СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Павло Хомницький: «Приклад святих мучеників Бориса і Гліба вчить нас жертовної любові»
6 серпня 2023 року у Гарнізонному храмі Святих апостолів Петра і Павла у м. Львові відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив владика Павло Хомницький, єпарх Стемфордський. Під час Божественної Літургії владика Павло звершив Чин дияконського рукоположення Володимира Сабала.
На початку свого слова до зібраних вірних владика Павло Хомницький пригадав, що цього дня Церква вшановує день пам’яті святих мучеників Бориса і Гліба. Відтак єпископ окреслив основні моменти їхнього життя, зазначивши, що вони були синами святого Володимира Великого, князя Київського. Обидва відзначалися великою любов’ю до Бога. Їхня любов проявлялася у милосерді до ближніх. Про це розповідає інформаційний портал капеланського служіння «Капеланство. інфо».
«Справді, вони володіли великими багатствами, керували князівствами, а також брали участь у війнах, адже мали захищати свої землі. Але, не зважаючи на це, у їхньому житті панувала християнська любов і благочестя. Святі мученики Борис і Гліб вважали багатство не своєю власністю, а даром Божим, нагодою поділитися з бідними. І саме така настанова привела їх до остаточної жертви — жертви власного життя», — мовив проповідник.
Далі владика продовжив, мовивши, що 15 липня 1015 року князь Володимир помер. Його старший син Святополк почав боротьбу за владу. Зі злого наміру він послав поплічників убити своїх братів — Бориса і Гліба. Вони були свідомі того, що старший брат має намір вбити їх. «Знаючи про це, Борис і Гліб наперед вирішили не протистояти злу. Вони пам’ятали заповідь, що рідні брати не повинні ворогувати між собою. Борис і Гліб не хотіли піднімати руку на брата. Вони не хотіли проливати родинну кров — кров брата, який мав намір їх вбити. Чому? Вони дотримувалися Христової науки: „Не вбивай“», — пояснив єпарх Стемфордський.
За словами єпископа, святі мученики Борис і Гліб втратили найдорожче — своє життя. Але, помираючи від руки свого брата, вони здобули життя вічне. Ісус Христос каже: «Хто своє життя погубить задля мене, той його знайде» (Мт. 10, 39).
«Дорогі брати і сестри! Приклад святих мучеників Бориса і Гліба вчить нас жертовної любові. Нехай світло Христової любові опромінює наш життєвий шлях. Ми маємо всіма силами прагнути жити для ближніх, бо, віддаючи своє життя, — здобуваємо його. Дорогі у Христі, перемагайте зло тільки добром!» — мовив на завершення свого слова владика Павло Хомницький.
У своєму слові владика Павло підкреслив також символічність дияконських свячень саме сьогодні, коли ми спогадуємо мученицький подвиг святих Бориса і Гліба.
«Сьогодні іподиякон Володимир Сабало приймає дияконські свячення. І що таке дияконське служіння, як не свого роду мучеництво — вмирання для себе, жертвування себе для Бога і Церкви. Важливість дияконського служіння бачимо у Святому Письмі — у Діяннях Святих Апостолів. Перші учні Христові проповідували Добру Новину, допомагали потребуючим людям. У зв’язку з цим невпинно зростала кількість людей, які бажали прийняти Христа, тому учні змушені були обрати надійних мужів, які були знані у громаді. Апостоли поклали свої руки на сімох дияконів, щоб ті гідно виконували своє служіння. Найкращим прикладом для нас є диякон Стефан, який захищав правду про Ісуса Христа. Дорогий іподияконе Володимире, ваша діяльність перед Богом і людьми сьогодні є не менш відповідальною, ніж діяльність перших дияконів. Господь кличе тих, кого Він сам бажає. Дорогий Володимире, сьогодні Бог покликав і вас до цієї благородної праці. Мучеництво, яке ви приймаєте, не є болісним, а радше — радісним. Сьогодні молимося, щоб ваше служіння, дорогий Володимире, принесло добрі плоди у Божому винограднику», — сказав під час проповіді владика Павло, вітаючи нововисвяченого диякона.
Наприкінці Літургії зі словом звернувся Голова Центру військового капеланства Львівської архиєпархії УГКЦ, настоятель Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла отець Тарас Михальчук.
«Преосвященніший Владико Павле, всечесний дияконе Володимире, всесвітліші та всечесні отці, дорогі брати і сестри, сьогодні серце по-особливому щемить від радості. Щиро вітаємо диякона Володимира, який пройшов нелегкий шлях. Він навчався у Семінарії святого Василія (м. Стемфорд). Дякуємо Богу, що маємо ще одного Божого слугу, який здійснюватиме своє служіння для добра Церкви. Дорогі у Христі брати і сестри, Господь з нами. Він провадить нас і допомагає подолати усі ці виклики. Преосвященніший Владико Павле, хочемо ще раз подякувати вам і вашій єпархії за велику допомогу, яку надаєте нашим Захисникам і Захисницям», — наголосив отець Тарас Михальчук.
Фото: Роман ДацьоПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
