СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Борис Ґудзяк: «Папа Франциск є з Україною»
Рим — Папу Римського Франциска і надалі слід переконувати та більше працювати з подолання амбівалетної позиції Ватикану щодо російсько-української війни. Так вважає Борис Ґудзяк — митрополит Української греко-католицької церкви, голова архиєпархії у Філадельфії (США). Він був серед учасників Синоду Єпископів УГКЦ, що завершився в Римі минулого тижня.
За підсумками церковного зібрання у розмові з «Радіо Свобода» відомий науковець та громадський діяч Борис Ґудзяк поділився думками про:
- (не) можливість візиту Святішого отця до України,
- недоліки колишньої української дипломатії,
- підтримку українців з боку понтифіка та католиків у світі,
- про сміливість УГКЦ говорити з Франциском відверто,
- про відповідальність кожного на своєму місці в Україні та в діаспорі.
Чи вдалося під час Синоду (3–13 вересня 2023 року) говорити про візит папи Франциска до України? Чи понтифік так само непохитний у своїх намірах, якщо відвідати країну-жертву, куди його запрошують, тоді слід поїхати і до країни-агресорки, де його не хочуть бачити?
Про такі його міркування я не можу судити, бо не було підстав саме про це говорити. Папа Франциск дуже хотів передати Синодові єпископів УГКЦ, що він є з Україною.
Він передав нам 226 своїх публічних висловів, тобто він прилюдно як лідер понад мільярда католиків у світі 226 разів говорив про Україну, її терпіння. Я не знаю, лідер якої країни так часто про це говорив.
Ми також свідомі, що католики у світі дуже відкрито поставилися до наших біженців у Польщі, Словаччині, також у США, де президент — католик, 30 % палати представників — католики, 25 % католиків у сенаті, а католики становлять 22 % населення у США.
Це дуже важливо, що папа говорить про Україну і там, де наше представництво немічне — Африка, Південня Америка.
Очевидно, ми думаємо, що його поїздка в Україну мала б позитивний ефект. Але понтифік вже казав, що не планує здійснювати візитів, окрім наступного — до Марселя у Франції (22–23 вересня). Та нам треба зосереджуватися на тому, де є наша проблема — це Путін і Росія.
Власне, деякими виступами Святіший отець, свідомо чи ні, але заважає боротися з цією проблемою. Як ви гадаєте? Його слова беруть на озброєння католики-пацифісти та прибічники «партії капітуляції України». Папа ніби співчуває українцям, але практично не говорить про відважну націю, яка надвеликою ціною виборює своє існування.
Так і є. Тому над цією двозначністю нам треба працювати. Дякуючи Богу, мільярд католиків нас підтримує, зокрема в країнах-сусідах, які реально допомагають Україні в обороні, економіці та гуманітарних питаннях.
Тобто останні висловлювання понтифіка про російських імператорів, хай потім і з частковим виправдовуванням, на вашу думку, не дуже впливають на вірних католиків?
Ні, ні. Звісно, папу Франциска ще треба переконувати (щоб краще розумів українське питання), всіх треба переконувати.
І нас також треба переконувати, зокрема, чи знаємо ми щось про страждання і терпіння в Судані, чи ми звернули дуже увагу на повінь у Лівії чи землетрус у Марокко. Що ми про це знаємо? Кожна людина живе у своєму контексті, у своїй культурі.
Але ще ніколи значна частина світу так не об’єднувалася довкола якоїсь країни, як ось щодо України. Звісно, зіграли роль сучасні ЗМІ, та ми не можемо зупинятися. Це є інформаційна боротьба. Росія використовує для цього неспівмірні ресурси. І вона це робила, коли ми спали. Згадаймо, що перед великим російським вторгненням Україна понад два роки не мала у Ватикані свого посла.
Маєте на увазі серйозні прогалини з боку української держави щодо розвитку відносин зі Святим престолом часів незалежності?
Думаю, це об’єктивний факт, можливо, ми не мали тих дипломатів.
Пам’ятаю, як зустрічався з українськими дипломатами в Італії, то вони не були з Україною, вони на острові Капрі займалися своїм бізнесом, для них і народ, і українська мова були далекими.
Тож, відсутність посла у Ватикані це є сигнал, який для України тоді був неважливий.
Як зробити Папу Франциска справжнім амбасадором України у світі?
Читайте його тексти. Деякі виступи є проблематичними, і папа сам це визнав. Але там, де немає українського голосу, де немає посла, де українці не попрацювали, то голос папи Римського звучить: Україна переслідувана, їй треба помагати, моліться за неї, має повернутися справедливість відповідно до міжнародного права.
Зустріч Синоду Єпископів УГКЦ із Папою Франциском, 6 вересня 2023 року
А голос української релігійної громади у світі та й діаспори загалом вважаєте нині достатньо потужним у цьому плані? Бо з України інколи лунають закиди, мовляв «мало працюють, щоб переконати Ватикан та інші держави».
Завжди можна робити більше. Я народився в діаспорі і говорю з вами по-українськи, приїхав і працював в Українському католицькому університеті, який ставила на ноги діаспора, фінансувала діаспора, коли в Україні гроші розкрадали, коли владоможці розтерзували країну.
Не будемо тицяти один на одного пальцями, а робімо на своєму посту максимально, що можемо, і потім складаймо іспит совісті перед Всевишнім. Якщо хто має конструктивні поради, як можна це робити краще, я завжди готовий слухати.
Незалежно від позиції Ватикану, протягом останніх півтора року УГКЦ продовжує гідно виконувати свою історичну роль у підтримці українського народу в боротьбі за свободу, а з іншого боку — демонструє вірність Святому престолу, який дуже критикують в Україні, та й Блаженніший Шевчук сміливо виступає щодо окремих скандальних заяв папи. Як це позначається на УГКЦ, її популярність зростає чи навпаки?
Я надіюся, що розумні люди доброї волі не робитимуть висновків на підставі тієї чи іншої фрази якоїсь однієї особи, навіть якщо це папа Римський.
По-перше, візьмуть до уваги ті 226 виступів, а по-друге, просто реально слід оцінити, що робить УГКЦ.
Чому Український католицький університет став мрією студентів? Чому католицька соціальна доктрина, пунктами якої є солідарність, субсидіарність, тобто вирішувати на нижчому рівні питання загального добра, чому ці постулати стали частиною мантри цілого нашого народу?
Деякі ці принципи проповідувалимитрополити УГКЦ Андрій Шептицький (1865–1944) та Йосиф Сліпий (1892–1984) протягом XX століття.
Ми бачили, як корупція та олігархат нас послабив.
Українська Греко-Католицька Церква — не державна Церква, і не прагне нею бути. Вона старається дуже серйозно підходити до вишколу своїх священників, своїх вірних, вона старається цілісно втілювати соціальну доктрину і старається жити християнським життям.
Чи вона завжди це робить? Кожний судить сам.
Я не сумніваюся, що роль УГКЦ з допомоги відродженню українського народу буде тривати. Бо це церква, яка була з Україною і з українцями у найважчі часи. Вона не співпрацювала з комуністами. І сьогодні наша Церква має відвагу говорити правду в очі сильним світу цього.
Розмовляла: Наталка Кудрик для «Радіо Свобода»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
