СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа Франциск: Господь завжди втішає Своєю близькістю, правдою та надією
Під час ранішньої Святої Меси Божої в «Домі святої Марти» Папа закликав молитись за тих, які трудяться в «Червоному Хресті» та «Червоному Півмісяці». А в своїй проповіді запевнив, що Господь завжди потішає Своєю близькістю, правдою та надією.
«Сьогодні відзначається Всесвітній день „Червоного Хреста“ та „Червоного Півмісяця“. Молімось за тих осіб, які трудяться у цих заслужених інституціях: нехай Господь благословить їхню працю, яку вони добре звершують», — цими словами Святіший Отець зробив вступ до ранішньої молитви Святої Меси, яку він у п’ятницю, 8 травня 2020 року, очолив в каплиці «Дому святої Марти» у Ватикані, в якій могли єднатись усі бажаючі за допомогою засобів комунікації.
Христос потішає учнів
«Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у Мене. В домі Отця Мого багато жител. (…) І коли відійду і вам місце споготую, то повернуся і вас до Себе візьму, щоб і ви були там, де Я», — ці слова Ісуса, які Він промовим до Своїх учнів під час Тайної Вечері, записані у 14 розділі Євангелії від святого Івана, стали лейтмотивом проповіді Глави Католицької Церкви, який зазначив, що цей діалог Спасителя з апостолами був позначений сумом, адже Христос також звіщає, що однин із них Його зрадить. Однак, Він потішає Своїх учнів у найбільш відповідний для Нього спосіб.
Ми маємо багато способів для того, щоб втішити іншу людину: від найнеформальніших до дуже формальних, як наприклад, словами телеграми «Мені дуже прикро, що…». Але, на переконання Вселенського Архиєрея, в такий спосіб людину не можливо потішити, адже мова йде про чисту формальність. Ісус втішає зовсім в інший спосіб і ми повинні його знати, щоб, коли переживатимемо важкі життєві моменти, могли відчути це втішання Спасителя.
Ісус втішає Своєю близькістю
З цього біблійного уривку бачимо, що Христос завжди втішає в близькості, правді та надії. Власне, цими трьома елементами, як наголосив Папа, можна охарактеризувати стиль утішання, який Ісус завжди застосовує. Перш усього, мова йде про близькість: Він ніколи не чинить цього на відстані: Він поряд із Своїми апостолами. Господь дуже часто присутній у тиші, проте, ми усвідомлюємо, що Він є поряд, завжди біля нас. Ця близькість — це Його стиль, який можемо зауважити, зокрема, у Його Втіленні, адже Він забажав стати близьким до нас, взявши на Себе людське тіло. Господь потішає, не використовуючи порожніх слів, а навіть більше — віддає перевагу тиші, мовчанню, однак, завжди перебуває близько, поряд.
Христос потішає правдою та надією
Але Спаситель втішає також і правдою. Він правдомовець, не говорить формальних фраз, що є обманом, як ось: «Не переживай, все буде добре, все мине, нічого не трапиться…». Він не приховує правду, бо Він є Правдою, тому й звіщає Своїм апостолам, що Він йде на смерть. Як зазначив проповідник, не варто приховувати правду, а слід з покорою визнати, що всі ми перебуваємо перед обличчям смерті.
Третім елементом, який на переконання Святішого Отця, характеризує стиль утішання, використовуваний Ісусом, є надія. Він каже: «Так, це складний момент, проте, хай не тривожиться ваше серце: майте віру в Мене, бо в домі Отця Мого жител багато. Я йду, аби приготувати вам місце». Ісус йде, щоб відчинити нам двері того дому, куди Він бажає нас привести: «Я повернусь і вас візьму з Собою, щоб ви були там де і Я». Він повертається кожного разу, коли хтось із нас відходить із цього світу.
Спаситель не стверджує, що ми не страждатимемо, що все буде гаразд. Ні! Він каже правду: ми також повинні будемо зустрітись із смертю, але Він буде поряд і переведе нас за руку до дому Отця, тому, хай не турбується наше серце, нехай воно перебуває в мирі. Близькість Ісуса, правда та надія — це основа втішання.
На закінчення проповідник підкреслив: «Нелегко дозволити Господеві, аби Він нас втішив. Часто, у неприємні моменти ми ображаємося на Господа і не дозволяємо Йому прийти і промовити в такий спосіб, з цією ніжністю, з цією близькістю, з цією лагідністю, з цією правдою і з цією надією. Просімо благодаті, аби навчитися дозволяти Господеві нас втішати. Господнє втішення є правдомовним, воно не обманює. Воно не є знечуленням, ні. Але є близьким, правдомовним і відкриває нам двері надії».
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
