству родини в умовах війни. Війна, за словами архиєрея, спричинила значні виклики для українських родин: розлуку, еміграцію, психологічні травми. У таких обставинах саме віра стає тим ґрунтом, що підтримує подружжя і родини, зберігає їхню цілісність і духовну єдність.
«Віра дає нам силу вистояти в умовах війни. Саме завдяки вірі ми зберігаємо любов у сім’ї, довіру одне до одного, мир і взаємну підтримку», — пояснив проповідник.
Владика наголосив, що молитва, участь у Божественній Літургії, прийняття Святих Таїнств — це духовні засоби, які не лише зцілюють, але й допомагають родинам вистояти у вірності Богові та одне одному. «Нехай Слово Боже — „Хай станеться тобі за твоєю вірою“ — буде джерелом натхнення для кожного з нас. Просімо віри, довіри й заступництва Пресвятої Богородиці для наших родин, наших воїнів і всього народу», — сказав на завершення екзарх Харківський.
Відвідини монастирів сестер-служебниць та сестер-катехиток у Римі
Сестри-служебниці Непорочної Діви Марії вітали у своєму Генеральному домі владик, які беруть участь у Синоді Єпископів УГКЦ. Божественну Літургію у каплиці сестер відслужили: владика Давид Мотюк, єпископ Едмонтонський, владика Михаїл Смолінський, єпископ Саскатунський, владика Степан Сус, голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ з України та владика Андрій Хім’як, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ.
Під час проповіді владика Степан, поділився родинним спогадом, як під час операції «Вісла», коли відбувалося насильне переселення українців, його дідусь та бабуся серед найнеобхідніших речей, взяли з собою Ікону Матері Божої Неустанної Помочі. І сьогодні, в час випробування та війни, ввіряємо самих себе та увесь наш народ під Її могутній Покров! Бо «ще нечувано ніколи, щоб Вона не помогла, чи у горю, чи в недолі, цього земного життя».
Натомість сестер-катехиток Святої Анни у їхньому монастирі в Римі відвідали українські владики з Канади: владика Браєн Байда, єпископ Єпархії Торонто і Східної Канади, владика Михайло Квятковський, єпископ Нью-Вестмінстерської єпархії, та владика Андрій Рабій, єпископ-помічник Вінніпезької архиєпархії.
Особливий день благодаті та духовного піднесення у Комо з владикою Максимом Рябухою
Українська громада міста Комо також пережила «особливий день благодаті та духовного піднесення». З душпастирським візитом її відвідав владика Максим Рябуха, екзарх Донецький, у супроводі о. Тараса Бабія, духівника Синоду Єпископів УГКЦ 2025 року.
Урочиста Божестенна Літургія, очолена єпископом, зібрала вірних на спільну молитву, «ставши моментом глибокої єдності, відчуття живої присутності Церкви поруч, навіть далеко від рідної землі».
Своїм співом супроводжували богослужіння Петро Чайковський, ветеран та випускник семінарії, який готується до прийняття диякоських свячень, а також Роман Дякович, студент Папського університету та випускник Тернопільської духовної семінарії.
Отець Микола Щербак, душпастир української громади в Комо, щиро подякував владиці та гостям за цей духовний візит, що став нагодою не лише для молитви, але й для братньої зустрічі, спілкування та відновлення давніх зв’язків. Цей день увійде в пам’ять громади як свято надії, радості та спільної молитви, що об’єднала серця українців у Христі.
Митрополит Ігор Возьняк відвідав Пізу
Архиєпископ і митрополит Львівський Ігор Возьняк, перебуваючи на Синоді Єпископів УГКЦ у Римі, звершив Архиєрейську Літургію в храмі Святого Петра в оковах у місті Піза. Настоятелем цієї святині є отець Володимир Люпак.
Після богослуження владика Ігор освятив воду та окропив нею вірних, які прийшли, щоб разом просити Бога про мир в Україні та захист для нашого воїнства.
Там, де громада, там і Церква: владика Володимир Груца у Неаполі
У першу неділю липня, під час святкування празника Матері Божої Неустанної Помочі, владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, очолив Божественну Літургію у місті Неаполі для української громади на запрошення о. Тараса Зуба.
У своєму слові владика Володимир спочатку звернув увагу на євангельську розповідь про прохання сотника оздоровити його слугу. Водночас підкреслив: якщо ми за когось молимося, це не означає, що ця людина неодмінно стане кращою (може бути по-різному), але ми точно при цьому стаємо кращими, бо зустрічаємо Бога у нашій молитві.
Наступна теза стосувалася роздумів митрополита Андрея Шептицького, який називає місяць липень місяцем українських святих. Владика поставив риторичне питання: Як може бути наша християнська родина і наш український дім без мами?
«Цього року в першу неділю липня вже восьмий раз в усій УГКЦ звершуємо свято Матері Божої Неустанної Помочі, — зауважив владика Володимир. — Трудно уявити собі дім, родину без матері. Ісус Христос, дбаючи про християнську родину, про Церкву, дає нам Матір. Проголошення Марії нашою Матір’ю відбулося під час Його вмирання на хресті. Яка велика Божа турбота про людину! Трудно уявити, як можна в час особистих терпінь, несправедливого засуду, брутального вмирання ще думати про інших».
«Подивімося на Ісуса! Він є чудовим прикладом того, що означає любити до кінця. Його останні дії: прошення злочинцю, який стає приятелем та спадкоємцем Царства Небесного; турбота про учня Івана, який також до кінця перейшов Хресну Дорогу. Саме до Івана прозвучали слова: „Сину, це мати твоя“. Сьогодні ці слова линуть до нас, учнів та учениць XXI століття», — мовив єпископ Володимир Груца.
Разом у молитві, разом у вірі, разом до перемоги
День 6 липня 2025 року став винятковим духовним святом для українських громад по всій Італії. Спільна молитва, численні архиєрейські візити та проповіді — усе це стало живим свідченням того, що попри війну та втому, українська Церква в Італії є живою і діяльною. Матір Божа Неустанної Помочі, яку цього дня особливо вшановували, об’єднала вірних — дітей, родини, священників, єпископів — у надії та довірі до Божого Провидіння.
Ці душпастирські візити засвідчили не лише живу присутність Церкви серед людей, але й її здатність бути поруч, скріплювати, відповідати на потреби часу та сіяти слово надії. У час великої боротьби й невизначеності Церква залишається тим маяком, який вказує шлях. І як сказав один із проповідників цього дня: «Хай станеться тобі за твоєю вірою», тож не втрачаймо віри, бо саме вона веде до життя.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
