Щорічна проща у Заглині об’єднала вірних у молитві за мир та духовне прозріння

24 травня 2026

17 травня 2026 року мальовниче відпустове місце у лісі поблизу присілка Заглина знову стало центром паломництва для сотень вірних. Цьогорічну святкову Божественну Літургію очолив владика-емерит Степан Меньок, якому співслужили екзарх Одеський Михайло Бубній та численне духовенство. Співом супроводжував моління хор парафії Вознесіння Господнього м. Рава Руська під керівництвом п. Мар’яни Підчехи. Окремі тексти звучали на музику о. Зенона Злочовського.

Щорічна проща у Заглині об’єднала вірних у молитві за мир та духовне прозріння

Попри травневу спеку, як повідомляє пресслужба Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ, лісова святиня наповнилася щирою спільною молитвою та особливим духовним піднесенням.

Молитва і єдність

Розпочинаючи свою проповідь, владика Степан звернув увагу на глибокий контраст між відносним спокоєм Заходу України та щоденними випробуваннями прифронтового Сходу, зокрема Запоріжжя. Архиєрей закликав прочан не забувати про тих, хто перебуває в зоні бойових дій: «Щоб компенсувати цей мир, ви мусите підсилити свою молитву за Східну Україну, за прифронтові зони. Це дуже важне, це дуже для вас всіх важне».

Проповідник також провів глибоку паралель із життям перших християн, роздумуючи над читаннями з Діянь святих апостолів, які традиційно звучать у цей пасхальний період. Він нагадав про те, «як розвивалася первинна Церква» та якою великою є сила спільноти. Посилаючись на слова Спасителя, єпископ наголосив: «Спільна проща, дорогі мої, дає підсилення молитви. Ісус Христос каже: „Коли двоє або троє зберуться в моє ім’я, там я є між вами“».

Просте і послушне серце

Центральною темою богослужіння стали роздуми над неділею Сліпонародженого. Владика Степан детально зупинився на зціленні сліпця, підкреслюючи, що Господь міг оздоровити його одним словом, але виявив особливий знак, помазавши очі грязивом і пославши вмитися. Головним уроком цієї події архиєрей назвав беззастережний послух недужого: «Звернім увагу на поведінку цього слівого. Він послушно йде. От цей послух є дуже важливим. Вмивається і прозрів».

На противагу духовній сліпоті фарисеїв, яка є гріхом проти Святого Духа, владика протиставив простоту серця, що веде до істинного богопізнання. «Простота тих людей відкривала їм дорогу до пізнання Бога. Простота. Не треба богословської освіти, я вам скажу, великої. Коли людина в простоті шукає правду, Бог відкриває правду», — заявив проповідник.

«Ви всі покликані до святості!»

Особливо зворушливо пролунали слова архипастиря про загальне покликання християн до святості, яке закладається ще від самого лона матері. Владика Степан закликав вірних не боятися прагнути до досконалого життя: «Ви всі покликані до святості! Всі, без винятку! Тому що всіх вас вибрав Бог в момент зачаття вашого. Коли душу безсмертну вам вкладав в тіло ваше, Він вже вас бачив, знав і хоче, щоб ви були там, де є Він».

Євхаристія — дорога до святості

Окрему увагу у своїй проповіді єпископ приділив Пресвятій Євхаристії як найважливішому шляху до спасіння душі. Він наголосив на живій і дієвій присутності Христа у Найсвятішому Таїнстві: «Господь наш Ісус Христос приходить в нас. З вірою глибокою, якщо ви приймаєте Причастя, Господь в вас перебуває».

На підтвердження сили євхаристійного Христа владика Степан поділився реальним свідченням про зцілення важкохворої жінки, яка, за порадою священника, щодня приступала до Святого Причастя з простою молитвою: «Святе Причастя, вилікуй мене». Ця історія глибоко відобразила силу віри паломників, ставши живим доказом того, що для віруючої людини немає нічого неможливого.

Завершення молитовного святкування

Після завершення Божественной Літургії відбувся урочистий Чин прийняття нових членів до Архибратства Матері Божої Неустанної Помочі. Розповідаючи про великі привілеї цього братства, владика Степан закликав вірних, зокрема молодь від 14 років, активно долучатися до молитви та носити знаки приналежності до Богородиці. Опісля паломники разом молилися Молебен до Пресвятої Богородиці, який очолив владика Михайло Бубній.

Завершилося святкування уділенням усім присутнім повного відпусту, а також теплими привітаннями на адресу отця Петра Сала, який цього дня святкував 30-річчя свого священничого служіння. Священники та миряни подякували архиєреям за їхнє пастирське служіння біля Заглинської «Силоамської купелі». Під багатоголосий спів духовного гімну «Боже Великий Єдиний» та великодніх піснеспівів паломники повернулися до своїх домівок.

Довідка

Заглина — це відоме Марійське відпустове місце та духовний центр, розташований в однойменному урочищі (присілку села Монастирок) у Львівському районі Львівської області.

Історія місця пов'язана з явленням Пресвятої Богородиці побожній дівчинці Марусі у XVII столітті, після чого на місці з'явилося цілюще джерело, яке в народі лагідно називають «Марусею».

Після численних чудес та зцілень (зокрема, повернення зору доньці місцевого поміщика) єпископ Іван Ступницький у 1872 році надав Заглині офіційний статус відпустового місця. У XV–XVI століттях неподалік також існував давній чернечий монастир.

Попри переслідування, руйнування каплиць та спроби радянської влади знищити джерело, місцеві жителі таємно відновлювали святиню, а паломництво сюди ніколи не припинялося.

Сьогодні Заглина є впорядкованим духовним центром. На його території діє мурована каплиця, встановлено величну статую Богородиці та облаштовано відкриту басейн-купіль із хрестом посередині. За традицією прочани занурюються у цілющу воду джерела з молитвою про духовне та фізичне зцілення. Найбільші паломництва та молодіжні прощі відбуваються у травні та вересні.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ