СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Борис Ґудзяк виступив із доповіддю на міжнародній конференції про священничу ідентичність
26 лютого 2021 року архиєпископ і митрополит Філадельфійський владика Борис Ґудзяк віртуально взяв участь у міжнародній конференції Католицького університету Айхштетт-Інґольштадт, присвяченій «священничій ідентичності».
Разом із професоркою Кларою Чізар з Румунії та професором Андрашом Мате-Тотом з Угорщини він розмірковував над питанням способу життя та ідентичності священників. Його запросили представити ситуацію і контекст Української Греко-Католицької Церкви.
Владика поділився з учасниками історією власного покликання та досвідом єпископського служіння в Західній Європі та Сполучених Штатах Америки.
«Спосіб життя та ідентичність священника в Українській Греко-Католицькій Церкві мінялися радикально і часто протягом останніх 100 років», — наголосив митрополит Борис.
Архиєпископ поділив ці 100 років на 5 періодів:
- У перший період — від 1920 року і до початку Другої світової війни — священство було доволі традиційним. У час австрійського панування духовенство стало елітою західно-українського суспільстві. Священники були вчителями, будівничими шкіл і порадниками у світських, політичних та економічних справах.
- 1939 року цю традицію брутально атакував радянський режим, і наступних 20 років тривали жорстокі переслідування. Усі єпископи були заарештовані, а священники, що залишились вірними Апостольському Престолові, майже всі депортовані на Сибір. Це був період мучеництва.
- З початком 60-тих років почалися зміни. Церква залишалася предметом переслідувань, але вони були не такими брутальними. В цей період радянська влада була переконана, що УГКЦ навіть в підпіллі, вимирає, зникає. Статистично, так і було. До середини 1980-х років залишилося близько 300 священників. Священники цього часу були свідками, ісповідниками.
- 1985–2000 роки. Церква опинилася на свободі і почався перехідний період. Священники перетворилися на будівничих. У цей час збудували до 2000 церков і каплиць. Через кілька років число священників зрівнялося з довоєнним. Наголос був на відновленні і розбудові.
- Від початку 2000-их ми маємо нові обставини: шок глобалізації та віртуалізації спілкування трясе суспільством, і священники не виняток.
«Зараз стоїть питання, як нам рухатися вперед. Цими роками Церква починає визнавати, що ностальгійної відбудови недостатньо, щоб відповідати на потреби нового покоління. Досі священство було модерним феноменом — позитивістичне, ієрархічне. Ця парадигма зникає і з’являється вакуум. Багато молодих священників заново відкривають моделі ранніх століть християнства. Є потреба прямого близького контакту із спільнотою».
Митрополит Борис Ґудзяк також накреслив проблеми, з якими стикаються священники Української Греко-Католицької Церкви у сучасному мінливому світі.
За матеріалами Філадельфійської архиєпархії УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
