СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Голосом Церкви у теперішній час може і навіть мусить бути саме молодь», — владика Василь Івасюк про молодь та Інтернет
Спочатку ми називали людину — «homo sapiens» — мудрою людиною. Інтернет і соціальні мережі створили в наш час новий вид людини — «homo medius». «Нomo medius» — це людина з виснаженою нервовою системою через безперервне переглядання інформації. Про це мовив преосвященний владика Василь Івасюк, єпарх Коломийський, під час проповіді до молоді на завершення духовних реколекцій 14 серпня 2021 року.
Вступ. Головною складовою духовного життя є Таїнство Пресвятої Євхаристії. В часі Божественної Літургії хліб і вино стають істинними Тілом і Кров’ю Господа нашого Ісуса Христа. Причащаючись святих Христових Таїн, християнин єднається з Ісусом, отримуючи запевнення вічного життя.
І). Чудесне помноження хліба — це відповідь Бога на людські потреби
Євангеліє цієї неділі розповідає історію помноження хліба. Апостоли просили Ісуса Христа відпустити людей, щоб вони самі купили собі їсти. Натомість, Господь не хоче відпускати людей, тому що у пізній час неможливо знайти їжу. Бог тримає людей біля себе й допомагає їм, а людина хоче віддалитися від Господа, шукаючи вночі задоволення поза Христом! Вибираючи таку дорогу, людина може втратити вічне життя. Хто залишився біля Ісуса, отримали вдосталь чудесно помноженого хліба. Сучасна людина часто довіряє тільки собі і своїм знайомствам. Не часто знайдеться хтось, щоб покластися у всіх своїх потребах на Господа. Однак людині багато не потрібно: домівка, скромний одяг і проста їжа. Патріарх Яків у пустині спав на камені, поклавши його під голову (пор. Бт. 28, 10–11), а в Господа просив тільки «хліба їсти та й одежі» (Бт. 28, 20). Він не бажав великого забезпечення, багатств, а вважав за достатнє мати хліб та одежу. Яків, бажаючи мало, отримав від Господа великі достатки й багатства.
Як старозавітні патріархи, так і наші сучасники доходять до розуміння що нам не потрібно занадто багато дорогих речей, ми здатні задовільнятись тим, що маємо і тим, що є потрібно для нас: простий одяг та їжа, дах над головою та відчуття щастя.
ІІ). Віра і надія на Бога — це благодатна сила, котрі чинять чуда в нашому житті
Бог — це не є повітря, а чистий Дух, Котрий наповнює всю Вселенну і сховатися від Нього неможливо. Наша віра стверджує: що б ми не робили, де б ми не були, Бог поруч з нами та бачить наші добрі справи і гріхи. Пам’ятаючи, що Бог Всюдисущий і завжди поруч з нами та дивиться на нас, ми б не грішили. Люди ховаються від Бога і тому вчиняють гріхи таємно — перелюб, злодійство, вбивство, неправду, бо думають, що Бог не бачить. Натомість віра свідчить, що Бог бачить все, всюди і завжди. Коли ти грішиш і думаєш, що Бог не бачить, ти втрачаєш віру; бо якби ти вірив, то знав би, що поруч з тобою знаходиться Бог і засуджує тебе в момент, коли ти грішиш, і підтримує тебе, коли ти твориш добро. Такою вірою ми повинні жити. І якщо будемо жити вірою, то Господь Ісус Христос прийме нас у вічні небесні оселі. Кожне євангельське читання повинне укріплювати в нас віру, надихати нас любов’ю один до одного, зміцнювати нашу надію на вічне блаженне життя.
Дбати про спасіння своєї безсмертної душі варто з юних років. Отож, дуже позитивним є той факт, що Ви, хлопці і дівчата, бажаєте жити церковним життям. Господь кличе нас до Себе. Але Його голос чують лише ті, хто усвідомлює свою гріховність і бажають очищення, ті, хто намагається боротися зі своїми пристрастями і не грішити. А для того, щоб віруюча людина мала можливість очиститися від гріхів і спасатися, Господь встановив Таїнства Сповіді і Причастя. Багато молодих людей відкладають питання спасіння своєї душі і свого покаяння на пізніший час, мовляв, покаюся вже в 40–50 років. Але ж ніхто не знає чи вдасться дожити до цього віку. Трудися поки ти молодий, бо в старості буде все по-іншому. І Святі Отці у своїх творах наголошують, що дбати про своє спасіння і трудитися для цього слід замолоду. Тому не слід лінуватися читати ранішні та вечірні молитви, ходити до храму. І якомога частіше слід причащатися Святих Христових Таїн.
Цікавим запитанням стає «Хто нині може бути голосом Христової Церкви?». Голосом Церкви у теперішній час може і навіть мусить бути саме молодь і для цього варто використовувати сучасні інформаційні технології. Ви ж робите пости в Іnstagram, Facebook, тощо. То напишіть при нагоді і про щось духовне. Ваше враження від богослужіння, якісь інші подібні речі. Пишіть пости на духовні теми, і це теж буде вашим свідченням про Церкву. Християнство дозволяє вийти за межі цього світу, звільнитися від його суєти та негативу. Адже воно говорить про вічне.
Якщо хлопець зраджує своїй дівчині, то і одружившись він буде зраджувати вже своїй дружині. Блуд є гріхом, і страшно, коли відбувається подружня зрада, внаслідок якої розпадається сім’я. Та найстрашніше — це негативно відбивається на дітях. Тому Божих заповідей та церковних настанов слід дотримуватися і заради власного майбутнього.
Недопустима будь-яка «толерантність» до розпусти та содомського гріха, що, на жаль, мають місце в сучасному світі. Рівночасно, молоді люди повинні протистояти одноліткам і відмовлятися від наполегливих пропозицій вживати алкоголь, закурити цигарку та навіть спробувати наркотик. Звичайно, це важко психологічно, але це треба робити з любов’ю. Дуже позитивним є те, що в сучасній практиці Церкви існують такі речі, як молодіжні табори, фестивалі та недільні школи при храмах. Адже саме це дозволяє молодим людям легко знайти однодумців, спілкуватися з ними та цікаво проводити час.
ІІІ). Інтернет та соціальні мережі у житті суспільства
Вони зайняли невідповідне місце у нашому побуті. Ці скромні середники інформації монополізували нашу душу. У старовину центром сім’ї був вогонь, а потім стіл, бо за ним збиралися всі рідні і гості після робочого дня. Вогонь і трапеза об’єднували родину. Там вони збиралися навколо трапези, читали Святе Письмо і розмовляли на різні теми. У часи розвитку технологій їх місце зайняв телевізор та комп’ютер, котрі роз’єднують сім’ї, бо голубий екран зачаровує. І тут, дорога молоде, будьте уважні! Інтернет зайняв місце ікони в хаті. По кутах хати колись стояли ікони і коли хтось заходив в кімнату, то завжди знімав шапку, кланявся посвяченим образам, хрестився і потім вітався з господарем дому.
Спочатку ми називали людину — «homo sapiens» — мудрою людиною. Інтернет і соціальні мережі створили в наш час новий вид людини — «homo medius». «Нomo medius» — це людина з виснаженою нервовою системою через безперервне переглядання інформації. П’янство чи вживання наркотиків ведуть у духовну деградацію і не мають обмежень щодо їх вживання. Подібно немає границь зовнішня інформація, котра засвоюється у нефільтрованому виді на рівні механічної пам’яті та без критики. При такому підході ослабляється пам’ять і творчі сили. Людина думає за посередництвом слова. Інтернет вчить думати почуттями, виховуючи розсіяність і вразливість. Душа стає ніжною, чуттєвою та істеричною. Інтернет концентрує пристрасті, котрі є невід’ємними від чуттєвих уявлень. Аскетична боротьба з пристрастями — це очищення душі від фантазій і неправильних поглядів на життя. Пристрасть одягає на себе форму спокусливих картин.
Стародавні філософи казали: «Людина є те, що вона їсть». Тут мається на увазі духовну їжу, тобто з ким вона спілкується і чого бажає. Інтернет пропонує одну і ту саму їжу десяткам мільйонів людей. Тому люди стають подібними один на одного не в єдності духовної любові, а в єдності повторення одного і того ж самого прикладу. Люди гублять інтерес один до одного.
Інтернет гіпнотизує людей. Численні потоки сильно насичених пристрастей через бачення і слух так заполонюють психіку, що свідомість стає депресивною, перетворюючи людину в зомбі, яка нездатна сприймати критично інформацію.
Інтернет розвиває антихристиянство. Релігія — це спілкування душі з Богом; вона виробляє споглядальне мислення, зосереджує увагу на важливих людських об’єктах. Інтернет працює діаметрально протилежно: міняє враження, при якому губиться контроль над чутливою діяльністю. Релігійне почуття — це таємничо тонке і ніжне почуття, як пелюстки квітки. Його чути в тишині, а не в шумних бойовиках на вулицях міста.
Залежність від Інтернету може провадити до нервових і психічних хворіб. Можливості людської психіки не є безмежними. Дивлячись телевізор, людина за декілька годин отримує стільки вражень, як раніше за місяць. Нервова система людини зношується через непосильне навантаження і, захищаючи себе, вона починає хворіти.
З однієї сторони, інтернет є початком релігійної просвіти, а з іншої сторони, він насправді може шкодити самому серцю релігії — молитві, щирій розмові душі з Богом. Душа перевантажена потоками вражень, не є в силах зосередитися на молитві, тому що на слова молитви наноситься шар різних чужих молитві уявлень. Молитва — центр духовного життя. Поза молитвою неможливо споглядати і відчувати присутність Бога. Якщо навіть інтернет є каналом релігійних передач, то все одно глибина і живучість не передаються он-лайн без реальної участі у Святих Таїнствах. Он- лайн наука про Бога може залишитися на рівні слів, духовно-культурних цінностей, а не сили. І тут необхідна моральна підготовка, релігійні пошуки, боротьба з пристрастями і гординею, щоби підготувати себе до прийняття Христа та відчути силу його відродження. Інакше Христос буде стукати в закриті двері душі.
Особливо згубно діють на дітей аморальні сцени, котрі з мовчазної згоди родичів вони дивляться. Діти не можуть добре регулювати свої почуття і тоді сприйматимуть християнство, як заборонену тему з прямим чи мовчазним протестом. Якщо би всі програми та передачі носили чисто моральний характер, тоді цю техніку мало хто би купляв. Подивіться добре на обличчя користувачів і ви побачите, які саме програми їх цікавлять (моральні, бойовики, спортивні…). Якщо насіння квітів змішати з насінням будяків, то після проростання бур’яни заглушать квіти. Ось так узалежнена від інтернету людина виростає з пригніченою духовністю. У кращому випадку така людина сприймає релігію, як моральну, культурну та історичну цінність, що являється релігією без Бога. Ось тому залежність від інтернету калічить дитячі душі, адже вони, узалежнившись від соціальних мереж, втрачають дитинство і моральні цінності.
Інтернет може перетворити релігію в рекламу. Літургія не може бути прийнята як очевидна подія, бо це є містичне повторення жертви на Голгофі. У стародавні часи до участі в Службі Божій допускалися добре підготовані особи: тільки члени Церкви, котрі не були обтяжені карами. Літургія — це сходження Духа Святого і переміна людської душі. Невже все це можна передати через інтернет?
Сучасна людина може потрапити в небезпеку — замкнутися на собі в Інтернеті. Пустиня Сахара розширюється зі швидкістю п’ять кілометрів на рік, захоплюючи зелені клаптики землі, то інтернет і соціальні мережі через неправильне користування ними можуть висушити благодатні джерела та забруднюючи останні оазиси духовності. На жаль, може так статися, що у скорому часі людині не потрібно буде ходити в гості, їхати на навчання і конференції, тому що можна буде управляти системою інтернет із власного будинку. Людина залишиться у світі, як в пустині, холодною до всього і чужою для всіх.
Висновки. Митрополит Андрей Шептицький писав, що Пресвята Євхаристія — це духовний корм, ангельський хліб і чаша спасіння, з якої черпаємо життя Божої благодаті. І коли Господь торкається серця людини, тоді ким би ви не були — прийдете обов’язково до Нього. І вам з обіймів Христа ніколи не захочеться відійти. Натомість, надмірне вживання інтернету і соціальних мереж — це впровадження антихриста у життя людини.
Дорога молоде! Бог вам допомагає тоді, коли інші не знають, що вам важко! Вчіться бачити велике в інших і всьому навчатися.
Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя» будь покровителькою доброго навчання і виховання нашої молоді.
Господи допоможи нашій молоді думати і робити правильний вибір.
Благословення Господнє на вас!
† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський
14 серпня 2021 року,
у день Свв. мучеників Маккавейських, їхньої матері Соломії
та праведного старця Єлеазара,
м. Коломия
