Владика Михайло Бубній

Екзарх Одеський, Адміністратор Кримського екзархату, Голова Патріаршої комісії у справах монашества

Народився	16 вересня 1970 року в с. Хлівчани (Сокальський район, Львівська область).
Священичі свячення	19 серпня 1997 року із рук Блаженнішого Любомира Гузара, Отця і Глави УГКЦ.
Єпископська хіротонія	7 квітня 2014 року в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в м. Києві.
Інтронізація	12 квітня 2014 року у храмі святого апостола Андрія Первозванного в м. Одесі.

Дитинство та освіта

Народився 16 вересня 1970 року в с. Хлівчани (Сокальський район, Львівська область). Від 1977 до 1987 року навчався у Хлівчанській середній школі, а з осені 1988-го до осені 1990 року проходив військову службу в містах Вердері та Магдебурзі (Східна Німеччина), у батальйоні зв’язківців; за військовим фахом — радіотелеграфіст.

Священиче служіння

У 1991 році вступив до Львівської провінції редемптористів. Перші обіти склав 19 серпня 1992 року, а 7 квітня 1996 року склав довічні обіти.

Священичі свячення прийняв із рук Блаженнішого Любомира Гузара 19 серпня 1997 року в церкві Преображення Господнього у м. Львові.

Богословську освіту і священичу формацію здобував у Вищій духовній семінарії отців редемптористів у Кракові (філософія) та Тухові (богослов’я) в Польщі. Закінчив семінарію в 1998 році, здобувши ступінь магістра богослов’я. Ось як згадує владика Михаїл про ці роки навчання: «Я дякую долі, що мав можливість навчатися у Вищій духовній семінарії редемптористів у Польщі, бо саме там я часто зустрічався і спілкувався з місіонерами різних країн, зокрема з Африки, Азії, Південної Америки, Аргентини, Болівії та інших країн, оскільки дуже багато редемптористів Варшавської провінції працювали і продовжують працювати в різних країнах світу. Вони радо відгукувалися на запрошення ректора семінарії і прибували та розповідали нам, студентам, про своє місійне служіння, про культуру і виклики в тих країнах, про те, як люди на місійних теренах довший час чекали своїх апостолів і з відкритим серцем прийняли їх та уважно і з великим зацікавленням вслухаються у Слово Боже і долучаються до життя парафії».

Після закінчення семінарії виконував служіння префекта кандидатів до Львівської провінції редемптористів та сотрудника при парафії Успіння Пресвятої Богородиці в м. Тернополі.

У 1999–2001 роках був віце-префектом студентів у Вищій духовній семінарії редемптористів в Тухові (Польща). Від 20 січня до 30 червня 2000 року взяв участь в курсах вихователів у Салезіанському університеті в Римі.

У серпні 2001 року призначений ігуменом монастиря та настоятелем храму Святих апостолів Петра і Павла у м. Новояворівську (Львівщина).

27 червня 2002 року декретом Блаженнішого Любомира скерований на роботу до Постуляційного центру УГКЦ.

З червня 2002 року до травня 2005 року виконував служіння магістра новиків Львівської провінції редемптористів при монастирі Святого Герарда в Кохавино (поблизу Жидачева на Львівщині).

Від 9 травня 2005 року до вересня 2007 року був ігуменом монастиря Святого Альфонса та ректором Вищого духовного інституту імені блаженного священномученика Миколая Чарнецького у Львові. Водночас проводив численні парафіяльні реколекції та місії для різних груп вірних на Львівщині, Тернопільщині та в США.

Від 2007 року до 2010 року навчався в Папському східному інституті в Римі, здобувши ступінь ліцензіата канонічного права.

Від 2010 року по 2014 роки виконував обов’язки ігумена монастиря Святого Йосифа та пароха церкви Матері Божої Неустанної Помочі в м. Івано-Франківську.

Єпископська діяльність

13 лютого 2014 року у Ватикані було повідомлено, що Святіший Отець Франциск поблагословив рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви про призначення ієромонаха Михайла Бубнія, редемпториста, екзархом Одеського екзархату та Адміністратором Кримського екзархату УГКЦ.

Хіротонія новопризначеного екзарха Одеського та Адміністратора Кримського відбулася 7 квітня 2014 року в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві, а інтронізація — 12 квітня того ж року в Одесі, у храмі святого апостола Андрія Первозванного. Головним святителем став Блаженніший Святослав Шевчук, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви, а співсвятителями — архиєпископ і митрополит Львівський Ігор Возьняк та архиєпископ і митрополит Івано-Франківський Володимир Війтишин.

Про перші виклики єпископського служіння в Одеському екзархаті владика згадує так: «Проблеми і виклики, з якими я зіштовхнувся на південних теренах України… Насамперед, це брак духовенства. Наших вірних є тут досить багато, але проблема в тому, що вони розсіяні по всій території — містах і селах. Хоч вже минула чверть століття після виходу нашої Церкви з підпілля, велика частина цих теренів ще не огорнена душпастирською опікою нашої Церкви. У тих містах чи селах, де вже засновані наші парафії, люди тішаться, що матірня Церква їх не забула і що вони мають можливість ходити до своєї Церкви й задовольняти свої духовні потреби та зростати духовно у вірі батьків. Але на жаль, велика частина південної території, на якій розсіяні вірні нашої Церкви, не має ще своїх священиків і наших парафій, тому люди змушені долати десятки чи навіть сотні кілометрів, щоб узяти участь у недільному Богослужінні. Ще однією чималою проблемою в розбудові нашої Церкви на цих теренах є, звісно, фінансові труднощі. Усі ми свідомі того, що без фінансів багато не розбудуєш. Маленька громада не здатна утримати священичої родини і побудувати церкви, тому значна частина цього фінансового навантаження лягає на плечі правлячого єпископа. Зазвичай парафії на місійних теренах засновуються з однієї чи двох сімей. Трапляється, але рідко, що кілька або кільканадцять греко-католицьких родин відразу збирається, щоб заснувати парафію. Звичайно буває так, що одна сім’я хоче свого священика, звертається до єпископа, щоб скерував до них священика, а тоді душпастир приїжджає і починає служити в хаті цієї сім’ї. Потім шукають відповідне місце, щоб можна було зібрати більше число людей, а потім докладають максимум зусиль, щоб побудувати храм. І так крок за кроком зростає громада і будується Церква».

Гасло на єпископському гербі Владики Михаїла Бубнія: «Хто як Бог».

«Основна моя мета — це розвиток! Розвиток Одеського і Кримського екзархату. А це означає персональний розвиток, розвиток парафій, інтелектуальний і духовний розвиток моїх священиків, ну і, звісно, розбудова церковних структур екзархатів до утворення єпархії, архиєпархії та митрополії (усміхається). Моїм пріоритетом є також постійна формація священиків, щоб ті, які вже служать, постійно мали можливість брати участь у різноманітних курсах, наприклад курсах підвищення кваліфікації; священик постійно має зростати — як духовно, так і інтелектуально. А цьому слугує навчальна програма, програма постійної формації для духовенства та реколекції. Від того, як священник працюватиме над собою і над своїм зростанням, залежатиме також духовний, якісний і кількісний зріст парафії. Південні терени вкрай потребують нашого служіння. Маємо найперше забезпечити потреби наших вірних УГКЦ, але мусимо взяти до уваги, що тут ще багато нехрещених людей, дуже далеких від Бога і духовного життя. Щороку тільки в Одесі відбувається по кілька хрещень дорослих осіб. Тобто люди, приходячи до нашої Церкви, відкривають для себе духовний світ, відкривають свої серця для Бога і прагнуть Йому служити в нашій Церкві. Ми не закриваємося тільки для своїх людей. Наша Церква завжди була відкрита до всіх охочих і тих, хто шукає Бога. Тому задоволення цих духовних потреб людей — це також пріоритет у моєму служінні на цих теренах. І хочу сказати, що майбутнє нашої Церкви на цих теренах — дуже велике!», — підсумовує бачення свого єпископського служіння сам владика Михайло Бубній.

Рішенням Синоду Єпископів УГКЦ від 14 вересня 2017 року преосвященний владика Михаїл Бубній призначений головою Патріаршої комісії у справах монашества.

6 жовтня 2020 року Декретом Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава, — «ми, владою нам даною, отримавши згоду Синоду Єпископів, який проходив 29 вересня 2020 року Божого у форматі телесесії (онлайн) (постанова № 10), взявши до уваги припис кан. 114, § 2 Кодексу канонів Східних Церков, продовжуємо термін дії вищевказаного декрету». Тому владика Михайло Бубній продовжив виконувати служіння Голови Патріаршої комісії УГКЦ у справах монашества.

Відтак на Синоді Єпископів УГКЦ, який відбувався у м. Перемишлі (Польща) упродовж 7–15 липня 2022 року, владика Михайло Бубній знову був обраний головою Патріаршої комісії у справах монашества. Декрет про продовження дії попереднього Декрету опублікований 16 липня 2022 року.