СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Людина є вільною лише тоді, коли долає страх», — владика Володимир Груца
«Людина є вільною лише тоді, коли долає страх. Людина, обтяжена докорами сумління, не може бути вільною до кінця. Тому потрібно слідувати за голосом сумління», — на цьому наголосив владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, під час проповіді в неділю, 19 лютого, в архикатедральному соборі Святого Юра у м. Львові.
Багатство як вияв Божого благословення
Перш за все, єпископ Володимир Груца зазначив, що у біблійному контексті, — зокрема старозавітному, — багатство вважалося Божим благословенням. Прикладом цього, за його словами, є такі постаті, як Авраам, Ісаак, Яків. Про це пише пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.
«Євреї розуміли, що багата людина є благословенна Богом. Люди жили преконанням, що Бог дав людині все в цьому світі, який створив. Тому людина у своїй сутності вже є багатою, бо отримала завдання господарювати в цьому світі. Проблема стається тоді, коли конкретна особа бажає все собі привласнити, при цьому роблячи кривду іншим. Залежність чи жадоба багатства стає для неї пасткою, бо тоді така людина не лише кривдить інших, але й ігнорує Бога», — пояснив архиєрей.
Людська спрага за Богом
Повертаючись до євангельської розповіді про багатого юнака, проповідник зазначив, що у ній йдеться не лише про матеріальне багатство, але й про славу від людей. На це вказує поведінка і бесіда юнака. «Цей чоловік вважається побожним. Він є свідомим Божого благословення, і змалку виконує заповіді Божі, щоб перебувати в цьому благословенні. Але виконувати Божі заповіді виключно для того, щоб бути багатим — це не дуже перспективна дорога. Згаданий багач є надто впевненим у собі, що також насторожує. У даному випадку страх втрати багатства може відігравати не останню роль».
Далі єпископ додає, що Бог діє в свій спосіб — дає у серці юнака відчуття того, що чогось бракує. Людина відчуває внутрішній неспокій, шукаючи дороги спасіння. З цими відчуттями чоловік приходить до Вчителя з Назарету.
Ісус дарує спасіння
Ісус приймає той факт, що знатний чоловік виконував заповіді, звертає увагу на людські старання, але водночас пропонує саме те, чого прагне його серце, — дорогу спасіння. Звертаючись до нього: «Одного тобі бракує: іди, продай, що маєш, роздай бідним, і будеш мати скарб на небі, тоді приходь і йди за мною», Ісус хотів дати цьому чоловіку щось більше.
Однак, почувши це, чоловік засмутився. «Не знаємо його подальшої долі, лише здогадуємося, як багато він втратив», — резюмував єпископ.
Кожне покликання вимагає зречення
Владика Володимир зауважив, що для цього чоловіка виклик Ісуса був заважким: «Ісус скеровував його у напрямку певного покликання, яке мало велику перспективу. Але воно було відхилене. Тоді Господь реагує, кажучи: „Трудно багатому ввійти в Царство Боже, легше верблюдові ввійти крізь вушко голки“. Цими словами Ісус не критикує багатства, а співчуває багатим. Бути багатим — не означає мати все. Кожна дорога, кожен вид покликання вимагає зречення. Пізнання власного покликання є певним процесом».
Долати страх
Актуалізуючи слова Христа, проповідник зауважив, що колись важливо було знайти доброго вчителя. Сьогодні ж молодь шукає добрий університет, який дав би путівку в життя. Божа ж педагогіка нас вчить, що «людина є вільною тоді, коли вона долає страх. Людина, обтяжена докорами сумління, не може бути до кінця вільною. Тому необхідно слідувати голосу сумління».
На завершення проповіді, Владика Володимир запропонував вірним, прослухавши сьогоднішнє Євангеліє, відповісти собі на такі запитання: «Що я сьогодні особисто запитаю Ісуса? Що потрібно мені для того, щоб дійти до цілі, тобто, до Царства Небесного? Якою дорогою йти туди?»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
