СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Ваші сльози — це наші сльози»: митрополит Василій Семенюк провідав вимушено переселених осіб, які проживають у Зарваниці
У неділю, 20 березня, архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій Семенюк відвідав біженців, які під час війни вимушено покинули свої домівки та знайшли прихисток у Зарваниці. Владика тепло поспілкувався з кожним, благословив та підтримав на дусі. Відтак розповів історію Зарваниці і чудотворної ікони Богородиці.
«Ваш біль — це наший біль, ваші сльози — це наші сльози, — наголосив архиєрей. — Тому ми зі щирим серцем хочемо надати вам все необхідне, щоб ви почувалися в спокої і комфорті. Звісно ми не замінимо ваших домівок, тому коли закінчиться війна, ми спільними силами будемо розбудовувати Харків, Маріуполь, Київ і всі постраждалі міста та села». Владика просив, щоб, перебуваючи в чудотворному місці, всі щоденно молилися та набралися благодаті, яка тут присутня. Уділивши благословення, митрополит кожному роздав іконки Зарваницької Матері Божої. Про це повідомляє пресслужба Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ.
Станом на сьогодні Зарваниця прийняла понад 160 осіб, які прибули з територій, де посилено ведуться бойові дії.
Цього дня владика очолив Божественну Літургію у Зарваниці. Архиєпископ спільно із місцевим духовенством здійснив усильне моління за український народ та його перемогу у війні. Відтак, на колінах молився вервицю перед іконою Матері Божої Зарваницької та здійснив Чин освячення води.
«Ми чуємо в Євангелії про велику кількість народу, які йдуть за Ісусом і слухають його науки, але між тим численним натовпом народу, ми бачимо хворого паралітика, — наголосив у своїй проповіді архиєрей. — Він був прикутий до ліжка і не в силі сам йти. Образ цього хворого є символом кожного з нас, коли ми входимо в стан гріха і стаємо нездатними побачитися з Христом…
Христос бажає донести нам, що неміч тіла часто пов’язана з неміччю людської душі. Тому спершу очищає душу паралітика і дарує зцілення тілесної недуги. Тому будьмо уважні до стану нашої душі, не живімо в гріхах, а при кожному упадку швидко вставаймо, щоб очиститися від того тягаря гріха та звернімо свій погляд на Ісуса. У погляді Христа ми побачимо погляд Бога, який дивиться на нас. Чи не плаче Він разом з нами? Чи не терпить разом з нами? Чи не сумує з нами у цей період важких випробувань? Бо Він знає, що наше життя то долина сліз. Хто як не Ісус знає важкість терпіння, бо Він сам перетерпів за нас муки на хресті».
У роздумах над євангельським читанням другої неділі Великого посту, владика сказав, що для оздоровлення хворого та його зустрічі з Христом потрібні були приятелі, які своїми зусиллями принесли його до Ісуса. «Можливо, саме ми є тими приятелями, які сьогодні повинні принести ближнього, що нездужає духовно чи тілесно, до нашого Спасителя. Допоможімо добрим словом, молитвою, порадою, милостинею, заохотою чи добрим прикладом. Можливо, наша допомога спасе комусь життя. Допоможімо нашим близьким отримати ту ласку зустрічі з Христом. Дозвольте Богові діяти через нас, станьмо знаряддям Божої любові для тих, хто є поряд з нами. Звернімо наш погляд на тих, хто поклав життя за своїх ближніх, молімося за їх блаженний упокій. За тих хто далі стоїть на варті нашого з вами спокійного сну, щоб Господь беріг їх живими. Станьмо тими, хто сьогодні несе поранених до укриттів, ризикуючи також своїм життям. Станьмо тими, хто подає руку допомоги нашим рідним братам зі Східної України. І приведімо їх до нашої духовної родини, до нашого храму. Огорнімо їх любов’ю, якою любить нас Бог. Запам’ятаймо, що горе нашого брата є нашим горем!»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦЛокації
Персони
Владика Володимир ФірманЄпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, титулярний єпископ Ліміси
