СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУкраїнська Греко-Католицька Церква опублікувала Катехизм для солдатів, щоб «залишатися людьми навіть серед жахів війни»
«Наша робота як військових капеланів — перетворити ненависть на моральну мужність, захищаючи людство. Це означає допомагати нашим солдатам залишатися людьми навіть серед жахів війни». Саме це підкреслює отець Андрій Зелінський, єзуїт, заступник Керівника Департаменту військового капеланства Української Греко-Католицької Церкви.
28 квітня 2022 року Департамент презентував книжечку «Катехизм християнського воїна», у кишеньковому виданні, навіть водонепроникному, щоб його можна було легко роздати Українській армії. 30 сторінок для підтримки солдатів у воєнний час. У буклеті пропонуються різноманітні молитви, іспит сумління та низка відповідей на актуальні запитання — від законного захисту до концепції гріха та відповідальності держави перед обличчям агресії. Вони детально розглядаються, пропонуючи відповіді, основані на Катехизмі Католицької Церкви.
«Ми хочемо сформувати іншу армію», — наголошує єзуїт. Збірник також містить низку пропозицій у формі декалогу, щоб допомогти солдатам жити та долати «моменти темряви».
- «Не дозволяй сум’яттю й тривозі сіяти морок розпачу у твоєму серці. З нами Бог, коли ми з Богом. Тому не припиняй вірити в остаточну перемогу Добра»;
- «Не припиняй спілкуватись з Богом, розповідати Йому про свій страх, гнів, біль і сподівання»;
- «З якими б викликами тобі не довелося зустрітися, завжди, за будь-яких обставин, залишайся людиною»;
- «Ніколи не втрачай почуття гумору. Якою б страшною не видавалася загроза, твій мудрий гумор змусить її знітитися»;
- «Коли страх починає долати твої переконання й пронизувати тіло й душу, не здавайся: думай про всіх, кого любиш, і про тих, хто любить тебе. Що б не діялося навколо, про тебе завжди пам’ятають ті, для кого саме ти в цьому світі є найкращим і найдорожчим!»;
- «Якою б темною не була ніч, світанок завжди неминучий!».
«Захищати та піклуватися про людяність наших воїнів, — пояснює священник, — це наше давнє покликання військових капеланів. Це жорстока війна головним чином тому, що ми бачимо насильство і жорстокість, які здійснюються без причини. І це може лякати».
«Братські могили в Бучі, знищення Ірпіня. У Маріуполі загинули, поховані, спалені російськими солдатами щонайменше 20 тисяч людей. Солдати першими прибувають на місця війни і першими бачать ці жахи», — розповідає отець Зелінський. «Від безглуздої жорстокості виникає почуття несправедливості. Віддані передовій, солдати бачать, що мирних жителів, їхні сім’ї ґвалтують, спалюють і вбивають. Тому цілком нормально, що на цей жах хочеться відповісти ненавистю. Наша робота — перетворити цю ненависть на моральну мужність».
«Я можу вбити?» «Я не можу вбивати?» «Ти можеш бути солдатом і християнином». «Для багатьох солдатів тут, в Україні, ці моральні питання є дуже важливими», — пояснює єзуїт. «Захищати справедливість, правду, бідних перед обличчям агресії є християнським обов’язком, як і зупинити божевілля тих, хто хоче все знищити». «Коли людина розуміє, що вона робить, вона виявляє, що її дії мають сенс і що почуття захищають психіку та стають джерелом мотивації. Наші воїни знають, що роблять: вони захищають свої родини та свою землю. Вони охороняють дар життя».
Ще більше про «Катехизм християнського воїна» можна дізнатися із інтерв’ю о. Андрія Зелінського, ТІ, для інтернет-видання «АрміяInform».
