СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Ярослав Приріз: Хто не дякує Богові, а тільки випрошує в Нього дари, показує брак своєї віри
14 січня 2024 року владика Ярослав Приріз, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в катедральному соборі Пресвятої Трійці в м. Дрогобич.
Пояснюючи недільне євангельське читання про зцілення десяти прокажених єпископ зауважив, що Небесний Отець завжди чує крик вбогого, бо в ньому чує голос Свого Єдинородного Сина. «Тому молитва робить те, що є неможливим — вводить до Царства, яке є першим закликом до Отця і останнім проханням до Сина», — наголосив проповідник. Про це розповідає пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.
Проповідник зауважив, що заклик «Господи Ісусе, змилуйся над нами» відомий в Церкві як «молитва серця». «Згодом це благання буде повторене від першої особи незрячим, і це є кульмінаційним пунктом, до якого євангелист Лука хоче нас допровадити. Це т. зв. „Ісусова молитва“, що поєднує нас із Господом у подорожі нашого життя», — пояснив проповідник.
Далі єпископ зауважив, що прокажені є першими, які звертаються до Ісуса на ім’я. Крім них тільки незрячий (Лк. 18,38) і розбійник на хресті (Лк. 23,4) вимовляють ім’я Ісус, що означає «Бог спасає», як каже Священне Писання: «Бо він спасе народ свій від гріхів їхніх» (пор. Мт. 1,21). «До Нього ми з повною довірою звертаємо наше благання „Помилуй нас“, бо Ісус є милосердям Отця. Ціна помилування є взивання Його імені. Це благання об’єднує нас дорогою, що веде до Отця», — додав проповідник.
Слова Євангелія: «І сталось, як вони йшли, очистилися» (пор. Лк. 17, 14), — вказують на те, що ми очищуємось через послух Божому слову, яке наказує нам іти у святу подорож до Єрусалиму. «В цій подорожі не є так, що ми спочатку стаємо праведними, а потім можемо іти за Ісусом. Порятунок не є умовою, а наслідком слідування за Господом. Ісус випередив нас у цій подорожі і в цей же час йде разом із нами», — зазначив проповідник.
Відтак владика Ярослав зазначив, що дякувати Богові може тільки справді віруюча людина. «Бо той, хто не дякує Богові, а тільки випрошує в Нього дари, показує брак своєї віри», — наголосив єпископ. Адже навіть невіруючі звертаються до Бога в скрутну хвилину, але ми забуваємо дякувати. «Цікаво зазначити, що слово „вдячний“ походить від слова вдумливий, і ми не можемо по-справжньому бути вдячними, коли ми не задумуємося над отриманим даром», — пояснив проповідник.
Наприкінці проповіді єпископ зазначив, що найвищим способом прослави Бога, який сьогодні має Церква, є Божественна Літургія: «Немає сильнішої молитви на землі, як Свята Літургії, яка сама по собі є молитвою благодарення. У Божественній Літургії ми дякуємо Богові за Його спасіння людського роду».
Фото з архівуПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
