СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Бог довірив нам дочасні добра, щоб ми вживали їх гідно та з повагою до Його волі», — владика Тарас Сеньків
Проповідь преосвященного владики Тараса Сеньківа, єпарха Стрийського, у 8-му Неділю по Зісланні Святого Духа, 15 серпня 2021 року, виголошена в часі Архиєрейської Божественної Літургії у катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.
Дивовижна гостина в пустинному місці. Розділені руками Христа п’ять хлібів і дві риби, які роздали народу руки апостолів, наситили п’ять тисяч чоловіків. В чому сенс та який біблійний контекст цього чуда, і що воно каже нам?
Месія, який годує свій народ
Перш за все, чудо ставить Ісуса на вершину старозавітної традиції, коли в пустині Мойсей виблагав для Ізраїля перепелів та ману, а згодом пророк Єлисей нагодував двадцятьма хлібами сотні людей. Але Ісус продовжує діяти уже не просто як посланець Божий, але як Божий Син. Його чудо стверджує не тільки його силу, але й символічно сповіщає, що з ним приходить щось нове. Щось, що буде змістом і завданням Христової Церкви на цьому світі, і не тільки. Чудо нагадує нам установлення Євхаристії під час Тайної вечері, та прохання «Хліб наш щоденний дай нам сьогодні». Так, Євхаристія дає надприродне насичення, яке є нашою запорукою майбутньої слави у Царстві Небесному, котре Святе Письмо подає як спільну гостину з Ісусом.
Але здається мало хто зміг правильно зрозуміти ці знаки. Для більшості учасників події вона була можливістю безкоштовно поїсти або позбутися тривалих хворіб. Але що далі…?
Палац Ірода чи пустиня Христа?
Перед цим Ісус почув про смерть Івана Хрестителя, тому відправився у безлюдне місце, щоб побути наодинці. Але натовп народу слідує за ним навіть у пустиню, а він їх ситить і лікує… своїм словом. Ввечері учні просять Христа розпустити народ, щоб міг купити собі їжу. Ісус однак каже їм: «Дайте ви їм їсти».
Євангелист пов’язує на перший погляд цілком відмінні події: смерть Івана Хрестителя та розмноження хлібів, щоб вказати на величезну різницю між тим, де вони відбулися. Спершу — палац Ірода, потім — пустеля. Палац є місцем бенкету та розваг і кипить життям, але насправді є повний гріха, і бал там править смерть. Ззовні палац виглядає безпечно, захищений стінами, але його господар лукавий та облудливий.
З іншого боку, пустинне місце здається царством смерті, але саме тут буяє справжнє життя. Ззовні це місце спраги та голоду, та насправді тут роздається хліб життя, і лише тут натовпи можуть безтурботно пробувати. Адже їх господарем є сам Бог. Євангелист мов би запрошує нас йти за Ісусом у безлюдне місце, покинути палац нашого егоїзму, де, подібно до Ірода, ми з нетерпінням озираємось навколо, щоб ще чимось задовольнитися або щось придбати.
Приклад про незадоволеного пекаря
Карел Чапек написав книгу апокрифів. В одному з них йдеться про п’ять хлібів. Пекар виливає своє серце сусідові. Розповідає йому, як спочатку захоплювався вченням Христа. Він навіть думав залишити все своє майно і піти за ним. Та коли сталося розмноження хліба… Христос помножив хліби на велику кількість люду… Це завдало шкоди хлібопекарській справі, і не можна залишати просто так. Під час чудесного розмноження він також роздавав рибу… Тому він, та й багато пекарів в Ізраїлі, незадоволені, бо вони втратили виторг. В мові пекаря вже чулося: «Розіпни його». Оповідання мов би з картини нашого часу. Це простір протистояння. Людська самодостатність і Божий дар.
Праця як вияв любові
Однак Христос не підходить до хліба однозначно. У Нагірній проповіді він говорить: «Не турбуйтесь про своє життя, тим, що маєте їсти» (Мт. 6, 25). Але потім вчать нас молитися: «Хліб наш щоденний дай нам сьогодні» (Мт. 6, 11). Він дорікає натовпу різкими словами: «Ви шукали мене не тому, що бачили знак, а тому, що їли хліб і наситилися» (Йо. 6, 26). Однак чудесно розмножує хліб з власної волі, бо ніхто не просив у нього дива. Раз він говорить, що хліб зовсім не важливий, а потім, що він надзвичайно цінний. Він каже не турбуватися хлібом, але потім зосередить увагу лише на ньому. Нам здається, що це суперечливі твердження, бо не бачимо того, що об’єднує в ціле.
Ісус показав силу своєї влади, вчинив диво, і кількома хлібами нагодував тисячі людей. Однак його, як і всі інші чуда, не слід тлумачити довільно. Ісус відпустив натовп, який наситив, і хворих, яких зцілив. Він чітко дав зрозуміти, що чудо є відповіддю на конкретну ситуацію, і він не має наміру перебирати ремесло ні лікарів, ні пекарів. Однак лікарям, пекарям, та всім іншим людям, він відкрив новий зміст і ціну їх праці: праці як вияву любові. Він роздавав натовпу досита хліба і рибу не з метою показати пекарям, що світ у майбутньому обійдеться без них. Навпаки, він хотів запевнити їх, що їхній хліб завжди такий же, як цей, і що працюючи вони повинні думати як він, про потребуючих.
Дякувати і благословляти означає визнавати абсолютну владу Бога над усім творінням
Він благословляє хліб, ламає його, і роздає. У цих жестах прихований весь християнський сенс володіння. Дякувати і благословляти означає визнавати абсолютну владу Бога над усім творінням. Власником всього є тільки Бог, а не ми, люди. Ми відповідаємо за даровані нам добра не як їх власники, але управителі. Бог довірив нам дочасні добра, щоб ми вживали їх гідно, та з повагою до його волі.
Володіти чимось — це право, яке відіграє надзвичайну роль у житті людини, і тому це право всіх людей: не тільки тих, хто має більше, ніж інші, але перш за все тих, у кого немає нічого. Це право, з якого ніхто не може бути виключений, тому є обов’язком ділитися тим, що маємо, з іншими, і працювати з ними. Ми покликані не володіти, а оправдовувати право посідати добра примножуючи та розділяючи їх. Хліб, який ми спільно їмо, повинен нести не тільки знак людських зусиль, а й знак любові. Сьогодні десь у світі вмирають з голоду, а в іншому місці — від переїдання. Голод у світі — це не соціальна проблема, а справа серця, віри та розуміння Христа. Коли хтось наполягає на тому, що хліб є лише «його», а не «наш, спільний», то він виганяє Бога зі світу. Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський
