Єпископ Богдан Дзюрах у #ДорогоюНадії: 17. Пророк Осія: надія для всього народу

20 жовтня 2025

Церква вшановує пророка Осію — вірного свідка Божої любові, яка не полишає навіть у часи занепаду. Його життя й пророча місія припали на період духовного відступництва Ізраїля, коли цілий народ відвернувся від Господа. Проте через Осію Бог відкриває Себе як Того, Хто не карає знищенням, а лікує прощенням; Хто в пустелі гріха відкриває «двері надії» й кличе до покаяння та нового початку. У своєму зверненні зі серії «Дорогою Надії» апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії Богдан Дзюрах закликає довіритися цій любові, що перемагає навіть найбільшу темряву людського серця.

Єпископ Богдан Дзюрах у #ДорогоюНадії: 17. Пророк Осія: надія для всього народу

Не тільки окремі люди відступали від Божого закону та допускалися важких провин супроти Бога. В історії спасіння описано періоди, коли стан гріха й відступництва від Бога охоплював увесь народ, який через свою невірність занурювався в темряву зневіри та занепаду.

Саме в таких обставинах упродовж довгих шістдесяти років доводилося звершувати свою місію пророкові Осії, пам’ять якого ми спогадуємо сьогодні. Усе своє життя, як згадується у передмові до його книги в Біблії Хоменка, цей пророк боровся проти відступництва Ізраїля від Господа, яке яскраво зображував через образ жінки-блудниці.

І все ж, попри вражаючий занепад духу й моральності народу, Бог дає пророкові зрозуміти, що Він не покине свій народ у його гріхах, а дарує йому ласку нового початку. Після того як зло явить усю свою нищівну силу в історії народу, Бог навідається до нього й буде «зводити рахунки». Але не так, як це буває у людському суді. Божа справедливість явить усю свою всепереможну силу у прощенні й милосерді.

Ось як Господь описує свої прийдешні спасенні дії, використовуючи метафору подружжя для змалювання Своїх стосунків із невірним Ізраїльським царством: «Я заманю її і заведу в пустиню, і буду їй до серця промовляти. Я дам їй звідти виноградники й Ахор-долину, як надії двері» (Ос. 2, 16–17). Там, де панує спустошення й смерть, з’явиться квітуча долина й виноградники — як «двері надії»!

Ця переміна долі народу, однак, не станеться автоматично. Обітниця спасіння пов’язана із закликом до покаяння й навернення всього народу: «Ходіть, до Господа повернімось, бо Він розірвав — і Він загоїть; Він ударив — і Він перев’яже рани. Через два дні оживить нас, на третій день підведе нас, і будемо жити перед Його обличчям» (Ос. 6, 1–2).

І щоб розвіяти рештки сумніву в серцях людей щодо Божої вірної й милосердної любові, Господь вкладає в уста пророка такі зворушливі слова: «І як мені тебе лишити, Ефраїме? Як мені видати тебе на поталу, Ізраїлю? (…) Серце моє в мені перевертається, зворушується ввесь мій жаль» (Ос. 11).

Повірити в цю любов і довіритися їй — ось шлях до повноти життя, до сповнення надії стражденного народу.

Молитва

Господи, Боже милосердя й прощення,
навіть коли ми віддаляємося від Тебе,
Ти не втомлюєшся нас любити.
Зціли нас Своєю вірністю,
притягни наші серця до Себе
і дай нам надію на повернення.

Маріє, Мати милосердя,
Ти, що знаєш серце Свого Сина,
веди наші кроки до Нього.
У темряві гріха будь світлом і прибіжищем,
і навчи нас довіряти Його любові, яка спасає. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії