СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Користаймо з запрошення бути святими», — владика Володимир Ющак у Неділю Всіх святих українського народу
Проповідуючи під час Архиєрейської Божественної Літургії у Неділю Всіх святих українського народу 5 липня 2020 року, владика Володимир Ющак наголосив, що «святі завжди жили і живуть поміж нами». За його словами, інколи ми навіть не усвідомлюємо цієї святості під час їхнього життя, інколи ми вважаємо їхню поведінку дивною. Однак, саме вони є тією сіллю землі та світлом для світу, якими ми повинні стати, завдяки запрошенню до святості, отриманому у Святому Таїнстві Хрещення.
Три тижні тому, в першу неділю після Зіслання Святого Духа, ми вшановували пам’ять всіх святих. Цього дня ми дякували Богові за людей, які своїм життям та діяльною любов’ю дійшли до оглядання Бога віч-на-віч. Ішлось не лише про блаженних і святих, яких офіційно проголосила Церква, але про всіх, головно безіменних, які, надіємось, наповняють небо. Встановлення Східною Церквою свята Всіх Святих у І Неділю після П’ятдесятниці має своє глибоке богословське значення. Зіслання Святого Духа — це день народження Церкви, яка має народжувати до вічного життя у Бозі своїх синів і дочок. Власне з цієї причини, зразу після Зелених свят, дякуємо Богові за плоди людської святості, які виросли на вченні, молитві та таїнственній послузі Христової Церкви.
Церква ніколи не забуває про свою головну місію — освячування Божого Народу. Вона проповідує Боже Слово, несе його до всіх закутків світу, щоб воно зроджувало віру в душах всіх людей.
Празник Всіх святих українського народу
В історії Церкви прийшов час, коли Добра Новина про спасіння дійшла й на землі Київської Русі. Боже Слово, за легендарним переданням, дійшло вперше над Дніпро, завдяки місійній послузі святого апостола Андрія Первозванного. Протягом століть воно знаходило сприятливий ґрунт у відкритих серцях місцевих людей та приносило щедрі плоди святості. Наша Церква, рішенням членів Синоду Єпископів, постановила, щоб у ІV Неділю після П’ятдесятниці, яку відзначаємо саме сьогодні, віддавати шану святим, які освятились як східні християни, у нашій Церкві та у нашому народі.
В цьому місці ми могли б вичисляти імена синів і дочок нашого народу, розповідаючи в подробицях про них та про те, як виявлялась святість у їхньому житті. Можна було б тут навести приклад святих княжої доби, розпочинаючи від князів Володимира і Ольги, згадати про святих страстотерпців Бориса і Гліба, синів князя Володимира. Не можна було б промовчати численних святців — монахів печерських зі святими Антонієм та Теодозієм Печерськими. Ми повинні згадати й св. Йосафата, мученика Полоцького, який віддав своє життя за єдність Святої Церкви на початку ХVІІ ст. Опісля ми повинні затриматись при Пратулинських мучениках, вбитих царськими посіпаками на Підляській землі в другій половині ХІХ ст. за те, що не хотіли вони покинути своєї Церкви. Лики наших офіційних святих, проголошених Вселенською Церквою блаженними і святими, як на разі, завершують: блаженна с. Йосафата Гордашевська, засновниця Згромадження Сестер Служебниць, та сучасні мученики української землі, які в другій половині минулого століття не піддались диктатові комуністичного режиму, а залишились вірними Христові та Його Намісникові на землі. Вони були винесені на престоли святим Іваном Павлом ІІ у 2001 році в часі його паломництва до України.
Митрополит Андрей Шептицький і молитва про чудо
Знаємо, що тепер ведуться в нашій Церкві ще інші беатифікаційні процеси, метою яких є офіційне винесення на престоли чергових синів і дочок нашої Церкви, головно мучеників ХХ ст., за їхнє повне віддання Богові та Його Церкві. Молимось також, щоб якнайшвидше завершився беатифікаційний процес Слуги Божого митрополита Андрея Шептицького. З цього місця можу лише закликати всіх вірних нашої Церкви до молитви про чудо за заступництвом Слуги Божого митрополита Андрея, тобто про підтвердження Богом його святості та про швидке завершення процесу і офіційне зачислення митрополита Андрея до лику святих.
Святі завжди жили та живуть поміж нами
Не важко зауважити, що перечислені вище блаженні і святі нашої Церкви, серед кількадесяти мільйонів актуальних мешканців України та, принаймні, кількох мільйонів членів нашої Церкви, становлять невеличку частину українського суспільства. Коли візьмемо до уваги ще кількість людей, які колись жили та були членами нашої Церкви і народу, то ці пропорції будуть ще меншими. Могло б видаватись, що святість і небесна слава — це привілей виключно для нечисленної групи найбільш втаємничених і вибраних осіб.
Правдою є, однак, що ми всі, кожен з нас, є покликані до святості. Святі завжди жили та живуть поміж нами. Привілей оглядати обличчя Бога, напевно, вже мають наші рідні, батьки, діди та члени наших родин і парафіяльних спільнот, які раніше відійшли до вічності. Ми просто могли не зауважити їхньої святості, яка проходила в покорі, в тиші, в молитві за себе та за нас. Їхнє життя, яке могло нам видаватись нецікавим, сумним, монотонним, навіть непотрібним, було одночасно життям, повністю довіреним Богові, та з почуттям духовної відповідальності за інших. Правдоподібно, не маємо навіть свідомості того, скільки духовного добра завдячуємо своїм близьким, які вже стали святими.
Блаженства — дорога святості
Не без причини, мабуть, Церква поручає нам читати сьогодні блаженства, записані євангелистом Матеєм, тобто Христову похвалу постави людей, які повністю довірили себе Богові, хоча обставини, в яких вони перебували, не були дуже оптимістичні та легкі. За Христовими словами, блаженними, тобто щасливими, які заслуговують на небо, є: вбогі духом, тихі, засмучені, голодні та спраглі справедливості, милосердні, переслідувані за правду, зневажувані, переслідувані, обмовлювані ради Христа. Не заперечимо, що ми знали і зустрічали таких людей, про яких Христос говорить, що їхнє є Царство Небесне, що вони успадкують землю, що будуть утішені, що вони наситяться, що зазнають милосердя, що вони побачать Бога і назвуться синами Божими та, що їхнє буде царство небесне. Ми маємо вчитись на їхньому прикладі, щоб стати блаженними та мати велику нагороду на небі, яку обіцяє Христос. Подібно як вони, ми повинні ставати сіллю землі та світлом світу та бути прикладом до наслідування для інших в дорозі до нашого Отця, що на небі.
Усі засоби, необхідні для осягнення святості, є доступними у нашій Церкві
У Старому Завіті поміж ізраїльтянами було переконання, що життєвий достаток та життєве щастя і здоров’я є ознакою Божого благословення. Сьогодні бачимо, що прояви святості і Божого благословення можуть бути зовсім інакшими. Потішає нас те, що ми всі набуваємо у своєму житті болючих і тяжких досвідів, які дають нам, однак, надію стати блаженними в Божих очах.
Сьогодні, у день Всіх святих українського народу, ми теж повинні усвідомити собі, що всі засоби, необхідні для осягнення святості, є доступними у нашій Церкві. У ній проповідується Боже Слово, тобто Добра Новина про спасіння. В нашій Церкві приноситься Безкровна Жертва у Пресвятій Євхаристії, яка подається нам на життя вічне. Наша Церква має також всі інші, потрібні до освячення засоби, якими, в першу чергу, є Святі Таїнства і молитва. Наша Церква, яка є частиною Вселенської Церкви, має по всьому світі свої власні структури. Тому не потрібно нам шукати якоїсь «кращої Церкви». Святість можна спокійно осягнути у нас, якщо цього лише хочемо та якщо Христове вчення є справді цінністю для нас.
Церковне життя повинно повернутися до церков
Дорогі у Христі сестри і брати!
Шануйте нашу Церкву! Вона нас освячує та веде до єдності з нашим Спасителем у вічності. Включайтесь діяльно у її життя. Пандемія COVID-19 спричинила, що ми дещо відвикли від недільного відвідування наших храмів. Ми інколи самі себе диспензуємо, оправдовуючись побоюванням перед зараженням. Але нашого релігійного та церковного життя не можна перенести тільки до віртуальної дійсності. Церковне життя повинно повернутися до церков. Тому всіх сердечно запрошую до своїх парафіяльних храмів. Особливо пригадую і заохочую про це пам’ятати тепер, в часі вакацій та літнього відпочинку. Не робім ні собі, ні своїм дітям, в цьому часі канікул від Бога, Церкви та недільної Служби Божої!
Без сумніву, недільна Божественна Літургія на телевізійному каналі була для нас в цьому важкому часі особливим Божим благословенням. Однак тепер, в першу чергу, вона призначена для людей старших, які не спроможні піти до церкви на Божественну Літургію з огляду на стан свого здоров’я. Вона призначена для осіб хворих, а також для молодих, але тих, які мають справді важливу перешкоду, щоб піти до церкви. Такими особами можуть бути, наприклад, мами, які опікуються маленькими дітьми. Пам’ятаймо також, щоб в часі транслювання по телебаченні Божественної Літургії ми повинні справді брати в ній участь, а не оглядати її, попиваючи каву чи чай або обираючи бараболю на недільний обід.
Користаймо з запрошення бути святими. Ми таке запрошення отримали, приймаючи Святу Тайну Хрещення. Бажаю всім, щоб, коли відійдемо вже до вічності, ІУ Неділя після Празника П’ятдесятниці, була днем, в якому буде вшановуватись також пам’ять і про нас, як про тих, які стали святими у Христі.
† Володимир Ющак,
єпарх Вроцлавсько-Ґданський
