СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПроповіді та промови
Владика Богдан Дзюрах: Перемагати диявола і його слуг «кров’ю Агнця і словом свідчення»
Перемагати диявола і його слуг «кров’ю Агнця і словом свідчення». «Кров Агнця» — це символ жертовної любові аж до кінця, аж до смерті. А «слово свідчення» — це слово Божої правди, яка розвіває темряву омани і брехні. Саме такою владою Ісус Христос володів на землі. І саме такою владою Він поділився зі своїми учнями.
Владика Гліб Лончина: Як цінити Божий дар незалежності? Шанувати людину!
Далі нам треба призадуматися над тим, як маємо ми, люди ХХІ століття, цінити цей Божий дар і докластися до того, щоб розвинути його на Божу славу, вживаючи свої таланти та ділячись ними із нашими ближніми для спільного добра. Це станеться, коли будемо шанувати ЛЮДИНУ… І підтримувати добрі почини кожного.
Митрополит Борис Ґудзяк у День Незалежності: «Свобода передбачає любов, служіння і відповідальність»
Сьогоді ми святкуємо незалежність від зла та гніту, від тих, хто вбиває тіло і душу, вихолощує історію та колонізує майбутнє. Проте наше свято не «проти», не «від». Незалежність — це позитивний вибір. Це не просто відділення чи відчуження. Ми не можемо позбутися залежності одне від одного. Ми не можемо «звільнитися» від свободи, принципів, цінностей. Віддалення від Бога лежало в основі ідеології кожного геноциду ХХ століття. Ми повинні триматися правди, хай там що.
«Господь завжди є біля нас, ближче, аніж ми думаємо», — владика Ярослав Приріз
Присутність Ісуса в нашому «човні» не означає, що буря не відбудеться. Це дивує багатьох людей, які вірять, що присутність Христа означає майже магічна відсутність критичних становищ, гіркого досвіду, ситуацій, коли ми можемо собі сказати: «Я б ніколи не подумав, що це може трапитись зі мною». Коли Ісус є присутнім біля нас, це не означає, що ми не можемо мати багато викликів, непередбачуваних труднощів. Але Його присутність у «човні», поряд з нами, змінює те, як ми переносимо цю бурю нашого життя — різного роду труднощі.
Митрополит Ігор Возьняк: «Господь завжди звернений лицем до людини, якій пропонує свою руку»
Життя кожної людини — не просте, бо вона крокує розбурханими хвилями світу, які бажають разом із ворогом-дияволом втопити її у вічному терпінні «морських мук». Проти людини здіймаються сильні вітри диявольських навіювань, духовні війни її залякують, щоб потурати грішним практикам життя світу. Вірним святої Церкви необхідно знаходитися у Христовому кораблі, довірити себе Богові й повторяти: «Ти істинно — Син Божий!» Господь завжди звернений лицем до людини, якій пропонує свою руку, а людина, буває, навіть не хоче й пальця простягнути Господу Богу?
«Церква, яка не проповідує Христа Воскреслого, заперечує саму себе, перекреслює свою природу», — владика Богдан Дзюрах
Сьогодні сам Воскреслий Спаситель кличе, спонукає нас, своїх учнів у ХХІ столітті, знову і знову увіходити до човна і перепливати на «той бік», тобто виходити поза межі нашого малого світу, тієї нашої «Галилеї», до якої ми призвичаїлися і в якій нам, як правило, є зручно, безпечно і, признаймося, комфортно. Ісус закликає нас скеровувати наші кроки і нашу увагу «на той бік», на ті території і на тих людей, котрі надалі ще живуть в неволі старого, або і новітнього поганства, не мавши дотепер нагоди пізнати Божу любов і спасіння, яке приніс Христос Господь.
Владика Діонісій Ляхович: «Хліб наш насущний, земний і євхаристійний; хліб, що дає життя дочасне і вічне»
«Поруч з нами, — як каже о. Юрій Щурко, завідувач кафедри Біблійних наук УКУ, — завжди є голодні та спраглі люди — не завжди їжі, але часто — любові, співчуття, підтримки, уваги, милосердя, прощення, доброго слова, заохочення, посмішки… І сьогодні Господь каже до нас, подібно як колись до своїх апостолів: «Не треба їх відпускати, відсилати до когось, накидати комусь, відмахуватись від них, робити круглі очі, чи в розпачі втікати від них. Ви дайте їм їсти. Не потрібно багато. Тільки те, що маєте: свій час, ідеї, гроші, енергію, таланти, спритність, відвагу, оптимізм, посмішку, смирення, повагу, вірність…».
Сестри служебниці у Бразилії: завжди зі своїм народом
Сьогодні розповідаємо про діяльність Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії у Бразилії.
Владика Богдан Дзюрах: «Божа логіка виявляється у трьох „с“ — солідарність, співчуття, служіння»
Ми не мусимо віддавати усе, але мусимо вчитися віддавати бодай оте мале, що ми так запопадливо зберігаємо «на чорний день», на власний «чорний день», натомість Господь хоче, щоб ми не чекали на власний «чорний день», бо він, правдоподібно, ніколи не настане, але змінили чорний день на світлий у житті цієї конкретної людини, котра тут і тепер перебуває у великій нужді і потребі. Проблема не є в самих проблемах, проблема також не є в тому, що в нас немає достатніх засобів для подолання проблем і труднощів. Справжня проблема полягає в байдужості, у відсутності співчуття і у небажанні поділитися із іншими тим малим, що ми самі маємо.
«Бог працює через кожну людську істоту, реалізовуючи свій план для спасіння світу», — владика Ярослав Приріз
Чудовою благовістю є те, що Бог потребує нас. Бог, який не потребує нікого, однак зі своєю милістю працює через своє творіння — людину. Ми є важливі для Господа, немає значення, що наше життя може здаватись без сенсу, але очевидно воно є унікальне у цьому світі. Бог працює через кожну людську істоту, реалізовуючи свій план для спасіння світу. Поки ми не виконаємо цю Богом-заплановану місію, щось у цьому світі буде завжди залишатись незавершеним. Це свідчить про те, наскільки кожен з нас є важливим в очах нашого Господа.
Владика Василій Івасюк про фізичну і духовну сліпоту у нашому повсякденному житті
Нам боляче дивитися на сліпих, але ще більший біль народжується, коли ми бачимо людину із духовною сліпотою. В одних це може бути гордість і зарозумілість зі свого становища в спільноті, чи зі свого багатства, чи з особистої краси тіла, знання, титулів і т. п. Є ті, що засліплені жадобою грошей, мамони, вигоди, розкоші. Вони не бачать у світі людей нічого доброго, шляхетного, чесного, святого. Є ті, що у своєму засліпленні всіх і все критикують, очорнюють, обкидають болотом. І є ті, очі яких повні зависти чи ненависті до ближніх, до людей. Хтось затемнений у своїй неосвіченості.
Владика Ярослав Приріз про пророка Іллю: «Там, де зникає Бог, людина потрапляє в рабство ідолопоклонства»
Ця Старозавітна подія, по-перше, ще раз пригадує нам про першу заповідь: поклонятися єдиному Богу, а по-друге, навчає, що першочерговим завданням молитви є навернення. Там, де зникає Бог, людина потрапляє в рабство ідолопоклонства, як це нам представили тоталітарні режими. Натомість, справжнє поклоніння Богові означає віддати себе Йому та Божому провидінню.
