Владика Богдан Дзюрах: «Бути людиною! Простота, людськість та мудрість Блаженнішого Любомира». Частина І

16 жовтня 2020

Продовжуємо публікувати серію духовних спогадів про Блаженнішого Любомира Гузара під назвою «Сім штрихів до портрету Блаженнішого Любомира». Цього разу пропонуємо Вашій увазі трьохчастинний цикл духовних роздумів преосвященного владики Богдана Дзюраха, Секретаря Синоду Єпископів УГКЦ.

Владика Богдан Дзюрах: «Бути людиною! Простота, людськість та мудрість Блаженнішого Любомира». Частина І

Вступ

Коли мене попросили написати статтю про людяність Блаженнішого Любомира Гузара, я не відразу погодився, бо завдання видавалося не з легких. З одного боку, не хотілося повторювати всім відомих і, може, навіть дещо зужитих висловів і фраз чи, ще гірше, виходити назустріч поверховим очікуванням тих, хто бажає «посмакувати» побутовими деталями життя нашого старця, які були закриті для стороннього ока. За роки проживання з ним під одним дахом у нашому будинку в Княжичах накопичилося багато такого роду фактів і спогадів… Проте навряд чи розповідь про це допомогла б нам збагнути глибину людяності, доброти і простоти того, кого ще за життя називали найбільшим моральним авторитетом українського народу.

З іншого боку — з огляду на те, що людяність була характерною прикметою і життєвим кредо покійного патріарха, у серці виникали побоювання: а чи вдасться пояснити, передати суть цієї чесноти саме так, як її сприймав, розумів і переживав цей великий чоловік? Бо в іншому разі це будуть суб’єктивні, власні роздуми на задану тему. Тут не достатньо зовнішнього, емпіричного погляду. Потрібна певна духовна інтуїція, здатність співвідчувати і співпереживати з тим, про кого пишеш, щоб передати бодай якоюсь мірою глибину і широту його світогляду, переконань та ідеалів. Якщо можна застосувати аналогію з поясненням Священного Писання, зміст якого можна правильно відчитати і зрозуміти лише в Дусі, у якому воно було написане, — так само й думку Блаженнішого Любомира можна збагнути тільки наблизившись до його особи в дусі смирення та молитовного прохання, щоб він сам покерував нашим мисленням і допоміг збагнути принаймні дещо з того, що для нього було таким близьким, важливим, дорогим і що виразилося в лаконічному гаслі-ідеалі «Бути людиною».

Проте я «узявся за перо», згадуючи, що саме так Любомир Гузар казав своєму секретареві, коли вони мали починати роботу з документами на комп’ютері. Не маючи претензій ані на вичерпність, ані на непомильність, бажаю лишень поділитися з вами, дорогі читачі, деякими думками і роздумами про людяність, яку Блаженніший Любомир залишив нам у спадок як свій найцінніший дар, і разом з вами зачерпнути бодай трохи з бездонної криниці мудрості нашого національного і церковного старця — для нашого пожитку і на славу Божу.

Бути людиною — мрія Блаженнішого Любомира

Бути людиною — це словосполучення для багатьох греко-католиків спонтанно і природно асоціюється з Блаженнішим Любомиром Гузаром. Цей вислів був відомий ще за життя його автора, головно завдяки документальному фільмові «Любомир. Бути людиною». А відразу після відходу його до вічності ввійшов із легкої руки журналістів у топ цитованих фраз патріарха. Цю фразу охоче підхопили всі: громадські діячі, політики, журналісти, священнослужителі, богопосвячені особи, віруюча молодь. Остання навіть заснувала при греко-католицькій парафії в італійському місті Помпеї молитовну спільноту з назвою «Бути людиною».

У Вінниці постане пам’ятник Блаженнішому Любомирові в нетиповому, як для церковного ієрарха, образі: постать представлена на повний зріст, руки опираються на простенький посох, поверх підрясника — звичайний «светерик», як любив називати покійний патріарх цей предмет свого гардеробу, що зігрівав його в холодну пору року. Очевидно, за саме таким задумом авторів ідеї і скульпторів проглядається бажання показати людяність і простоту Любомира.

Бачимо з різних інтерв’ю, дописів чи виступів архипастиря, що «бути людиною» для нього було не ствердженням певного факту, довершеного стану, а радше виражало місію, покликання, програму, про втілення якої він мріяв і навіть, як сам визнавав, молився. Ось як Любомир Гузар про це казав у згаданому вище фільмі: «Моя мрія у житті — бути людиною. Але я не є стовідсотково певний, що то значить бути людиною»; «Моя мрія в житті — бути людиною, навіть моя молитва, щиро вам скажу, щоб я був людиною, доброю, нормальною людиною».

На перший погляд, таке бажання патріарха Любомира може видаватися трохи незвичним. Більш очікуваним, мабуть, було б почути від нього про духовне, релігійне прагнення, наприклад про бажання стати святим, і про його щоденні молитви й змагання за досягнення цього високого християнського ідеалу. Зрештою, хіба ж Святе Писання не визначає для віруючих саме такого постулату: «Як той, хто вас покликав — святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі, написано бо: „Ви будете святі, бо я святий“ (1 Пет. 1, 15–16; пор. Лев. 11, 44; 20, 7.26)? То ж чи можна вважати бажання бути людиною аж таким великим і важким для досягнення ідеалом, щоб він став предметом його та наших мрій і молитов?

Однак, добре поміркувавши, можна зрозуміти, що прагнення бути людиною і бути святим не є суперечливими. Навпаки, святість є змістом справжнього буття людиною, а людяність у своїй повноті і є виразом християнської святості. Невипадково ще св. Іриней Ліонський твердив, що славою Божою є «жива людина», тобто людина, яка осягнула повноту життя в Богові, повністю реалізувала потенціал, який вклав у її особу сам Творець. Отже, буття людиною і християнська досконалість, або святість, у їх біблійному розумінні — тотожні поняття.
Саме так розумів це Блаженніший Любомир, вбачаючи в реалізації повноти людяності Божий задум і Божу волю щодо людської особи. Одного разу на зустрічі з молоддю він закликав присутніх: «Старайтеся бути справжніми людьми, бо це Божа воля… Бути людиною — це велика гідність, яку, на жаль, ми не стараємося розвинути. Наша гідність є від Бога, але її треба розвивати, ушляхетнювати… Бути людиною — це також ставати великою частиною святості».

† Богдан Дзюрах,
Секретар Синоду Єпископів УГКЦ

Додаток:

Патріарх Любомир Гузар неодноразово казав про те, що хоче бути людиною і присвячує цьому щоденні молитви. Таке його прагнення видавалося не звичним, нетиповим. Адже Глава Церкви, на думку багатьох, мав би мислити про досягнення високих християнських ідеалів та святості. Чому ж він просить Бога про досконалу людяність для себе?!
Блаженніший мудро пояснював: «Старайтеся бути справжніми людьми, бо це Божа воля… Бути людиною — це велика гідність, яку, на жаль, ми не стараємося розвинути. Наша гідність є від Бога, але її треба розвивати, ушляхетнювати… Бути людиною — це також ставати великою частиною святості».

Згадаючи своє спілкування з Патріархом, єпископ Богдан Дзюрах наголошує на особливому змістові, який Любимир Гузар вкладав й у саме поняття «людина».

Створені «за образом і подобою Божою» ми маємо прагнути усім своїм життям, діями, словами і вчинками, намагатися наблизитись до свого Небесного Батька. Не міряти себе самих земним мірилом, а лише тими заповідями та настановами, які постановив Господь. Він прийшов у світ Людиною, щоб врятувати людей від гріха. Отож, людяність Його безмежна. І саме такої людяності мусимо прагнути ми.

Блаженніший був правий: людиною не народжуються, нею стають.

# прилучитися_до_великого # сім_штрихів_до_портрета # Любомир_Гузар

Довідка

«СІМ ШТРИХІВ ДО ПОРТРЕТА»:

1. Про розбудову УГКЦ та зміцнення Церкви в Україні.

Автор: Блаженніший Святослав Шевчук, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, Отець і Глава УГКЦ.

2. Про наближеність Блаженнішого Любомира Гузара до патріарха Йосифа Сліпого та митрополита Андрея Шептицького.

Автор: архиєпископ і митрополит Філадельфійський Борис Ґудзяк, президент Українського католицького університету.

3. Співпраця з молоддю — зустрічі з молоддю, звернення, діалоги.

Автор: владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії.

4. Бути людиною! Простота, людськість та мудрість Блаженнішого Любомира Гузара.

Автор: владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ.