СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиГолова Папської Ради: Екуменізм провадить Святий Дух, ми — Його знаряддя
Голова Папської Ради сприяння єдності християн кардинал Курт Кох розповідає про досягнення та нові виклики збагачуючого та непростого екуменічного шляху.
Шістдесят років тому, 5 червня 1960 року, святий Іван XXIII заснував Секретаріат сприяння єдності християн, що 1988 року став Папською Радою. В інтерв’ю для ватиканських медіа очільник цієї установи кардинал Курт Кох розповів про виклики, що постають перед учасниками екуменічного шляху.
Важливість спільної мети
Він зазначив, що протягом останніх 60-ти років у цій сфері було досягнуто значного поступу. «Однак справжньої мети екуменічного руху, а саме відновлення єдності Церкви, ще не досягнуто», — підкреслив ієрарх, пояснюючи, що в даний час одна з найбільших проблем полягає саме у відсутності справді міцного консенсусу щодо мети екуменізму: всі погоджуються, що єдність необхідна, але немає згоди щодо форми цієї єдності. А наступні кроки, за його словами, можна робити лише тоді, коли існує чітка мета.
Екуменічна молитва в Люнді (Швеція), 2016 рік
Взаємозбагачення і пошук спільного
Екуменічний шлях, як зазначив журналіст Массімільяно Менікетті, часто описують як взаємообмін дарами, тобто Церкви вчаться чогось одна від одної. В цьому контексті він запитав кардинала Коха, як інші Церкви вплинули на Католицьку протягом шістдесяти років офіційного екуменічного діалогу та які дари католики подарували іншим християнам.
Голова Папської Ради сприяння єдності християн зазначив, що від Церков та церковних спільнот, народжених з Реформації, Католицька Церква перейняла, насамперед, центральність Божого Слова в житті Церкви, в богослуженнях та в богословській думці. Від православних Церков католики можуть багато чого навчитися стосовно синодальності в житті Церкви та колегіальності єпископів. Зі свого боку, на цьому екуменічному шляху католики пропонують іншим християнам усвідомити цінність універсальності Церкви: оскільки Католицька Церква живе у співвідношенні між єдністю Вселенської Церкви та безліччю місцевих Церков, вона може своїм прикладом свідчити, що єдність і різноманітність не протирічать одне одному навіть у екуменізмі.
Папа Венедикт XVI та Патріарх Вартоломей І, 2006 рік
Сфери екуменічного діалогу
Пояснюючи, яким чином здійснюється екуменічний діалог, кардинал Курт Кох виокремив три напрямки: діалог милосердя, тобто дбання про підтримку дружніх відносин між різними Церквами; діалог істини або богословський аналіз спірних питань; та духовний екуменізм, тобто глибоке і узгоджене прийняття усіма вірними молитви Христа про те, «щоб усі були одно».
Папа Іван Павло ІІ та Константинопольський Патріарх Димитрій І, 1980 рік.
Пригадуючи нещодавнє відзначення 25-тої річниці енцикліки святого Івана Павла II «Ut unum sint» (Щоб усі були одно), очільник Папської Ради сприяння єдності християн підкреслив, що це була перша в історії енцикліка про екуменізм. Він вказав на важливість того, що 30 років після ІІ Ватиканського Собору Папа Войтила нагадав, що Католицька Церква «незворотно зобов’язалася» прямувати екуменічним шляхом. Усвідомлюючи, що видимим орієнтиром повного сопричастя є Єпископ Риму, Іван Павло ІІ закликав християнські спільноти знайти таку форму здійснення першості Папи Римського, яка б, «не відмовляючись жодним чином від сутності його місії, відкрилася на нову ситуацію», як «взаємовизнане служіння любові».
Внесок Римських Архиєреїв у екуменізм
Підсумовуючи внесок Римських Архиєреїв у екуменічний діалог, починаючи від ІІ Ватиканського Собору, ієрарх зазначив, що між ними була велика послідовність і злагодженість. Папа Іван XXIII, за його словами, добре розумів, що відновлення єдності християн є надзвичайно важливим для оновлення Католицької Церкви. Папа Павло VI сприяв ухваленню Декрету про екуменізм «Unitatis redintegratio». Він був першим Єпископом Риму, який відвідав Всесвітню Раду Церков.
Папа Павло VI та Архиєпископ Кентерберійський Артур Майкл Ремзі, 1966 рік.
Папа Іван Павло II був переконаний, що в третьому тисячоліттідоведеться зіткнутися з великим завданням відновити втрачену єдність, і вказував на приклад мучеників, що належать до різних Церков і які, жертвуючи власним життям, вже досвідчилиєдність. Папа Венедикт XVI вважав екуменізм основним обов’язком Наступника святого Петра. Для Папи Франциска, як наголосив кардинал Кох, важливо, аби різні церковні громади спільно прямували шляхом екуменізму, бо, таким чином, єдність зростає.
Екуменічна відповідальність єпископів
Цього року Папська Рада сприяння єдності християн планує опублікувати «Посібник з екуменізму» для єпископів. Пояснюючи мету посібника, очільник цієї установи зазначив, що кожен єпископ покликаний дбати не тільки про єдність у своїй дієцезії та єдність між місцевою та Вселенською Церквами. Його служіння повинно охоплювати також охрищених некатоликів. «Тому в різних місцевих церквах єпархіальні єпископи несуть основну відповідальність за єдність християн», — підкреслив він, додаючи, що завдання цього посібника полягає в тому, аби допомогти єпископам усвідомити свою екуменічну відповідальність та втілювати її в життя.
Ознайомлювати вірних з результатами екуменізму
Розповідаючи про ще одну публікацію — журналу «Acta Oecumenica» — кардинал Кох зазначив, що сьогодні багато вірних не проінформовані щодо розвитку екуменічного діалогу й тому вважають, що він стоїть на місці. Власне, завдання цього журналу полягає в тому, аби ознайомити вірних з науковими працями й, насамперед, документами, підготовленими та опублікованими екуменічними комісіями, а також подавати інформацію про екуменічну діяльність Папи Франциска та Папської Ради сприяння єдності християн.
Екуменічна молитва в місті Барі (Італія), 2018 рік
Екуменізм під час пандемії
«Екуменізм відбувається у зустрічі та діалозі. Як на цю діяльність впливає теперішня пандемічна криза?» — таким було наступне запитання, відповідаючи на яке кардинал Курт Кох зазначив, що, справді, тепер нелегко проводити реальні зустрічі, а при проведенні екуменічних обговорень на віддалі, тобто онлайн, виникають різні труднощі. Але, з іншого боку, така складна ситуація сприяє зближенню християнських Церков. Це стало очевидним, наприклад, коли Папа Франциск запропонував усім християнам приєднатися до спільного проказування молитви «Отче наш» 25 березня цього року за закінчення пандемії. Ієрарх підкреслив, що від імені Святішого Отця він надіслав запрошення главам християнських Церков приєднатися до цієї ініціативи, і більшість одержувачів дуже швидко відгукнулися, висловлюючи вдячність.
«Це показало мені, — поділився він, — наскільки глибокими стали тим часом екуменічні стосунки, і наскільки їх можна поглибити в дуже складних обставинах. Але, звичайно, ми будемо дуже щасливі, коли зможемо знову проводити особисті зустрічі й діалоги з нашими співрозмовниками».
Провідник екуменізму — Святий Дух
Минуло майже десять років з того часу, як 1 липня 2010 р. Папа Венедикт XVI призначив кардинала Курта Коха Головою Папської Ради сприяння єдності християн. В цьому контексті наш колега Массімільяно Менікетті попросив його поділитися своїми думками про цей період.
«Я багато чого навчився, — підкреслив він — і неодноразово пересвідчився, що в екуменічній діяльності завжди отримуємо більше, ніж те, що можемо дати. Я усвідомлюю, що існує лише один завідуючий екуменізмом і ним є Святий Дух; ми, так звані екуменісти, є лише його більш-менш слабкими знаряддями».
Кардинал Кох на завершення додав, що цей скромний ювілей є нагодою подякувати Святому Духові й попросити Його й надалі супроводжувати екуменічний шлях, «дозволяючи нам робити позитивні кроки, які дедалі більше наближають нас до єдності Церкви».
Кардинал Курт Кох з делегацією Константинопольського Патріархату, яка отримала мощі святого апостола Петра, 29 червня 2019
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
