СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиIV Апостольська подорож Папи Лева XIV в Іспанію. День сьомий
«Я вирушаю до Риму, зворушений тією великою любов’ю, якою мене оточили, і втішений свідченнями віри та любові до Церкви, вираженням великого католицького серця Іспанії», — сказав Папа Лев XIV, промовляючи наприкінці Святої Меси, яку він у п’ятницю, 12 червня 2026 року, відслужив у порту Санта-Крус-да-Тенеріфе. Це була остання велелюдна подія його IV Апостольської подорожі, тож він використав цю нагоду, щоб подякувати.
Папа мігрантам: Божа любов не знає кордонів і єднає серця
П’ятниця, 12 червня 2026 року, — це заключний день IV Апостольської подорожі Папи Лева XIV, у межах якої він від 6 червня перебуває в Іспанії. Останній етап цього візиту присвячений темі міграції, яка особливо торкається Канарських островів, іспанської автономної спільноти в Атлантичному океані поблизу узбережжя Марокко. Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
Прибувши напередодні на острів Ґран-Канарія, Святіший Отець зустрівся з мігрантами й тими, хто їм допомагає, з церковною спільнотою та відслужив Святу Месу. Після ночівлі у резиденції місцевого єпископа, в п’ятницю вранці він відлетів до Санта-Крус-де-Тенеріфе. З летовища Папа прибув до центру тимчасового розміщення мігрантів Лас-Райсес, що діє на території колишньої військової частини, де відбулася зустріч з мігрантами.
Божа любов не знає кордонів
Промовляючи до присутніх, Папа розпочав із того, що в Церкві цього дня відзначається урочистість Пресвятого Ісусового Серця, яке «для християн є представленням милосердної та нескінченної любові Бога до кожної людини». «У цьому контексті є провидінням можливість зустрітися, побачитися і, насамперед, знати, що, незалежно від місця нашого походження, Божа любов не знає кордонів, не робить розрізнень, дарується всім і збирає нас у єдності», — сказав Лев XIV, зазначивши, що думає про серця мігрантів, поранені численними труднощами, але також утішені любов’ю, отриманою «завдяки іншим відкритим, великодушним і милосердним серцям». Лев XIV нагадав, що для того, щоб пояснити універсальність любові, Ісус взяв за приклад учинок самарянина, людини, що походила з іншого народу та іншого віровизнання, яка допомогла пораненому подорожньому.
Обмін дарами
У цьому контексті Святіший Отець згадав про святих Педро де Сан-Хосе Беттанкура та Хосе де Анчієту, які «спонукувані Божою любов’ю», вирушили з цих островів, щоб проповідувати Христа в Америці, відкриваючи нові місіонерські горизонти. «Вони теж були мігрантами, які вирушили в невідоме, несучи з собою як головне багатство віру, надію та любов. На тих незнайомих землях святі мігранти та місіонери вміли ділитися тим, що мали, і водночас приймати те нове, що їм пропонували. Тому я заохочую також вас ділитися тим скарбом людяності, мрій та культури, який ви принесли на ці острови, і бути відкритими до того, що вам пропонують», — мовив Наступник святого Петра, зауваживши, що ми повинні відповідально переживати цей взаємообмін.
Вкорінені в Господі
Як зауважив далі Папа, всі ми деякою мірою є мігрантами, паломниками, що прямують до небесної батьківщини. З цього випливає заклик допомогти «зробити цю подорож більш людяною для всіх», а також подяка за співпрацю представникам уряду, різних інституцій і багатьох людей доброї волі. «Мене вразила назва вашого центру прийняття, який називається „Коріння“. Мій попередник, дорогий Папа Франциск, який дуже хотів бути тут з вами, любив використовувати образ коріння, щоб наголосити на необхідності не забувати про своє походження, зберігати єдність і покладатися на Господа», — сказав Лев XIV, побажавши учасникам зустрічі бути «міцно вкоріненими в Господі», щоб жодна буря не могла віддалити їх від Його присутності, «яка скріплює та дає життя».
Лев XIV: інтегрувати означає допомогти відбудувати майбутнє
«Прийняття відкриває двері; інтеграція допомагає переступити поріг. Допомога накладає бальзам на рану, а інтеграція відбудовує майбутнє», — цими словами Папа Лев XIV підсумував одне з головних послань свого візиту на Канарські острови. Під час зустрічі з представниками церковних і громадських організацій, які супроводжують мігрантів, Святіший Отець говорив про людську гідність, відповідальність суспільства та необхідність бачити в кожній людині не проблему, а брата чи сестру.
«Las Raíces» — місце першого прихистку
Останній день Апостольської подорожі до Іспанії Лев XIV розпочав із відвідин центру тимчасового прийому мігрантів «Las Raíces» («Коріння») у муніципалітеті Ла-Лаґуна на острові Тенеріфе. Центр, відкритий у 2021 році в колишній військовій казармі для реагування на міграційну кризу вздовж Канарського маршруту, сьогодні приймає 685 осіб із країн Західної Африки. Для багатьох із них це перший безпечний прихисток після небезпечної подорожі одним із найризикованіших міграційних шляхів у світі. Саме тут люди, які втекли від війни, бідності чи переслідувань, намагаються розпочати новий етап свого життя. Із центру прийняття Святіший Отець від’їхав на площу Пласа-дель-Крісто перед санктуарієм Крісто-де-ла-Лаґуна, де відбулася зустріч з організаціями, залученими в інтеграцію мігрантів.
Відкрите місто і відкриті серця
Папу привітав єпископ Тенеріфе, а далі прозвучали свідчення венесуельського священника Дарвіна Ріваса, який допомагає мігрантам, що прибувають на прикордонні узбережжя та трьох мігрантів. Розпочинаючи свою промову, Святіший Отець звернув увагу на особливість цього міста, яке називають «містом без мурів». «Найважчі для подолання бар’єри не завжди з каменю. Іноді вони криються у погляді, у страху чи в байдужості», — зазначив він. За словами Папи, море, яке оточує Канарські острови, приносить не лише човни з мігрантами, але й історії людського болю, надії та пошуку нового життя. «У місті без мурів також серце покликане відкритися, щоб прийняти їх», — наголосив Лев XIV, закликаючи вчитися «мови близькості», яка часто промовляє сильніше за слова.
Інтеграція як взаємний шлях
Центральною темою виступу Папи стала інтеграція, яку він описав як процес взаємного збагачення та відповідальності. «Інтегрувати не означає стирати історію тих, хто приїжджає, ані вимагати, щоб вони залишили позаду все, що є частиною їхньої пам’яті», — пояснив він. Водночас Святіший Отець підкреслив, що інтеграція не може означати співіснування паралельних світів без справжньої зустрічі між людьми. «Той, хто приїжджає, вчиться жити на новій землі, а той, хто приймає, вчиться розширювати свій дім, не розмиваючи власної ідентичності та не закриваючи серце для зустрічі». Лев XIV також звернувся безпосередньо до мігрантів, заохочуючи їх вивчати мову країни, поважати її закони та активно брати участь у житті суспільства, пропонуючи свої таланти й досвід.
Люди, а не юридичні категорії
Окрему увагу Папа присвятив людській гідності мігрантів. Він застеріг від спокуси дивитися на них лише через статистику, правові процедури чи політичні дискусії. «Говоримо, перш за все, про людей, створених за образом і подобою Бога, а не про юридичні категорії чи проблеми, які потрібно вирішувати», — підкреслив він. Після важких і часто небезпечних подорожей мігранти потребують не лише безпеки, але й визнання власної гідності і «вони шукають когось, хто скаже їм: твоє життя не є відкинутим, твоє страждання не є невидимим, твоя гідність не розчинилася у водах, які ти перетнув», — вів далі Папа, коментуючи слова одного з мігрантів. Святіший Отець також подякував численним церковним і громадським організаціям, які допомагають людям не залишатися назавжди в ролі жертв, а ставати активними учасниками життя суспільства.
Не мовчати перед обличчям несправедливості
Наприкінці промови Лев XIV різко засудив тих, хто наживається на людському відчаї, організовуючи незаконну міграцію, торгівлю людьми та експлуатацію вразливих осіб. «Зупиніться! Наверніться!» — закликав Папа. Він наголосив, що кожне життя, втрачене на міграційних маршрутах, є поразкою для всього людського роду, але існує й інше, менш помітне корабельне лихо — самотність, безнадія та ізоляція після прибуття і тому «інтегрувати означає запобігти цьому другому корабельному лиху».
Завершуючи промову, Святіший Отець нагадав, що останнє слово в історії міграції належить не страху чи байдужості, а Христові, який ототожнює Себе з кожним чужинцем і потребуючим. Згадуючи Святу Родину, що змушена була шукати захисту в Єгипті, Папа побажав, аби ця земля ставала дедалі більше місцем, «де всі визнають один одного і ставляться один до одного як брати».
Папа в Санта-Круз-де-Тенеріфе: зробити острів місцем зустрічі з Христом
Заключною подією IV Апостольської подорожі Папи Лева XIV стала Свята Меса з нагоди урочистості Пресвятого Христового Серця, яку він у п’ятницю, 12 червня 2026 року, відслужив у порту Санта-Круз-де-Тенеріфе на острові Тенеріфе, що є найбільним островом архіпелагу Канарських островів.
Людина народжена для зустрічі
Святіший Отець зазначив, що зустрітися в цей день, коли Серце Христове дозволяє нам споглядати Його як серце історії, є великою благодаттю. Папа подякував присутнім за віру та милосердя, про які він «отримав чимало свідчень під час цього апостольського візиту і які роблять цей архіпелаг, дуже відомий своєю красою та гостинністю, місцем, де Воскреслий Господь йде попереду нас і відкривається нам». Єпископ Риму звернув увагу на море, яке «нагадує про нескінченність, так само як і небо», однак, за його словами, «нескінченним є бажання, яке єднає Боже Серце з багатьма людськими серцями, чиї радощі й надії, смуток і тривоги знаходять відлуння у серці Церкви» (див. Gaudium et spes, 1).
Папа ствердив, що «жодна людина не є островом», адже «географічне розташування цієї дієцезії та душпастирські виклики, які стоять перед нею, свідчать про те, що ми народжені для зустрічі» і жодні перешкоди, відстані, небезпеки чи загрози не здатні зупинити людину у її подорожі. «Незалежно від того, чи ми залишаємося все життя в одному місці, чи вибираємо або змушені вирушати в дорогу, ніхто ніколи не стоїть на місці. У цьому полягає таємниця серця: внутрішнє покликання до виходу та зустрічі», — сказав він.
Віднайти себе через дарування себе
За словами Святішого Отця, «Серце Ісуса показує нам, як не загубитися у безплідній метушні». «Життя є тоді, коли дарується життя. Інакше все обертається навколо порожнечі», — констатував він, наголошуючи, що людина покликана до спілкування з Богом і «не може повною мірою віднайти себе, як тільки через щире дарування себе самої: її найглибше покликання — увійти в троїчний рух любові, яку вона отримує і якою ділиться» (Magnifica humanitas, 48).
Не піддаватися метушні
Папа Франциск повчав: «Багато людей відчувають глибокий дисбаланс, який змушує їх робити все на повній швидкості, щоб відчувати себе зайнятими, у постійній метушні, яка, у свою чергу, змушує їх руйнувати все, що їх оточує. Це впливає на те, як ми ставимося до навколишнього середовища» (Laudato si’, 225). Його наступник Лев XIV сказав, що «актуальні для туристичного потенціалу Тенеріфе, як для тих, хто вирішив провести тут відпустку, так і для тих, хто живе й працює на острові, спілкуючись із гостями з різних країн світу». «Чого прагне людське серце? Як відповісти на його спрагу так, щоб не обманути? Наскільки важливо, особливо для тих, хто орієнтується на Євангеліє, не зводити все до комерції та прибутку», — запитував Святіший Отець.
Місце убогих у Церкві
Коментуючи євангельське читання Єпископ Риму зауважив, що воно ще «більше підкреслює цей виклик і нагадує нам про багатство убогих: це парадокс, який безпосередньо стосується життя Ісуса, Його істини, шляху, яким Він і досі закликає нас іти за Ним». У згаданому уривку, Ісус благословляє Отця за це, що саме найменшим, тим, кого ніхто не вважає здатними мислити й говорити, Бог відкрив Себе. «Він збагатив їх тим, що залишається прихованим для тих, хто оточений захопленням і успіхом», — зазначив Папа додавши, що в Апостольському напоумленні Dilexi te він «хотів звернути увагу на це привілейоване місце убогих у Божому Об’явленні та в місії Церкви».
Вчитися з досвіду убогих
За словами Святішого Отця, «це таємниця, яка особливо відлунює на цих островах, що розташовані в центрі міграційних маршрутів і стають місцем першого прийняття для братів і сестер, чия подорож зазвичай супроводжується невимовними небезпеками та насильством». Для християн «найбільша благодать полягає в тому, що ми дозволяємо себе євангелізувати тим, кому допомагаємо, що ми впізнаємо таємничу мудрість Бога, записану в їхньому тілі: Виростаючи в крайній нестабільності, навчаючись виживати в найсуворіших умовах, покладаючись на Бога з упевненістю, що ніхто інший не сприймає їх серйозно, допомагаючи один одному в найтемніші хвилини, бідні люди навчилися багато того, що зберігають у таємниці свого серця», — вів далі Папа. Тим, хто ніколи не опинявся на межі виживання, мають багато що отримати з того джерела мудрості, яким є досвід бідних. «Лише порівнюючи наші скарги з їхніми стражданнями та нестатками, ми можемо отримати напоумлення, яке запрошує нас спростити наше життя. Господь, Який виправляє і виховує тих, кого любить бажає зробити життя нашої Церкви простим і радісним», — мовив Святіший Отець.
Лев XIV подякував присутнім за те, що вони «перетворють цей острів на місце, де можна зустріти Серце Христа в дружньому та гостинному обличчі людей і братніх спільнот». Він заохотив їх «звертати особливу увагу на підлітків і молодь, багатих і бідних, місцевих мешканців і гостей». адже «вони потребують того, щоб їх пізнавали поглядом, який бачить за межами зовнішності і розпізнає глибину їхнього неспокійного серця, яке нерідко, і можливо, несвідомо, спрямоване до Царства Божого і Його справедливості».
Папа попрощався з Канарами та Іспанією: втішений свідченням вашої віри
«Я вирушаю до Риму, зворушений тією великою любов’ю, якою мене оточили, і втішений свідченнями віри та любові до Церкви, вираженням великого католицького серця Іспанії», — сказав Папа Лев XIV, промовляючи наприкінці Святої Меси, яку він у п’ятницю, 12 червня 2026 року, відслужив у порту Санта-Крус-да-Тенеріфе. Це була остання велелюдна подія його IV Апостольської подорожі, тож він використав цю нагоду, щоб подякувати.
«Я дякую Богові та всім, хто зустрічав мене і хто різними способами співпрацював у приготуванні та проведенні різних заходів у Мадриді, Барселоні, Монсерраті та тут, на Канарських островах», — сказав він, додаючи, що з цього порту, який носить імʼя Святого Хреста, його думка охоплює ввесь світ та його рани. «Я хотів би звернутися до всіх із гаслом цієї моєї подорожі: „Підніміть погляд!“. Так, звернімо погляд на розп’ятого Христа: Його Серце є джерелом милосердя, яке єдине може врятувати людство, що потребує прощення та примирення, щоб досягти справжнього й тривалого миру. Піднімімо погляд, як це зробила Марія, Мати всіх стражденних, і під Її проводом знову рушаймо в дорогу з надією!»
По завершенні Євхаристійного богослужіння Папа від’їхав на летовище, де відбулася церемонія прощання за участі Короля Іспанії Філіпа VI. Після того, як Святіший Отець піднявся на борт літака, було виявлено несправність. Король Філіп VI піднявся на борт літака та запросив Папу зійти з літака. Через деякий час Святіший Отець, разом з своїми найближчими співробітниками, відлетів до Риму на борту королівського літака, люб’язно наданого Його Величністю. Він піднявся у небо о 18:08 місцевого часу (20:08 київського).
Співробітники Святого Престолу та журналісти, які супроводжували Папу, повернуться найближчими годинами іншим літаком, наданим авіакомпанією IBERIA.
