«Великдень і Воскресіння: подорож від страху до радості і надії». Великоднє послання ієрархів УГКЦ в Канаді

ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ

єпископів Української Католицької Церкви Канади

Великдень і Воскресіння: подорож від страху до радості і надії

«Ісус сказав їм: „Не бійтеся“»

(Матея 28, 8)

Всечеснішим Отцям,
Преподобним Сестрам та Братам Монаших Спільнот,
Семінаристам та Вірним Української Католицької Церкви в Канаді

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Дорогі Брати і Сестри у Христі,

Сьогодні ми святкуємо славне свято Воскресіння нашого Господа Ісуса Христа. Сьогодні ми радіємо Христовій перемозі над гріхом і смертю. Сьогодні все сповнилося радістю.

У часі святкування празника Воскресіння нашого Господа, коли ми намагаємось усвідомити зміст цього свята, роздумаймо про жінок-мироносиць — тих, хто першими отримали звістку про Воскреслого Господа і розважмо про їхню надзвичайну мандрівку від стану страху до радості і надії.

Мироносиці є свідками Ісусової смерті і вони бачили місце, де було його поховано. Вони також стали свідками його воскресіння. Саме вони отримали славну новину від ангела, який їм сказав: «Не бійтеся; ви шукаєте за Ісусом з Назарету якого розіп’яли. Він воскрес; його тут немає. Подивіться, ось місце де було його покладено. Йдіть, і сповістіть його апостолів і Петра, що він йде перед вами до Галилеї; там ви його побачите, як і сказав я вам» (Mр. 16, 6–7).

Однак, у розповіді про Вокресіння у Євангелії від Марка ми також читаємо: «Тоді жінки мироносиці вийшли і побігли з гробу, бо страх і здивування охопили їх; і вони нічого нікому не розказали, бо налякалися» (Mр. 16, 8).

Страх міг потенційно зупинити жінок-мироносиць від виконання завдання, яке доручив їм ангел. Страх мав здатність паралізувати їх, осліпити їх. Страх спричинив жінкам-мироносицям хвилювання, переляк, паніку, тривогу, нездатність до дії. Цей страх міг стати причиною того, що ми б ніколи не дізнались про Воскресіння Господа; і ми б думали, що Ісус залишився у гробі назавжди.

Проте, якимось чином жінки-мироносиці змогли перебороти у собі цей страх. Євангеліє від Матея нам каже: «Тоді вони швидко залишили гріб у страсі, і з великою радістю побігли сповістити його апостолів. Раптом Ісус зустрів їх і сказав: „Вітаю!“ І вони підійшли до нього, припали до його ніг і поклонились йому. Ісус сказав їм: „не бійтеся, йдіть і скажіть моїм братам щоб йшли до Галилеї, там вони побачать мене“ (Mт. 28, 8–10).

Страх жінок-мироносиць перемінився у радість і надію. Віднайдена ними сміливість і сила перемінила їх на свідків і посланців Воскресіння. Їхнє свідчення дозволило Добрій Новині Слова Божого поширитись і вони спричинились до збільшення числа вірних до майже двох з половиною мілярдів людей, які зараз наслідують Христа, а це — третя частина людства.

У цьому контексті цьогорічне святкування свята Воскресіння нашого Господа увесь світ спостерігає у зневірі і тривозі, спричиненими вторгненням Росії в Україну, заподіяними руйнуваннями, і втратою тисяч невинних життів, включно з жінками і дітьми. Боязнь війни, подібно як і страх жінок-мироносиць, має здатність паралізувати і не лише людей України, але й також цілий світ.

Однак, як ми бачимо, страх не паралізував Україну. Посеред хаосу, який принесла війна, українці знайшли хоробрість боротися і обороняти свої сім’ї і своїх ближніх. Більше того, люди України не лише сміливо захищають свою державність, але також захищають принципи свободи, демократії, справедливості і поваги до гідності особи; цінності, які цивілізований світ поважає та пропагує.

Ми можемо запитати себе, що є причиною такої хоробрості українців? Короткою відповіддю є їхня віра в Бога та у Воскреслого Господа. Згідно з давньою «Повістю временних літ», ще у першому столітті святий апостол Андрій підняв хрест Господній на берегах Дніпра, пророкуючи, що величне місто буде збудовано на схилах цієї ріки — сьогоднішнє місто Київ, яке протягом століть було центром віри і свідчення Божої любові до Божого люду. Століттями вороги намагались захопити ці землі, але кожного разу наші люди повставали з катакомб переможцями та з особистим досвідченням Христових страждань і розп’яття. І кожного разу вони подорожували до Воскресіння і відродження. Ось де народ України черпає свою силу.

Сьогодні страх має здатність заглушити голос світової спільноти. Подібно до жінок-мироносиць, знайдімо у собі сміливість побороти наш страх. Продовжуймо говорити одноголосно і єдиним серцем для добра людей України, не дозвольмо чужинському агресору поширювати ненависть та неправду. Розповідаймо правду про те, що відбувається в Україні, і у солідарності з українським народом переконуймо, що війна є злом і що мир є єдиним шляхом до майбутнього.

Наш голос є почутим. Світ єднається у молитві за мир в Україні та у допомозі страждаючому українському народу. Агресія Росії спричинила безпрецедентну гуманітарну кризу, якої не бачив світ від закінчення Другої світової війни, але також людство відгукнулося у безпрецедентному вияві любові та у наданні гуманітарної допомоги для постраждалих.

Ми молимось за мир в Україні та у цілому світі. В особливий спосіб ми молимось за людей в Україні, які переживають війну. Ми молимось за їхню безпеку, за безпеку їхніх сімей. Ми молимось за тих, які були вимушені залишити Україну і за тих, які залишились там. Ми молимось за тих, що померли. Нехай Господь благословить вас і Пресвята Богородиця візьме вас під покров свого омофору.

У часі святкування свята Воскресіння будьмо жінками-мироносицями. Звільнімось від усякого страху, який нас сковує. Йдімо і сміливо проповідуймо радість Євангельської вістки, Божої любові і милосердя для світу, щоб усі змогли досвідчити правдиву радість і надію у їхньому житті.

Ми, єпископи Української Католицької Церкви в Канаді, молимось, щоб ласка Божа наповнила ваші серця, серця ваших рідних та друзів та щоб радість та мир запанували між усіма людьми.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Ваші у Христі,

† Лаврентій Гуцуляк, ЧСВВ,
архиєпископ і митрополит Вінніпезький

† Давид Мотюк,
єпарх Едмонтонський,
апостольський адміністратор Нью-Вестмінстерсьої єпархії

† Браєн Байда, ЧНІ,

† Михаїл Вівчар, ЧНІ,

† Стефан Хміляр,