СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Якою людиною є я?»: роздумували медики під час традиційних вечірніх чувань у соборі Святого Юра
У перший понеділок місяця, 6 листопада 2023 року, в архикатедральному соборі Святого Юра відбувся молитовний вечір для медиків за участі єпископа-помічника Львівської архиєпархії УГКЦ владики Володимира Груци.
Вечір розпочався Божественною Літургією, під час якої була можливість приступити до сповіді, як повідомляє пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.
Після завершення богослужіння до лікарів з духовним словом звернувся владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ. На початку він привітав усіх присутніх на молитовному вечорі: «Особливо сьогодні вітаю всіх тих, хто служить у сфері медицини. Молимося за медиків, за хворих людей і за наших пацієнтів».
Важливість єдності з Богом
Проповідник закликав цього вечора під час чувань зануритися і піти на глибину роздумів про те, якою людиною є кожен з нас: щасливою чи нарікаючою. За його словами, євангельське слово цих днів нас супроводжує на дорозі роздумів. Нема кращого проповідника, ніж Ісус Христос.
«Сьогодні у Святій Євангелії на Божественній Літургії ми чули свідчення Ісуса про Його єдність з Богом. Найважливішим у нашому житті є перебування у єдності з Богом. Людина є суспільною, соціальною істотою. Людина є релігійною. Вона завжди потребує когось. Хтось нам може допомогти, хтось може ранити», — зазначив проповідник.
Пригадка притчі про багача і Лазаря
Далі пригадав недільну притчу про багача і Лазаря. «Багач не мав імені, його ідентичністю було багатство. Він нічого не робив поганого, немає мови про те, що він живе проти релігійних законів. Питання: чи він робив щось добре? Цього також не знаємо. Чи вдалим є те життя, коли ми стараємося лише нічого поганого не робити? Думаю, що для багатьох це може бути каторга. Коли тоді робити добро? Вже нема сили», — зауважив архиєрей.
Відтак додав, що Лазар не нарікає у своєму горі, а займає позицію терпеливого чекання.
Перейдімо у роздумах, — попросив єпископ-помічник, — до лікарняних палат, коридорів, клінік. «Коли йдемо вулицями Львова, здається, що ми усі є здоровими. Коли переступимо поріг лікарні — самі хворі люди. Людина живе у тривозі про свій діагноз. Чи можна всім допомогти? Ні. Чи можна всіх вилікувати? Також ні. Питання: як людина з цим живе? Людина, яка вміє терпеливо прийняти у своє життя, має більше сили жити», — переконаний він.
Чи щасливими ми є?
Також владика Володимир запевнив, що релігійна людина, християнин, той, хто плекає віру в Ісуса Христа, завжди має більше сили. Більше того, навіть присутність у Божому храмі, відчуття естетики й краси виводять людину зі себе. Людина виходить до чогось вищого. «Не емоційно чи нервово, а духовно. Людина прагне Божественного, святого. Якщо людина чогось прагне, до чогось йде, вона це також зустрічає. Позаяк життя — це не лише прямування до цілі. Це також сам шлях, рух по цій дорозі», — зазначив він.
«Ми є немічними і грішними людьми. Людина, яка все ж старається бачити свої гріхи і їх аналізувати, не матиме часу на гріхи інших людей. Дуже важливо для нас, йдучи на глибину роздумів, подумати собі про те, якою людиною є я? Чи щасливою?» — закликав до роздумів архиєрей.
«Ми були на Святій Літургії, прийняли Причастя. Ми зустріли Ісуса Христа. Чи ми є людьми злоби, нарікання, шемрання? Чи щасливими? Бо від цього залежить наше фізичне і психічне здоров’я. Запрошуємо до роздумів у молитовній тиші», — додав владика Володимир.
Далі лікарі мали час на роздуми в тиші під супровід Ісусової молитви.
Завершився молитовний вечір Молебнем до святого Герарда та помазанням єлеєм.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
