СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа: Споглядання і піклування — шлях до рівноваги зі створінням
Подолання наслідків занепаду світу вимагає визнати себе його частиною, аби відчути покликання оберігати його та захищати. Такими думками Святіший Отець поділився з вірними, й далі роздумуючи про відновлення світу після кризи, викликаної пандемією, звертаючи увагу на те, що кожен може і повинен стати «хранителем» Божого дару, яким є наш спільний дім.
«Споглядати й піклуватися: ось два наставлення, що показують дорогу до виправлення та відновлення рівноваги в наших стосунках людських істот із створеним світом», — сказав Папа Франциск, підсумовуючи свої чергові роздуми на тему «Оздоровити світ», якими він поділився під час загальної аудієнції в середу, 16 вересня 2020 року. Він зазначив, що для того, аби вийти з пандемії, ми повинні дбати про себе й піклуватися одні про одних, підтримати тих, які піклуються найслабшими, хворими й похилими віком, але також не повинно забракнути турботи про наш спільний дім: землю і кожне створіння.
Найкраща протиотрута
Покликаючись на енцикліку «Laudаto si’», Святіший Отець нагадав, що всі форми життя є взаємопов’язаними, а наше здоров’я залежить від здоров’я «екосистем, які Бог створив і доручив нам піклуватися про них». Зловживати ними, натомість, «є важким гріхом», а «найкращою протиотрутою від такого невластивого використання нашого спільного дому є споглядання». Бо ж коли не навчимося «зупинятися, подивляти й цінувати прекрасне», не дивно, що «кожна річ перетворюється в предмет для безсовісного використання та зловживання».
«Однак, наш спільний дім, створіння, не є просто „ресурсом“. Створіння мають цінність самі в собі та відображають, кожна в свій спосіб, промінь безмежної Божої мудрості та доброти», — сказав Папа, цитуючи Катехизм Католицької Церкви, наголосивши на тому, що ми «потребуємо відкривати цю цінність і цей промінь», для чого служать тиша, слухання та споглядання.
Зайняти властиве місце
Як зауважив Глава Католицької Церкви, без споглядання легко потрапити в «неврівноважений антропоцентризм», що переоцінює нашу роль, позиціонуючи як «абсолютних панів над всіма іншими створіннями». До цього «помилкового погляду» спричинилася «викривлена інтерпретація» біблійної розповіді про створення. «Експлуатувати створіння — це гріх», — додав він.
«Ми вважаємо, що перебуваємо в центрі, претендуючи на те, щоб зайняти місце Бога, й через це руйнуємо гармонію створення, гармонію Його задуму. Стаємо хижаками, забуваючи про наше покликання бути охоронцями землі», — сказав Папа, зазначивши, що ми потребуємо працювати й обробляти землю, щоб жити й розвиватися, але «праця не є синонімом експлуатації» й повинна супроводжуватися піклуванням.
Споглядальний погляд
Отож, за словами Святішого Отця, необхідно «відновити споглядальний вимір». Коли споглядаємо, то відкриваємо в інших і в природі «щось набагато більшого від їхньої корисності», відкриваємо «внутрішню цінність, надану Богом». Але не йдеться про те, щоби «дивитися на природу ззовні, ніби ми не є зануреними в неї». Споглядання, «яке веде до наставлення піклування», починається зсередини, «визнаючи себе частиною створіння», почуваючись «цілісною частиною цієї краси» та відчуваємо покликання «оберігати її та захищати».
«Той, хто вміє споглядати, з легкістю включиться у діло переміни того, що веде до занепаду та завдає шкоду здоров’ю. Він дбатиме про виховання та поширення нових звичаїв виробництва й споживання, про внесок у нову модель економічного зростання, що гарантуватиме пошану до спільного дому та до людської особи. Споглядальний у діянні схильний ставати сторожем довкілля. Це ж прекрасно: кожен з нас повинен бути сторожем довкілля, його чистоти, шукаючи способів для того, аби погодити прадавні знання тисячолітніх культур із новими технологічними знаннями, аби наш стиль життя завжди був сталим», — наголосив Папа.
Обов’язок, що стосується кожного
Підсумовуючи, Глава Католицької Церкви ствердив, що споглядання та піклування — це «два наставлення, що показують дорогу до виправлення та відновлення рівноваги в наших стосунках людських істот із створеним світом». Бо ці стосунки часто неврівноважені, однак, не слід забувати про те, що «Бог прощає завжди, ми — іноді, природа — ніколи».
Коли ж матимемо «братерські» стосунки зі створіння, стаємо «хранителями життя та надії». Такі оберігають спадок, який нам довірив Господь Бог, «аби ним могли втішатися прийдешні покоління». В цьому контексті Святіший Отець скерував думку до індіанських народів, «перед якими маємо борг визнання», та до рухів, асоціацій і згуртувань, які докладають зусилля «на захист своєї території з її природними і культурними цінностями».
«Не слід, однак, делегувати лише декому те, що є завданням кожної людини. Кожен з нас може й повинен стати „охоронцем спільного дому“, здатним прославляти Бога за Його створіння, споглядати їх і захищати», — сказав Папа.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
