У День мирянина відбулася Всеукраїнська проща до Страдчу

29 червня 2020

26 червня 2020 року відбулася Всеукраїнська проща до с. Страдч, присвячена пам’яті страдецьких блаженних Володимиру Приймі та Миколаєві Конраду, Дню мирянина та Всесвітньому року Біблії.

У День мирянина відбулася Всеукраїнська проща до Страдчу

За умов карантину богослужіння прощі цьогоріч були звершені у храмі Успення Пресвятої Богородиці с. Страдч. Вірні єдналися у молитві надворі, а також онлайн за посередництвом трансляції «Живого телебачення».

Очолив прощу високопреосвященний владика Ігор Возьняк, архиєпископ і митрополит Львівський. У співслужінні з ним Архиєрейську Божественну Літургію звершили преосвященний владика Михаїл Колтун, єпарх Сокальсько-Жовківський, преосвященний владика Миколай Бичок, єпарх Мельбурнський, преосвященний владика Петро Лоза, єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії, преосвященний владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії, місцеве та запрошене духовенство.

«Звідси так близько до Бога…»

На початку літургійної гомілії владика Миколай Бичок розповів історію із 1940 року про священника, який возом здійснював подорож до своєї сестри у м. Яворові. Люди, побачивши це, розпочали нарікати зі словами: «Ото священники утікають, а про нас людей не думають». Люди подумали, що священник утікає за кордон. Це настільки зачепило душпастиря, що він зупинився і дізнався від страдчан, що вони залишилися без душпастиря. Таким чином, священник вирішив залишитися у цьому селі, адже вже на той час залишився без свого основного служіння, бо владою було закрито Львівську богословську академію. Люди також розповідають, що коли цей священник разом із сім’єю переїжджав у с. Страдч, то старенька мама дружини дуже бідкалася: «Дорога така далека, гора така висока, куди ж ти мене привіз?» — запитала вона. «Але ж дивіться, мамо, звідси так близько до Бога», — заспокоїв стареньку отець Микола. Таке свідчення ми знаходимо в життєписі цього простого священника — отця Миколая Конрада.

Блаженні Миколай Конрад та Володимир Прийма: прості життя, наповнені любов’ю до Бога

«Сьогодні ми вкотре зібралися на моління, щоб вшанувати пам’ять страдчанських мучеників та в черговий раз пригадати собі їхнє звичайне, на перший погляд, просте життя, яке засвідчило їхню глибоку любов до Бога», — зазначив владика Миколай.

«Що було такого особливого у житті цих людей? Якщо поглянути на життєпис цих блаженних, то виглядає, ніби нема нічого особливого. Кожен із них виконував своє покликання: отець Микола Конрад, доктор богословських наук та професор академії, виховував молодь прикладом свого життя, залишився простим серед простих людей, котрі так прагнули Бога. Служив їм до кінця, як добрий пастир, який знав своїх овець на ім’я. Блаженний мученик Володимир Прийма, батько чотирьох дітей та простий господар, селянин, служив дяком у церкві. Ми не бачимо нічого надзвичайного в їхньому житті; все було просто і буденно. Зрештою, так як і в нашому житті. Тільки є одна риса, яка характерна для них — це любов. Саме через неї вони були так близько Бога», — продовжив свою науку проповідник, відзначаючи приклад життя блаженних новомучеників.

Любов визначила їхні останні години туземного життя

Відтак владика зазначив, що центром та джерелом відваги для блаженних стала любов до Бога: «Блаженні Володимир та Микола у центрі свого життя поставили Бога, якого любили і якому ревно служили. І саме ця любов визначила останні години їхнього туземного життя. Чи вони не розуміли, що їх чекає небезпека, коли підуть до хворої жінки? Розуміли. Але також розуміли, що людина потребує Бога. Їхня любов спонукала їх до конкретних вчинків: поділитися Господом та принести Його в родину. Чи вони не боялися? Думаю, що таки боялися, бо були звичайними людьми. Але любов до Бога і до ближнього давала їм відвагу засвідчити свою глибоку віру та палку любов».

«Кажуть, що людина у стресовій ситуації проявляє усе своє нутро. Блаженні мученики перед очима смерті повністю відкрилися і показали нам, якими вони були. Цей акт жертовної любові, запечатаний їхньою мученицькою смертю показує, що вони були такими ціле своє життя. Натомість, ці хвилини смерті були ніби екзаменом, де вони визнали Бога», — мовив архиєрей.

Миряни на передовій лінії життя Церкви

Не оминув проповідник також того факту, що ця проща була присвячена до Дня мирянина в Українській Греко-Католицькій Церкві. «У 1946 році папа Пій XII писав, що миряни перебувають на передовій лінії життя Церкви і саме через них вона є життєдайною основою людської спільноти. Вони є Церквою. Мирянин є місіонером, який перемінює власне середовище, де він знаходиться, і саме він щодня сповняє місію, вказуючи через своє життя іншим людям, що Христос посеред нас. Христос не тільки у храмі посеред нас, не тільки на прощі, але й на вулиці, у праці, вдома. Саме це є місією мирян-християн: бути живими свідками Христа у цьому світі, бути там, куди не може прийти священник чи богопосвячена особа», — підкреслив владика Миколай Бичок, єпарх Мельбурнський.

По завершенні Літургії відбулося освячення води та традиційна для Страдецької прощі присяга тверезості.

Кілька порад для здійснення покликання мирянина від Комісії УГКЦ у справах мирян

Варто також зазначити, що напередодні прощі до с. Страдчу Комісія Української Греко-Католицької Церкви у справах мирян приготувала привітального листа для всіх вірних УГКЦ. Зокрема, у ньому було подано кілька поряд для здійснення свого покликання мирянина: «В цей непростий для творення живих спільнот час, звертаюся до вас словами пастирського послання Синоду Єпископів нашої Церкви до мирян: «У цьому листі, дорогі брати і сестри в Христі, прагнемо закликати вас до щоразу більшого усвідомлення власного покликання бути Божим народом і до способу життя й дій, які з цього випливають. Насамперед читайте і вивчайте Святе Письмо […]. Не занедбуйте молитви — особистої, щоденної. А особливо — вчіть щоденних молитов своїх дітей, найкраще через особистий приклад і спільну родинну молитву, щоб українські сім’ї стали справжньою школою молитви та християнської любові […]. Цінуймо як найбільший дар Воскреслого Спасителя Його таїнственну присутність між нами у літургійному зібранні та в Євхаристії і не пропускаймо нагоди брати активну й повну участь у Божественній Літургії та інших богослужіннях не лише в неділі та свята, а і в інші дні тижня.

Ця літургійна дія церковної спільноти повинна також проявлятися в «літургії життя» — в побуті, в родинному колі і серед друзів, в місцях праці і відпочинку, у зустрічах і спілкуванні з іншими. Нехай у вашій любові одне до одного, у ділах милосердя, у турботі про потребуючих, у піклуванні про хворих і немічних кожен побачить Божу любов та милосердя. Підтримуйте діяльність різних об’єднань, братств і сестрицтв, ставайте їхніми членами, а там, де їх ще немає, разом із душпастирями творіть нові, щоб об’єднати спільні зусилля в служінні Богові й ближнім […]. Будьте готові відгукнутися на заклик своїх душпастирів брати активну участь в апостоляті і місії Церкви, зокрема звіщати Євангелія тим, які його ще не чули, щоб Боже Слово проповідувалося усім народам […]. Вдивляймося у святі постаті наших мучеників-мирян, а саме: святих страстотерпців Бориса і Гліба, які віддали своє життя за те, щоб не проливалася братня кров; святих Пратулинських мучеників, котрі були розстріляні, бо не зреклися батьківської віри; і блаженного мученика Володимира Прийми, який своїм життям та мученицькою смертю дав свідчення жертовної співпраці зі своїм душпастирем в нероздільній єдності Христового Тіла. Берімо за приклад їхнє життя та наслідуймо їхній приклад святості».