СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЄпископ Тарас Сеньків: Як стати справжнім учнем Ісуса Христа, а не звичайним прихильником?
Бути учнем Ісуса — це більше, ніж просто знати про нього. Це означає справжнє свідчення віри, яке здатне змінювати не лише власне життя, а й суспільство. У кінцевому підсумку, цей шлях вимагає витривалості, постійного пошуку і справжнього єднання з Христом. У цьому переконаний владика Тарас Сеньків, єпископ Стрийської єпархії УГКЦ, наголошуючи на цьому під час проповіді у першу неділю Великого посту, 9 березня 2025 року.
З цієї проповіді єпископа Тараса Сеньківа ви довідаєтеся:
- яку роль виконав Іван Хреститель у покликанні перших учнів Ісуса?
- які титули та імена використовували перші учні для Ісуса, і що вони означають?
- чому християнське життя починається із особистого відкриття Ісуса як Спасителя?
- якими були різні мотиви людей, що приходили до Ісуса, і що відрізняло справжніх учнів від натовпу?
- чому покликані часто вагаються перед прийняттям місії Ісуса?
- що означає «ми знайшли Месію» у контексті особистої віри та місії кожного християнина?
Місія Івана Хрестителя — вказати на Месію
На березі Йордану Іван Хреститель виконав послання Христового предтечі, і його свідчення досягнуло очікуваних плодів. Послідовники Хрестителя через нього приходять до віри у Спасителя. Іван називає його «Агнцем Божим» і посилає до Ісуса своїх учнів, а ті приводять до нього своїх братів та знайомих. Починається новий етап здійснення Божого задуму спасіння людства.
Від учнів до апостолів: визнання Ісуса Месією
Два перші учні Хрестителя називають Ісуса «Раббі», Вчителем. Андрій, зустрівши свого брата Симона, каже йому: «Ми знайшли Месію, — що у перекладі означає Христос». Филип, зустрівши Натанаїла, мовив до нього: «Ми знайшли того, про кого Мойсей писав у законі і пророки — Ісуса, Йосифового сина, з Назарету». А Натанаїл у своєму визнанні називає Ісуса «Раббі, ти — Син Божий, ти — цар Ізраїля». Вінцем же цього об’явлення Ісуса-Месії своїм учням є його посилання на пророцьке слово про «Сина Людського».
Бути християнином — це знайти та наслідувати Ісуса
Покликання кожного з апостолів вказує, що Небо, яке розкрилося під час хрещення Ісуса, досі залишається відкритим. «Агнець Божий» є тотожний «Сину Людському», і в його Особі людству дано можливість отримати все, що походить з неба. Найсуттєвішим є те, що людині можна Ісуса знайти. Основою християнства є не що інше, як наслідування Ісуса, і буття християнином починається тим, що людина знайде і визнає Ісуса за свого Спасителя. Все інше, як мораль, історія, етичні цінності, літургія, є похідними від цієї основи, без якої неможливо бути християнином.
Що означає бути учнем?
Навколо Ісуса згромаджувалося багато людей. Одним було просто цікаво, інші хотіли зцілитись, хтось шукав відповіді на релігійні питання або Ісус був їм просто симпатичний. Євангеліє дуже стисло описує як, з-посеред цього натовпу, хтось стає учнем Христа: чи то інший йому на Ісуса вкаже, або він про нього почує, і це відгукнеться у його сподіваннях, чи Ісус сам його знайде і звернеться. Хтось навіть показав шлях іншому, перш ніж сам його розпізнав. Так буває. Але кожного з тих, кого Ісус вибрав, він кличе: «Йди за мною». Вирішальною стає взаємність, те, чи коли Ісус промовить до цієї людини, вона йому згідно відповість. Тож «бути покликаним» є суттю «стати учнем». Але ті, що є покликані, визвані не лише до якихось поверхових змін. Ісус не дає себе і своє послання лише як доповнення до їхнього життя. Він веде їх туди, де вони не були, і впроваджує у життя, якого вони ще не пізнали.
Страх змін і Божий задум
Тому недарма декотрі з покликаних вагаються, чи мають вирушити у таку подорож. Вони не безпідставно очікують, що Ісус може змінити їх ім’я, як Петрові, і дати місію, яка позбавить тієї впевненості, котру мали у житті, і тому, їм доведеться заново вчитися жити, але згідно пропозицій Ісуса.
Ісус — нова «драбина Якова»
Перша зустріч з Ісусом може бути абсолютно випадковою, несподіваною і дивною для людини, як це було для Натанаїла. Однак, незалежно від обставин, ця зустріч лише відкриває шлях до «пізнання чогось більшого». Ісус є справді новою, живою «драбиною Якова». В ньому поєднується небо і земля, людське і божественне. І людина, яка стає його учнем, буде ведена по цій драбині. Вона побачить «небеса відкриті, й ангелів Божих, як виходять та сходять на Сина Людського», закоштує божественних речей у своєму житті і пізнає, як ці «два світи», відмінні між собою, в Ісусі цілковито поєднані, і пропонуються їй у вічне посідання.
Вірний послідовник, а не просто прихильник
То що з цього має значення для нас? Ми не можемо йти за Ісусом і стати його учнями, якщо залишаємося лише частиною натовпу глядачів, які, можливо навіть з ентузіазмом, йому аплодують. Ісус не шукав прихильників чи шанувальників, але вірних послідовників. Якщо ми йдемо за Ісусом і перебуваємо поруч з ним, то маємо вірогідно свідчити, що такий життєвий шлях є насправді можливий. Що є правильно йти у напрямку, на якому віддається перевага правді над брехнею, Богу над людиною, любові над егоїзмом, труднощам перед комфортом, хресту перед порятунком життя за будь-яку ціну. Якщо ми не просто говоримо, що Ісус є нашим Спасителем, але справді та безумовно це ісповідуємо, то свідчення нашого життя мінятиме суспільство, вказуючи йому альтернативу до моделі життя, яке сповідує світ. Однак, щоб ця альтернатива була достовірною, має бути жита всім серцем і витривало, за всяких мінливих обставин часу і місця.
Випробування апостолів та наша місія
Апостоли послідували за Ісусом зразу, як тільки він до них звернувся. Вони перебували поруч з ним три роки, але лише після їх особистого краху перед лицем трагедії Голгофи, та їх навернення під час зустрічі з Воскреслим, вони, скріплені Зісланням Святого Духа, стали свідками, які могли вірогідно провадити інших людей до Бога дорогою спасіння, та на ній їх утверджувати.
Подібно і нам, просто познайомитися один раз з Христом не буде достатньо. Потрібен власний досвід, відвага шукати «де він перебуває», та постійно споглядати на його обличчя. Цей пошук іноді болісний. Але Бог не хоче залишити нездійсненим бажання, яке він вклав у наші серця, і тому дає «час благодаті», час зустрічі з Христом. І ми не можемо «привласнити» Ісуса та замкнути в нашому світі, як винятковий епізод, зустріч з ним, бо тоді вона мало змінить наше життя.
Пошук, який ніколи не завершується
Та навіть і тоді, коли нам не забракло відваги «залишитися з Христом», пам’ятаймо, що ми ще не пізнали його таким, яким він є. Ми все ще шукаємо. І цей пошук насправді є зростанням у прагнення перебувати з Христом цілістю свого життя. Щоб, подібно як Андрій, ми могти сказати іншим: «ми знайшли Месію», потрібна справжня «революція» віри у нашому житті, яка б остаточно спрямовувала наші кроки на шляху подорожі зі Спасителем. Тоді все, що було сказане, стане і нашим життєвим апостольським посланням співпрацювати над здійсненням у світі Христової місії в історії спасіння людства. Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпископ Стрийської єпархії
