СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Володимир Груца: у Божих руках є життя, і головне, щоб ми йшли до цього джерела
«Ми втрачаємо чимало рідних, близьких людей. Це спричинює глибокі рани, які потребують зцілення. Люди питають, а що далі з цими покійними. Звичайно, що тут рятує віра у вічне життя. А чи їм там добре, як нав’язати з ними контакт? Це робимо через Святе Причастя». Про це роздумував єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир Груца у Квітну неділю, 9 квітня 2023 року.
Комунікація з Богом та ближніми
Останні дні нашого літургійного календаря наповнені тематикою комунікації, діалогу. У події Благовіщення присутній діалог Марії з архангелом Гавриїлом. Для Марії не важлива власна кар’єра, їй не йдеться про себе. Її думання наповнене турботою про зачату дитину. Вона не хоче зробити прикрість Йосифу, якого дуже любила. А любов не може завдавати болю.
Лазарева субота збільшує кількість учасників діалогу. Марія та Марта представляють Ісусові проблематику смерті брата. Ісус товаришував з цією родиною, але Його водночас називають Вчителем. Це показує, що правдива дружба зберігає здорову дистанцію, шанує приватний простір. Дружба не є взаємною окупацією.
Вони разом вирушають в паломництво до гробу Лазаря. Ісус Христос залучає до діалогу Лазаря, повертаючи його до життя. Тим самим стає зрозумілою істина, що смерть не є перешкодою до діалогу з Богом. Адже Бог є подателем життя.
Євхаристійна трапеза єднає нас з Богом та іншими людьми
Сьогодні чуємо в євангельському слові, що Ісус прибув перед Пасхою до Витанії. Там приготована вечеря, правдоподібно, в домі Марти і Марії. І хто сидить при столі? Одним з тих, хто був при столі, є Лазар. Ісус супроводжує цю родину, яка зазнала багато драматизму, пролила стільки сліз. Він усуває причину смутку, повертаючи Лазаря до життя. Хоча рано чи пізно Лазар покинув земне життя.
Ми втрачаємо чимало рідних, близьких людей. Це спричинює глибокі рани, які потребують зцілення. Люди питають, а що далі з цими покійними. Звичайно, що тут рятує віра у вічне життя. А чи їм там добре, як нав’язати з ними контакт? Це робимо через Святе Причастя. Нема простішого способу та коротшої дороги. Так як Лазар став учасником вечері, так Євхаристійна трапеза єднає нас з Богом та іншими людьми. Бо ми збираємося довкола престолу, звершуємо євхаристійну жертву за всіх і за все, за живих та померлих.
Плекати надію і довіру до Бога
Богослужіння в Квітну неділю мають пасхально-радісний характер. Але ми сьогодні відкриваємо двері Страсного чи Великого тижня. Цей тиждень можна назвати найбільш трагічним в історії людства. Адже під час цього тижня сталися драматичні речі, які навіть трудно собі уявити. Народ, задля якого Ісус Христос прийшов на землю, шукає способу, якби Його позбутися. Людина підняла руку на свого Бога.
Ми маємо багато викликів у житті, не завжди знаємо, у кого шукати підтримки, розчаровуємося в інших людях, бо перед тим бачили в них ідеал. Чи можемо абсолютно надіятися на людей, адже саме люди спричинили той Страсний тиждень? Хоча перед тим кричали: «Осанна!», іншими словами: «Допоможи нам, Ти є цар!» Ці люди незабаром скажуть: «Розіпни його!» Який контраст!
Бачимо з досвіду, що годі надмірно надіятися на людей. Людська слава чи влада дуже нестабільна. Сьогоднішня неділя вчить нас і заохочує плекати надію та довіру до Бога. Тоді можемо впевнено йти в майбутнє, бо Воскресіння — це Божа перемога, якій нема нічого рівного на цій землі. Бог є володарем всього, в Його руках є життя. Головне, щоб ми йшли до цього джерела життя. А перешкод не бракує.
Коли ми бачимо біля себе якісь неморальні чи гріховні речі, то не можемо на це мовчати. Бо нам крадуть майбутнє, забирають право на життя, штовхають до гробу. Не можна пасивністю чи мовчанкою допустити, щоб кричало каміння. Сам Ісус в час тріумфального в’їзду до Єрусалиму забороняє пригнічувати, переслідувати правду, бо інакше кричатиме каміння (Лк. 19, 40). Бо є багато способів приспати чи знечулити суспільство, щоб люди не ставили ніяких питань, нічого не вимагали, жили у віртуальному світі.
День молоді
У Квітну неділю ми вже традиційно споглядаємо з вдячністю на молодь! Молодий вік — це час пошуку та особливої творчості, це час вибору покликання. Тому важливо за прикладом повернутого до життя Лазаря сідати з Ісусом до столу, брати участь в євхаристійній трапезі, бо це є гарантія життя та радості. Радісний, впевнений юнак чи дівчина мають чітку позицію в житті, ними важко маніпулювати.
Не потрібно шукати псевдорадості в різного роду узалежненнях, бо це короткотривале. Лише закорінення в Бозі, який є переможцем життя і смерті, дає силу при потребі піти навіть проти течії суспільства.
Ми є в набагато кращій ситуації від очевидців цього Страсного тижня, бо знаємо, чим він закінчився. Ми знаємо, що через тиждень буде Великдень. Це день перемоги, який вже ніхто ніколи не зможе викреслити з історії людства. Бо це перемога не людей, а Бога, це перемога над смертю, над гріхом, це подарунок Відкуплення.
† Володимир Груца,
єпископ-помічник Львівської архиєпархії
у Квітну неділю,
архикатедральний собор Святого Юра,
м. Львів
