СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Зміст особистої молитви цілком віддзеркалює наше життя», — владика Володимир Груца у Неділю про Митаря і Фарисея
Дякуймо Богові сьогодні одні за одних. Особливо за тих, хто переживає навернення, дивиться в напрямку неба. Про це попросив єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир Груца під час проповіді до вірних у храмі Різдва Івана Хрестителя (Винники) у Неділю про Митаря і Фарисея, 13 лютого 2022 року.
«Знову збираємося в цей недільний день у храмі. Нас християн багато чого пов’язує з храмом, зокрема і з цим храмом Різдва Івана Хрестителя. Приходимо сюди, щоб помолитися, перемінитися, тут хочемо щось зачерпнути, щось залишити. Євангельське слово (Лк. 18, 10–14) сьогоднішньої неділі хоче нам в цьому допомогти. Тому перенесімося разом з євангелистом Лукою у храм, де моляться двоє людей: митар і фарисей. Саме вони є героями сьогоднішньої притчі», — попросив на початок своєї проповіді владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ. Про це інформує пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.
Хто такий фарисей?
За його словами, саме слово «фарисей» означає «відособлений» або «відокремлений». Фарисеї була однією з давньоєврейських шкіл. Вони також творили партію, яка виражала певний релігійний напрямок.
Три головних питання, пояснює архиєрей, вивчали фарисеї у Законі — суботній відпочинок, виплата десятин та обрядова чистота. Ісус, щоправда, знайшов друзів серед фарисеїв: Никодим, Йосиф з Ариматеї та можливо багато інших, які зі страху не признавалися. Релігійність фарисеїв обмежувалася обрядовістю суто зовнішнього характеру. Якщо зовнішні приписи виконані, то людина нічого більше не винна Богові.
«У Новому Завіті фарисеї часто є критиковані, як лицеміри (Мт. 23, 25.26), які чіпляються до найменших дрібниць, або, говорячи одне, роблять інше. Фарисеям було байдуже внутрішнє життя чи стан душі, тобто смиренна і щира молитва, покаяння. Фарисей знав закон, виконував його, так би сказати, був побожний. Тут нічого закинути. Але всі заслуги приписує собі. Він Бога не потребує. Може, лише для того, щоб похвалитися. Хочеться запитати: Фарисею, чи ти забув, що створений Богом, що все отримав в дар?», — сказав владика Володимир.
Усвідомлення своєї гріховності від митаря
Відтак проповідник звернув свою увагу на постать митаря: «Прийшов на молитву і митар. Митарі не були такі близькі до релігії, як фарисеї. Вони збирали з людей податки, були чиновниками чи слугами окупаційної влади. Митар є грішний, але він свідомий цього і молиться: „Боже милостивий, будь мені грішному“. Ці слова ввійшли в традицію Церкви саме як Митарева молитва».
Гордість або виправдання?
«Бог дивиться на серце людини, готовий прийти до відкритого і щирого серця. Гордість — це перший гріх наших прародичів з наслідками на ціле людство. Фарисей в гордості тішиться і дякує, що не такий, як інші. Він дійсно не такий, бо не вміє в покорі схилити голову перед Богом. Фарисей також не подякував Богові за митаря, який якраз в тій хвилі пережив внутрішнє навернення», — зазначив єпископ-помічник.
Бачимо, каже владика Володимир, як гріх руйнує людину. Зокрема, гріх гордості глибоко закрадається в людське серце і керує людиною. Ні фарисей, ні митар не були досконалими людьми, але митар був виправданий за свою покору — і таким він пішов додому. Він може впевнено піднести очі вгору, радіти Божим прощенням. Доля фарисея була трохи іншою. Не тому, що Бог карає. Це людина втікає від Бога, а Він її шукає.
«Пригадаймо наслідки першого гріха Адама і Єви. Вони ховаються зі страху, а Бог їх шукає. І так Він шукав людину протягом цілої історії спасіння. Оскільки людина мала здатність втікати, то Ісус приходить на землю у Різдві, щоб людина могла піднестися до Бога. Ісус схиляє голову перед Предтечею в Йордані, щоб ми могли піднести голови вгору», — доповнив свою думку проповідник.
Молитва віддзеркалює наше життя
Також єпископ-помічник Львівської архиєпархії звернув увагу на молитву обох осіб: коли зустрічаємо Бога, то бачимо, де є наша недосконалість. Ми в молитві Богові дякуємо, щось просимо, перепрошуємо.
«Молитва також показує, ким ми є. Тобто, зміст особистої молитви цілком віддзеркалює наше життя», — наголосив він.
«Заклик переміни і покаяння скеровую найперше до себе, бо на Святій Літургії часто повторюю слова молитви: Боже милостивий, будь мені грішному!» — зазначає архиєрей. І просить: «Віддаймо Богові нашу неміч, щоб піти додому оправданими, піти з Богом, який нам пропонує свою любов. Ми часто себе порівнюємо з гіршими і тішимося, що ми не такі. Чому ж не рівняти себе до кращих і тягнутися до них?»
«Митар став різдвяною людиною, бо на взір пастухів чи мудреців зумів упокоритися! Можливо, хтось ще сумує за Різдвяними святами. Ми відпустили цьогорічні Різдвяні свята в історію, але залишімося різдвяними людьми!» — додав на завершення владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
