СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Володимир Груца: «Любов до ближнього завжди нерозривно пов’язана з любов’ю Бога»
Відносини з людьми нас можуть ранити, але також через них ми лікуємося. Сам Ісус є не лише вчителем, який знає закони, а також є лікарем. Цим Він показує нам приклад, що для лікування чи зцілення когось потрібно затриматися і мати час. Таку думку висловив владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, під час проповіді до вірних в архикатедральному соборі Св. Юра у неділю, 29 листопада 2020 року.
«Сьогоднішнє євангельське слово пропонує нам дві частини для роздумів. В обидвох випадках стоїть тема любові, яка дуже тісно пов’язана з людськими відносинами», — зауважив на початку своєї проповіді архиєрей.
Ким є мій ближній?
На його переконання, Ісус завжди відповідає на питання та пояснює, якщо бачить щирість тих, хто його питає. Він зауважив, що також в сучасному житті вчителі хвалять учнів чи професори студентів, які щиро ставлять питання, але при цьому не провокують. При цьому проповідник пояснив, що законовчитель, який запитував Ісуса про те, що потрібно робити, щоб мати вічне життя, і так мав відповідь, бо в законі було написано, що потрібно любити Бога і свого ближнього. За його словами, таке просте речення показує нам гармонію між Богом і людиною. А також наголошує на тому, що мало того, щоб просто знати, бо важливо цим жити.
«Він далі питає Ісуса: ким є мій ближній? Чи ми собі колись ставили питання: „Хто є моїм ближнім?“» — запитує владика Володимир.
І відповідає: «На перший погляд, моїм ближнім є той, хто є біля мене поруч, кого добре знаю. Проте, Ісус не відповідає прямо законовчителю, а заставляє його трохи подумати. Такою є Божа педагогіка: тому розповідає чудову притчу про милосердного самарянина. В центрі уваги Він ставить покалічену людину».
Як знаємо зі змісту притчі про милосердного самарянина небезпечною дорогою з Єрусалиму до Єрихону було поранено чоловіка. Повз нього пройшли старозавітний священник і левіт. Лише самарянин зупинився, щоб допомогти пораненому чоловіку.
Покинута людина потребує нашого часу і ресурсів
«Нещодавно ми мали реколекції для єпископів і роздумували над цією притчею. На думку нашого реколектанта, найбільша проблема була в тому, що священник і левіт не мали часу і неготові були вкладати ресурси в покалічену людину. Чужинець, яким був самарянин, звернув увагу на людину. Ісус докладно і послідовно розповідає про всі його кроки. Через нього закон стає життєдайним і продовжує життя людині. При чому до цього цих двоє людей навіть не зналися. Тим більше, що юдеї ворогували зі самарянами століттями. Самарянин заходить зненацька і змінює свої плани, на відміну від двох попередніх осіб», — поділився єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
«Ми можемо бути дуже добрими теоретиками, — переконаний владика Володимир, — багато всього знати, але нічого не робити. Важливо більше бути тими самарянами, ніж законовчителями. Самарянин дотикає до болючого місця. Хто дотикає болісного життя, той влучно може діткнути також й інших, а відтак лікувати. Замало казати про те, що все буде добре. Як буде добре, якщо зараз є зле. Покинута людина потребує нашого часу і ресурсів».
На його думку, завжди існує небезпека інвестувати в нерухомість чи якийсь комфорт, а забути про людину чи про себе. Тоді нема кому в тому всьому жити. Бо саме життя швидко минає. Архиєрей навів приклад про те, як часто в селі люди будують хату, гарно прибирають, закривають на ключ і живуть десь поруч біля стодоли в т. зв. літніх кухнях. В результаті, так і не встигають пожити в новій хаті.
Моїми ближніми не є тільки ті, кого я добре знаю, а також і ті, кого я вперше зустрів в житті…
«Моїми ближніми не є тільки ті, кого я добре знаю, а також і ті, кого я вперше зустрів в житті. Може, навіть випадково. Може статися так, що ми, йдучи дорогою, побачимо, що хтось поруч лежить. Перша думка, що то п’яний, але також в людини можуть бути проблеми зі здоров’ям. Що найменше варто підійти і поцікавитися, подивитися чи дихає», — переконаний проповідник.
Любов ближнього нерозривно пов’язана з любов’ю Бога
«Чому важливо любити ближнього? Бо любов ближнього нерозривно пов’язана з любов’ю Бога. Ісус не ставить на перше місце якусь кар’єру чи навіть здоров’я, багатство чи знання. Для нього істотною є любов. Про це він в притчі питав апостола Петра і про це через сьогоднішню притчу також питає і мене», — переконаний Преосвященніший Володимир.
Фото: Ірина Баранська-Вороніна
За матеріалами релігійного інтернет-ресурсу «Духовна велич Львова»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
